Буша. Український, язичницький, дохристиянський храмовий комплекс. Автор-Велеслав Шипіт.

Буша. Український, язичницький, дохристиянський храмовий комплекс. Автор-Велеслав Шипіт.

 

«… Як не хочеш іти в світові найми ти,
а в житті цьому вищої прагнеш мети,
поспіши до Буші, на коліна упадь
і святої землі поцілуй кожну п’ядь…»

Валентина Сторожук, «Облога Буші»

 

Буша — одне з чудових сіл Вінничини. Тут привітні люди, які вам завжди раді. Багато вина, яке вам налляють лишень аби похвалитися ним. Тут ще чути відлуння битв козацько-гайдамацького лицарства зі загарбниками. А найголовніше тут витає дух язичництва, що і спонукало мене відправитись у паломництво в цю святу землю. Як і обіцяв декому поділюся своїми враженнями і світлинами. Буша. Український, язичницький, дохристиянський храмовий комплекс. Автор-Велеслав Шипіт.🙂
Родзинкою Буші є збережений скельний храм. Точну дату його виникнення встановити не вдалося. На цьому місці дуже сильна енергетика. При тому, що цікаво вона різна в різних частинах святилища, а саме темно-очисна в печері ліворуч од входу, і світло-життєдайна біля барельєфу. Щодо барельєфу, то там зображена вагітна жінка, яка молиться на колінах біля безлистого дерева, на якому сидить півень, а позаду неї стоїть олень. Також не менш цікавий є т. зв. портал (деякі екскурсоводи так це називають): два прямокутника, що вирізьблені паралельно на двох стінах храму, один у верхній частині барельєфу, а другий з протилежного боку, а на ньому ще зроблене посередині кругле вглибленя. Навмисно не буду давати своє тлумачення цьому зображенню, бо це тема для окремого допису.Буша. Український, язичницький, дохристиянський храмовий комплекс. Автор-Велеслав Шипіт.😉Храм є хорошим місцем для молитов і зосереджених споглядань.
Є в Буші старе козацьке кладовище. Надписи на могильних хрестах багато де вже затерлись, але все-таки вдалося прочитати, що поховання орієнтовно з XVIIІ ст. До деяких могил ще досі носять свічки і треби у вигляді частувань з горілки, тютюну та солодощів.
При бажанні ще можна завітати до музею Трипілля і башти фортеці. По всьому селі і на його околицях є багато скульптур з навколоязичницькою тематикою. Буша славиться одним з найбільших парків скульптур у Європі, адже з 1986 року там щорічно проводяться пленер скульпторів як з України, так із-за кордону.
Обов’язковим пунктом нашого паломництва також було урочище Гайдамацький Яр, де колись партизанили гайдамаки. Взявши з собою місцевого вина і бринзи ми рушили туди. Проте по дорозі нашу увагу привернула вивіска про храм Перуна і храм любові за 100 м. ліворуч.Буша. Український, язичницький, дохристиянський храмовий комплекс. Автор-Велеслав Шипіт.😅Звісно, що ми пішли розвідати що там таке. Зустріли літнього чоловіка, який приставився нам Віктором Михайловичем. Давши нам напрямок до так званого храму Перуна він сказав, щоб ми прийшли потім до нього в гості. Храм, як я і догадувався, був сучасним мистецьким витвором. Згодом дізнались, що це було діло рук художника Альошкіна Олексія Миколайовича. Розгледівши цей мистецький витвір вирізьблений у скалі, що вже доволі сильно заріс, ми вирішили здійснити узливання, бо місце нам сподобалось. Віктор Михайлович показав нам свої володіння. Як виявилось храмом любові був готель (якщо таке слово доречне) поставлений на скелі, а назва така вірогідно через зображення на стінах в кімнаті, які я жартома нарік українською Камасутрою. За доволі символічну ціну ми домовилися переночувати в “храмі” після Гайдамацького Яру. Сам Яр можна описати як бушівські джунґлі. Вилізши на одну зі скель ми пили місцеве вино закусуючи бринзою, курили тютюн і грали на дримбі під акомпанемент річки Мурафи. Увечері, коли ми повернулись з Яру, Віктор Михайлович, як і більшість бушанців, був дуже гостинним до нас. Приготувавши вечерю на вогнищі ми сиділи під зоряним небом і співали народних і не лише пісень.
Я ще повернусь, бо впевнений, що не все ще розвідав.

Коментарів немає.

Залишити коментар