“Ярій, душе! Ярій, а не ридай!” Автор-Ганна Черкаська.

"Ярій, душе! Ярій, а не ридай!" Автор-Ганна Черкаська.
Ганна Черкаська.

“Ярій, душе! Ярій, а не ридай!”
22 травня 1861 року від Успенської церкви йшла процесія до Дніпра. Земля Канева, Чернеча гора, де був старий козацький монастир, де поховані гетьмани Іван Підкова, Яків Шах та Самійло Кішка, пригорнула Тараса Шевченка.
Ховали Тараса, як гетьмана-парубка. У Москві з Шевченком прощалися нащадки останнього гетьмана України – Кирила Розумовського (брати Жемчужникови).
Серед тих, хто ніс домовину Шевченка, були тільки нащадки князів Русі, представники гетьманських та полковницьких родів: письменник Михайло Старицький (княжий рід Старицьких – найдавніший в Україні, бо починався від Володимира Великого), Микола Лисенко, Тадей Рильський (княжий рід від Гедиміна), Володимир Антонович.
22 травня 1963 року у вогні загинули рукописи, унікальні документи в бібліотеці Академії наук в Києві. У відповідь 22 травня 1963 року о 18-ій годині шестидесятники започаткували традицію покладання квітів до пам’ятника Шевченку у день його перепоховання. Таке своєрідне вшанування пам’яті Великого Кобзаря – певна українська маніфестація, вияв народного спротиву.
22 травня 1967 року біля пам`ятника Шевченку в Києві арештували чотирьох осіб, які просто поклали квіти. Лікар Микола Плахотнюк організував марш-протест до будинку ЦК КПУ, за це Микола Плахотнюк отримав 18 років радянських психушок.
22 травня 1971 року за виступ коло пам`ятника Тарасу у Києві було арештовано й засуджено на 12 років «спецпсихушок» письменника Анатолія Лупиноса, який читав свій вірш «Покритка».
22 травня 1979 року на маніфестицію у Львові перетворилися похорони Володі Івасюка. У відповідь радянці спалили бібліотеку Ярослава Мудрого в Софії Київській.
Maria Tarnawska Працювала у Київському інституті харчової промисловості (тепер Київський Національний Університет Харчових Технологій) на вечірньому відділенні. 22 травня 1990 року. Іду повз Шевченківський сквер на роботу. Всі навколишні квартали затемнені, як під час війни… Тільки навколо пам’ятника Шевченка горять свічки. Багато свічок. Інститут неосвітлений, заняття відмінили. Іду до пам’ятника. Людей, як мурашок. Декламують, співають… А навколо в кущах повно міліції з дубинками, чорні воронки напоготові. Група хлопців перекинула воронок вверх колесами… Не чекаю подальшого розвитку подій, іду додому.
22 травня 1996 року на Хрещатику, 26 загинув у вогні фонд держрадіо України.

Коментарів немає.

Залишити коментар