НАШІ свята??? Чи наші вони насправді? Витяг з книги «Містифікація тисячоліть». Відун Рувит.

НАШІ свята??? Чи наші вони насправді? Витяг з книги «Містифікація тисячоліть». Відун Рувит.

 

НАШІ свята??? Чи наші вони насправді? Витяг з книги «Містифікація тисячоліть». Відун Рувит.

 

 

 

 

 

 

Які  ж  свята  ми  святкуємо?  І  звідки,  насправді,  вони  виникли?

                                                     – ПАСХА -ПЕСАХ.

 

 Все  почалося  з  часів  нібито  рабства  євреїв  в  Єгипті…   А насправді…

Єгова    хоч   і   йменував     себе     всемогутнім,   не     зміг    захистити   свій («обраний»)  народ   від   справедливого   гніву  єгиптян,  яким  за  430  років перебування  юдеїв  в  країні  добряче  засіли  в  печінках  ці  підлі,  безчесні, непорядні  та  злодійкуваті  прибульці.  Десь  в  1250  році  до  н. е.  єгиптяни  під  керівництвом  фараона  XIX  династії  Мерептаха,  яка  своїми  коренями походила    від    дев’ятьох   орійських   Білих   Богів  –  засновників   Єгипту, піднімаються    на   справедливу  національно-визвольну   війну  і  виганяють пройд   разом  з  їхніми  родичами  гіксосами  з  країни.

  Мабуть,  в   Єгови   було  змішане   почуття   гордині  і  сорому,  інакше  він чесно   визнав   би   факт   ганебного   вигнання   своїх   підопічних   за   межі країни   і   не   надиктовував   би   писакам   Єврейських    Писань   міфу   про нібито  добровільний  «вихід»  євреїв   з   Єгипту.  По-перше,   добровільно  з раю   (яким    був    хлібодатний   Єгипет) в    пекло  (якою   була   безплідна пустеля)  не  виходять.  По-друге,  як   сказано  в  тому  ж  самому   Старому  Заповіті,  «установив   Йосиф (володар) такий закон   на  землю   в   Єгипті, який  має   силу   й   досі:   п’яту   частину   прибутків   давати   фараонові,  а  решту   забирати   собі.  Тож   від   добра   добра   не   шукають.   Якби   наші колишні    рознещасні    колгоспники    тільки    п’яту    частину    виробленої продукції   давали   державі,  а   решту   забирали   собі,  то   вони   б   усі  без винятку  стали  мільйонерами. А  так  їм  виплачували  всього  дві  копійки  з кожного  виробленого  карбованця, тобто  не  одну  п’яту, а  одну  п’ятдесяту частину.  В  Біблії   говориться,  що   євреї   були  рабами  у  єгиптян,  але  які  ж  вони  раби, коли  вже  через   кілька   сторінок  автори   Біблії   суперечать самі  собі,  наводячи  слова   фараона  про  отари  овець  та  череди  худоби  у цих   «рабів»,  а   також   слуг    їхніх   (челядь).  « Та  й  Мойсей   самий   був людина    визначна    в    Єгипетський    землі,   в    повазі    у   фараона   та   в  народі»,  –  говориться   в   книзі.  Так  що  про  ніяке  рабство  в  класичному  розумінні   цього  слова   й  мови   не  може   бути.

  Інша  справа,  що   юдеї, відчуваючи   свою    чисельну    перевагу,  до того знахабніли,   що    почали   творити    різні   беззаконня,  а  у   випадку  війни могли  перейти на  бік  ворога.  Настільки   віроломними   були  ці   обранці Єгови.  Патріотами  вони   ніколи  не   були,  бо  не  мали  власної  країни,  а любити  чужу   навіть з елементарної вдячності  за  власний порятунок  від голоду і  незгод   не  вміли.  Зі  всього   видно,  для   споконвічних   пастухів  праця   біля землі   здавалася   ганебною і каторжною  (зокрема,  в  Талмуді  сказано,  що   єврей, який    займається   сільським   господарством,  –  істота низька і  жалюгідна…).

  …І тут  Єгова  проявляє  свій  злісномстивий характер і  вчить свій  народ творити  нові   підлості.  Спочатку   він    наслав    на    гостинних    єгиптян-рятівників десять  кар (воду, що  стала кров’ю,  жаб,  комарів,  псячих  мух, мор   на   худобу  та  чиряки   на   людях  і  худобі,  град   і   вогонь, сарану, темряву   і   нарешті   найжахливіше    горе  – смерть    первістків),   а   потім спровокував    своїх    обранців   на   таємне   пограбування   колишніх   їхніх  рятівників. «Накажи   людям, – звертається   він   до   Мойсея,  –  щоб  кожен чоловік  від  сусіда  свого  і  кожна   жінка  від  сусідки   своєї  позичили  собі посуд  срібний  і  посуд  золотий». Це  крім  багаточисельних  отар  та  черед, які   ізраїльтяни   само   собою  погнали  із  землі  єгипетської.  Навіть «тісто своє ще  не  вкисле,  і  діжі,  загорнені  в  одежу» позабирали пройди-євреї, покидаючи   гостинну   землю.

  Звертає    на    себе   увагу    й    відверте    єзуїтське   знущання   Єгови   над фараоном  і  єгиптянами.  Після  кожної  чергової  кари  переляканий  фараон згоден   був  відпустити   ізраїльтян  з  миром,  але  сам  Єгова  цього  чомусь не   бажав,  бо   щоразу  «каменів»   він   серце   фараонове,  тому   той    і   не  відпускав    цих    небезпечних     віроломних     гостей.   Хоча     врешті-решт терпінню   його   прийшов   кінець   і   він    звелів    їм    забиратися    геть    і  забирати  з  собою   всю   худобу   і   майно.   «Та й єгиптяни   натискали  на  людей,   бажаючи   поскоріш   випровадити   їх   з  краю».  Більше   мільйона ізраїльтян,   обманом   заволодівши   золотом,   сріблом,  одягом   довірливих  сусідів,   вирушили    таємно    вночі    з    Єгипту,   залишивши    після    себе мільйони   невинних   жертв,  починаючи   від   первістка   фараона   і  аж  до первістка  в’язня,  що  перебував   у   тюрмі,  та  всіх  первістків   худоби.  Це  був   найбільший в  давній   історії   акт  геноциду – поголовного  винищення  дітей,  здійснений  під егідою  єврейського  бога. «І  мішаного  народу  сила знялась із ними.  І   вівці   й   худоба,  дуже   велика  отара». Цей «мішаний народ», очевидно  й  був лівоарійськими  гіксосами,  змішаними   з   іншими  нахлібниками  із  семітських  племен.  Ось  таким  він був, «вихід  з рабства єгипетського  «богообраного народу» – таємно,  по  злодійському,  вночі.Ця ніч    стала    головним    святом   ізраїльтян – так   званий   «песах»,   під   час  якого  через 750  років з благословення  того   ж  таки Єгови   його  рабами був   розіп’ятий   на   хресті Син   істинного  Бога-Творця –  Ісус Христос, з  нагоди  чого  й   християни  вирішили   святкувати  свою   «песах» –  Пасху.

  А   як   же   тоді,   запитаєте,   заповіт   Єгови:   «Не   вбивай»? Євреї   якраз постійно  роблять  навпаки,  проте  Єгова,  який  тисячі  разів   нагадує  своїм рабам,   що   він   жорстокий   і   мстивий   Господь,   не   карає   їх   за   це,  а навпаки  –  заохочує   до   вбивств.   Згадайте,  Мойсей   вбиває  єгиптянина, і йому   за  це   нічого  не   було.  Він   же,  не   задовільнившись    кривавою  різаниною   в   Мідії,   наказує   вбивати    дітей   і   жінок,   залишивши    для  власних    потреб   лише     незайманих    дівчат.  Пророк   Ілля   власноручно вбиває   450   інших    пророків,   аби    усунути   суперників.   Сини    Ізраїлю  знищують   миролюбних  чоловіків  Сихему за   те,   що  їх  княжич  покохав доньку   Якова   Діну.  І  так  далі,  таких   прикладів   безліч…

  Але    повернемось    до     «свята    песах».   Це    не     тільки     святкування  величнішого    геноциду    з    історії    єврейського   народу   і   пролитої  при  цьому  крові. Вони  постійно, кожного  разу  при  святкуванні  свята  «песах» проливають   кров,  причому  дітей  наших.  Як  це  відбувається:  Для   свого  ритуалу (садистського  вбивства)  рабини   намагаються   знайти   хлопчиків, при    цьому     хлопчику     має    бути    не    більше   13   років.   Вони   його  розпинають   на    хресті   головою   донизу   і   спеціальними  інструментами (срібний   ніж,  кругле   долото,  щипці   тощо)  виціджують   із   нього    кров,  яку      зберігають     у     пляшках,   додають     в     пасхальну     мацу    тощо,    а   закривавлену  сорочку  спалюють  і  її  попіл  також   використовують  для проведення    релігійних    ритуалів.   Талмуд    називає    мертвих    християн  падаллю,  дохлятиною  і  забороняє   закопувати   їх   у  землю.  А   пропонує викидати    собакам   і   хижакам.  Тому   іудеї   ніколи   не   закопували   свої жертви   у  землю,  а  викидали  де-небудь  у  полі,   лісі   або   в   річку. Тому  всі   ці   їхні   злодійства   і   викриваються.

  Що  ж  виходить?  До  усіх  своїх  кривавих  злодіянь  –  свят,  юдеї  цинічно приєднали    християн.  І   цілий     християнський     світ    вшановує  вбивць, кровопивць…  Тобто  зробили  всіх  співучасниками  всіх  своїх  безкінечних  злодійств.  І   при   цьому  Пасха    рахується    самим    великим    церковним  святом?!

  Воістину,   жидівському   цинізму    немає   міри.   Чого  тільки    вартує    їх  «план   сіонських   мудреців».   Це   є   план   знищення   людства.   В   першу  чергу   слов’ян,  а  найперше   націю  Українців. Хто  не  сліпий  –  бачить  це все,   що   відбувається   на   нашій,   Богами    даній   нам   у   спадок   Святій  Землі…

…«І в тую кістяну комору

Залізли свині ізнадвору,

                                              Та  й  рохкають»

                      Тарас Шевченко.

                                                        *  *  *

http://vedrus.org.ua/sviata/403-nashi-sviata-chy-nashi-vony-naspravdi

Коментарів немає.

Залишити коментар