ЩО ОЗНАЧАЄ “ЖИТИ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОСОМ”?.Автор-Світояр.

ЩО ОЗНАЧАЄ “ЖИТИ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОСОМ”?.Автор-Світояр.

 

ЩО ОЗНАЧАЄ
“ЖИТИ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОСОМ”?
“Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре!”
(Луки, 6: 26)
Для початку необхідно відкинути всі розповіді “християнсь-
ких” книжників про позаізраїльське життя Ісуса і про те, що він
ніби-то ходив за знаннями і вмінням в Індію до індусів і буддис-
тів, а на зворотньому шляху забрів до японських самураїв та нін-
зя і випадково познайомився з релігійною магією народу майя. Не
помічають прихильники “ісусівського юдаїзму”, як цими балачка-
ми жорстоко і однозначно принижують розумові і практичні здіб-
ності свого “єдиного божества” Ісуса-Яхве… З цих побрехеньок
виходить, що Ісусу не вистачало власного таланту бути неперевер-
шеним, всезнаючим і всевміючим “богом”. Якщо це й справді на-
родився “бог” чи навіть “син божий”, то всемогутності йому б не
довелося позичати у звичайних смертних, тим більше у сповідни-
ків інших, нехристиянських, релігій. А щодо його дитинства, то
“бог” навіть з пелюшок повинен бути “богом” і без спеціальної
підготовки з перших подихів повинен був проповідувати свої
“премудрі” притчі, почавши “виховання жидів” зі своїх домашніх,
не говорячи вже про вміння творити чудеса і сеанси масового зці-
лення. Це — між іншим…
Про дитинство Ісуса з євангелій відомо лише те, що він був
неслухняним синочком і байдуже ставився до своїх земних матері
Марії та вітчима Йосипа. Він неодноразово непокоїв свою матір
постійним непомітним своїм зникненням і вештанням серед не-
знайомих людей…Про Ісусових друзів і подруг дитинства єванге-
лії нічого не повідомляють… Очевидно, що серед однолітків дру-
зів він не мав. Отже, діти позбавленні нагоди пожити “дитинст-
вом Ісуса” чи рівнятися на Ісусика, якщо не брати до уваги відлу-
чення з дому без батьківського дозволу…
Щодо життя дорослого Ісуса, мусимо зауважити, що воно бу-
ло постійним запереченням його ж “заповідей”. Згадаймо його за-
повідь “Не протився злому!” і його бешкетування в синагозі (Мар-
ка, 11: 15). А його дружня прогулянка і розмова з Дияволом в пу-
стелі протягом 40 днів подане в євангелії як безсиле і принизливе
ухиляння звичайної людини від домагань сильнішого і всевладно-
го господаря всесвіту: “І Диявол вивів Ісуса на гору високу, і пока-зав Йому всі царства на світі, і сказав Йому: “Я дам тобі всю оцю
владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю її кому хочу. То ж
коли Ти поклонишся переді мною, то все буде твоє”. І повів (Дия-
вол) Його в Єрусалим і на наріжнику синагоги поставив…” (Луки, 4:
5—9). Чи дозволив би Бог зі собою забавлятися, як з лялькою, та
ще й своєму супернику?…
Неохайні та нечистоплотні люди можуть серед висловлювань
Ісуса-лікаря знайти слова і вчинки, які виправдають їхню неохай-
ність: “…перед обідом Ісус перш не обмився” (Луки, 11: 37—38).
“…деякі з учнів Ісуса їли хліб руками “нечистими”, тобто невмити-
ми. Бо усі юдеї не їдять, якщо старанно не вмиють руки. І запитали
вони Ісуса: “Чому учні твої хліб споживають руками нечистими?”
(Марка, 7: 1—5). Ісус їм відказав: “Їсти руками невмитими, — не опо-
ганює це людини!..” (Матвія, 15: 20).
Чи є прикладом нормальних стосунків дітей з батьками паще-
кування Ісуса до матері на одному з весіль: “Чого тобі, жоно, до
Мене?..” Чи “богу” все дозволено?
Ісус неодноразово повторював учням заповідь: “Шануй своїх
батька та матір”, та коли його мати Марія і його брати прийшли
до нього під час його проповіді, не звернув на них ніякої уваги та
ще й образив. Ось як про це описано у “високоморальній” хрис-
тиянській Біблії:
“І прийшли мати Його та брати Його і викликали Його. А народ
кругом Нього сидів. І сказали йому: “Мати Твоя, брати і сестри Твої
Тебе питають”. А Ісус їм відповів: “Хто Моя мати й брати?” І по-
глянувши на тих, що круг нього сиділи, сказав: “Ось мати Моя та
брати Мої!..” (Марка, 3: 31—34; Луки, 8: 19—21). А як же тоді за-
повіді: “Шануй своїх батька та матір” і ” Люби брата свого”? Як-
що знайдуться такі батьки, які в цій розмові не помітять образи,
завданої Ісусом своїй матері та рідним братам, то побажаємо та-
ким батькам, щоб їхні діти говорили подібно і про них на людях
(за Ісусом)…
Мовчать християнські попи про причину приходу його рід-
них, бо євангеліє говорить: “Коли Його ближчі (домашні) почули,
(що він з’явився — П. С.), то вийшли, щоб узяти його, бо говорено,
ніби він НЕСАМОВИТИЙ” (Марка, 3: 21). Диму без вогню не бу-
ває. Та й хто краще матері може знати свою дитину? Мовчать і
про те, що “не вірували в Ісуса навіть брати Його” (Івана, 7: 5).
В усіх євангеліях Ісуса називають “учителем” (“рабином”), але
з виховної практики відомо, що достойний учитель ніколи не бу-
де вчити своїх учнів одних правил поведінки, в той час як сам по-водитиметься по-іншому. Щодо педагогічного хисту Ісуса, то йо-
го “євангельське життя” часто є запереченням його ж “науки”.
Відомо, що так звані головні заповіді християнства: “люби Бо-
га свого” і ” люби ближнього свого” однозначно перекриваються
однією лише заповіддю, яку проголосив Ісус, — “ЛЮБИ ВОРО-
ГА СВОГО”. Чи не означає це, що віднині вірні “християни” по-
винні любити не лише усіх земних своїх ворогів, але й Диявола,
який вважається запеклим ворогом Ісуса? І якщо ця заповідь не є
жорстоким жартом і збиткуванням над християнами, то нехай би
сам “бог” Ісус Христос на власному прикладі показав, як треба
правильно “любити свого Ворога”; нехай обніметься із Дияволом
і поцілується і нехай переконає усіх християн зробити те ж саме…
Який би тоді мир та злагода на Землі настали!.. Але ж ні! НЕ ХО-
ЧЕ ІСУС ПОЛЮБИТИ СВОГО ВОРОГА, ДИЯВОЛА!, не хоче
молитися за Сатану і добро чинити Антихристу. Це б було по-хри-
стиянськи! Тоді чому християни залякують мирний люд, що пови-
нен прийти Ісус і знищити усіх своїх ворогів і нехристиян? Чому
базікають про постійну і непримиренну боротьбу Ісуса з Дияво-
лом, Добра і Зла, не вміючи належно оцінити, що є “Зло” і що є
“Добро”… З цього й постають жорстокі християнські війни і су-
перечки, які ніколи не припиняються…
Отже, жити життям Ісуса — це блукати по світу непрацюючим
жебраком і бездомним “бомжом”; жити неодруженим, без рідні і
без дітей, без власності і без душі…

Коментарів немає.

Залишити коментар