Чарівний і неповторний Світ Поезії Любови Сердунич!

Чарівний і неповторний Світ Поезії Любови Сердунич!
ВИШНЯ 
«Не мали ми Богів, окрім Вишень і Сварга,
а вони суть множества, бо Бог є один і мно-
жествен. І хай не розділяє ніхто того
множества і не каже, що мали Богів многих»
                                                  (Велес-Книга).
Древні українці (трипільці, укри, орії)
на Новоліття ставили в оселі вишню,
яка пророчила долю на прийдешній рік.
 
Божественне дерево, вишню, 
В діжí посаджу я в оселі.
І хай зацвіте на Всевишнє
Божественне свято веселе.
На свято Прабога Сварога,
І Рода, і Сонця Нового.
Знак добрий для роду мойого: 
Квіт вишні – й для мого народу.
 
♥ ☼ 
Йде коливо по колу.
Кутя йде із покуття…
І стільки див довкола!
А ти – чом на розпутті?
     Даждьбоже славмо Сонце
     І рідне нам Трисуття.
     Ти ж – відділився в «соціум»…
     Так раб стає манкуртом.
Прокинься! Ще не пізно.
І йди до свого радо!
Й душа озветься в пісні,
Відродиться – у Правді.

З НОВИМ СОНЦЕМ! 

З Новим Сонцем –
Новоліття готуймося стрічати,
Бо вже з Духом-Дідухом
Дзвінко входять до нашої хати
«Добрі духи Лада»:
Душі пращурів далеких.
І прилетить скоро ластівочка й лелека,
І щедрик-ведрик іде,
І починає прибувати день,
І золотиться Світло Даждьбоже,
І вториться Коло Свароже,
Бо день поборює ніч.
Йде Онук Даждьбожий навстріч.
Бо вже Бог Сварог покотив
Колесо живучого явлення до весни.
З Новим Сонцем,
Народе світло-ясний!
 
НА РІЗДВО 
Усі наснажені, усі – врочисті!
А обереги – вишиванка й намисто.
Найкращі мрії, думки пречисті.
Й дитя агука-співа в колисці.
 
І відступають всі сили ниці,
Як в серці солодко Своє щемиться!
В горнятку зорями – жито, пшениця,
І доторк Вічности, і трем, бо мить ця –
 
Така щемлива й така врочиста,
Ця мить ося́яння і дій намисто!
Магічне дійство – краси криниця.
В очах – мов сонечко в усіх ясниться.
 
З Різдвом, Вкраїнонько!
З Різдвом, родинонько!
Даждьбоже Сонечко вже народилося!
 
ВКРАДЕНЕ РІЗДВО 
Свято лишили, та вбили в нім серце!
Свято – не свято, лиш смуток і жаль.
Як поєднати кутю й грецьку церкву?!
Наше – кутя, але церква – чужа.
Знищено дух! Залишились ознаки.
Все переплутали, навіть пісні.
Серед морозу, мов вість добра в хату,
Зрине прадавнє у страві масній.
Духу потраву нанесли нам зайди.
Чом’ же ще й досі ми терпимо зло?!
Наша культура вже квітнула, заки
Хтось в Віфлеємі родивсь (чи й було?..)!
 
З КОЛЯДОЮ! 
Сповідально сурмить сурма.
Далекочутно дзвенить дзвіночок.
Колами колядують колядники,
Оздоблені осяйною оздобою,
Зі здоровою звісткою,
Із частуваннями-здобою.
А Коло-Сонце-Коляда
Прямо в серце загляда!
Ра – діє! Родино, роде, народе!
Радіє-тішиться,
Що Сонцем у небі сходить.
Душа втішається,
Що Сонцем у Небі,
Тепер народившись,
Залишається.
Сповіщаю-вістую:
Молоде Сонечко сходить!
З Колядою тебе віншую,
Древній Народе мій,
Вічний мій Роде!     
 
РОЗДВО 
Роздвоївся рік, роздво-…
Різдво надходить,
Різдво! 🙂
А нас чужинство – роздво-… 🙁
 
НА ПОКУТТІ НА СВЯТКИ 
На покутті на святки ставлю Діда-Дідуха
Хай дарами залюбки Дух із нами ділиться.
Нас наснажує кутя на багатство, на життя.
Сонце, Місяць і зоря – з Рідного Колодаря.
В день цей вдячні ми уклінно пред Богами давніми.
Рід до сьомого коліна й далі пригадаємо.
А з кутею щедро в дар – мед, книші, колач, узвар…
Хай добробут множиться! З Рідним – переможемо!
 
НОВОЛІТТЯ 
З новим літом! З новим щастям,
Роде славний і народе!
Що задумали – хай вдасться!
Що посіяли – хай вродить!
 
Щоб малята вам родились,
Жито буйно колосилось!
Будьте з рідними Богами –
І Боги пребудуть з вами!
 
У Різдво нового літа,
В день сотворення Прасвіту
Хай міцніє Ява, Права
Й Українська Прадержава!

Одна відповідь на тему “Чарівний і неповторний Світ Поезії Любови Сердунич!”

  1. Любов СЕРДУНИЧ
    03.01.2019 at 23:35 #

    СЕРДЕЧНО ДЯКУЮ!! Ця добірка віршів – зі збірки «РОЗВИДНЕНЬ». Приймаю внески на наступний випуск видання. Р/Рахунок у ПРИВАТБАНКУ: 5168 7427 0458 7702).

Залишити коментар