Нові дороги.

Нові дороги.

 

 

 

 

І гряне над землею грім небесний,
І знов на страту поведуть Христа.
Та цього разу він вже не воскресне,
Не вчитиме русинів гнуть хребта.

Не вчитиме коритись і терпіти,
Благословляти ниций рабський рай.
Навчаться землю боронити діти –
Ярму нарешті покладемо край!

Збагнем: ми не раби – онуки божі,
Не ґої, не отара баранів.
Здіймемо на списи полки ворожі,
Священних битв запалимо вогні.

Влаштує батько Ор Велику Раду
І розпочне вершити правий суд –
Розкається в тисячолітній зраді
Прабатьківської віри руський люд,

Нову в майбутнє обере дорогу,
Похопиться – не шанував Закон,
Бо зрозуміє: в дійсності не Богу,
А «богообраному» бив поклон.

Юдей не помикатиме вкраїнцем,
Неначе так Господь Яхве велів –
Нехай затямлять назавжди чужинці,
Що ми переродилися з хохлів.

У Всесвіту довічній круговерті
Не буде до облуди вороття:
Навік відкинем хрест як символ смерті
І оберемо Сонце – знак життя!

Автор: Григорій Новохатько.

Коментарів немає.

Залишити коментар