«Чи скресла крига давньоруської народності» Автор-Л.П. Залізняк .

«Чи скресла крига давньоруської народності» Автор-Л.П. Залізняк .

 

Дякуємо

Облакъ Осіянъ!

У радянській літературі можна було писати про праполяків, прачехів, прасербів, праанглійців у І тис. н.е., але сучасних їм дулібів, антів, склавинів, волинян, деревлян, полян, уличів, тиверців, білих хорватів, що мешкали на території України у ранньому і навіть розвиненому середньовіччі, називати праукраїнськими племенами вважалося не тільки науково некоректним, а й було просто небезпечно. Етнічна належність антів і склавинів V-VII ст. визначалася безликим, штучним етнонімом «ранні слов’яни», а літописних волинян, деревлян, полян, уличів, тиверців, білих хорватів – не менш абстрактним «східні слов’яни».

Якщо племена лендзян, віслян, слензян, мазовшан Польщі були праполяками, а сакси, англи, юти VII-X ст. відповідно праанглійцями, то чому сучасні їм анти, склавини, дуліби, волиняни, деревляни, поляни, уличі, тиверці, білі хорвати, що мешкали на території України, в етнічному відношенні до нині вважаються не праукраїнцями, а якимись абстрактними «ранніми та східними слов’янами»? Цей подвійний стандарт у розв’язанні проблем етногенези європейських народів пояснюється далекими від науки політичними обставинами. Медієвісти-археологи, історики, етнологи були змушені рахуватися з певним політичним тиском і обходити увагою проблему україногенезу.

 

Коментарів немає.

Залишити коментар