Марія Дзюба .·    ПРО ЛОНО АВРААМОВЕ.

Марія Дзюба .·    ПРО ЛОНО АВРААМОВЕ.

От і я собі так міркую, де в Сари лоно знаходиться -здогадуюсь.  Інколи чую, як туди декого посилають. А де в Аврама? В принципі, теж нескладно уявити, українці туди часто кацапню відправляють, тай  й путін, з своєю кличкою ху”ло є орієнтиром. А до чого тут попи всіх пархатів туди покійників направляють? Який в тому дикому юродстві сенс? Згадав світлої пам’яті покійного Кобзаря, Василя Литвина, який строго перед смертю заповідав, щоб на його похороні попа не було в радіусі кілометра.

Щодо Сари, то попи всім нареченим бажають бути плодовитою, як Сара. Це неодмінна фраза і побажання в християнському весільному обряді, який, щоправда , виник більше ніж через 300 років після смерті Христоса, до того часу таких звичаїв у мертводухому християнстві не існувало.  Так як Сара вперше народила в 90 років, і враховуючи, що вінчання є магічним обрядом, чи розуміють молоді українці, що таке побажання попа плодовитості нареченій є звичайним ПРОКЛЯТТЯМ на безпліддя? Чи багато жінок в 90 років народжують?

Згадаю ще один подвиг Аврама, очевидно через його тяжку психічну хворобу, він почув голос Егови, який наказав йому зарізати і спалити єдиного сина Ісака. І він потягнув свою дитину на гору, обдуривши, що не Ісак має бути жертвою, а баран. ..

.Хай рятують нас рідні українські Боги від таких егов, христосів,біблійних святощів і дурнуватих іудохристиянських святих.

Будьмо українцями, а не іудохристиянами!

На світлині робота знаменитого  Пінзеля, Жертвопринесення Аврама. Подивіться тій дитині, яку хоче зарізати ненормальний батько, альфонс і сутенер, в очі…Такий самий жах має бути у нормальної людини, коли вона бачить церкву, чи попа.( Від редакції сайту)

Марія Дзюба

ПРО ЛОНО АВРААМОВЕ.

На днях помер мій сусід. Лиш переступив піввіковий рубіж. Така гарна людина була, високоосвічена, добра, чудовий спеціаліст-ветеринар, християнин, якого панотець відправив у пресловуте лоно Авраама.

Я не знаю чи він туди хотів в разі смерти. А як і хотів, то певно зовсім не цікавився, хто то є той Авраам, яким був і, як в нашому народі кажуть, чим дихав, що до його лона усіх гамузом християн після смерти посилають.

І так – дуже побожно про Авраама. Ну так побожно, як пише Святе Писаніє. Бо ми, хрещені, таки вартуємо знати біографії тих, до кого нас по смерти всечесні отці посилають. Я перекажу сам зміст. А хто зацікавиться – оригінал всюдисущий.
Отже, хто він такий, цей Авраам? Ви здивуєтеся, але Святе Писання каже, що спочатку це був звичайний собі пастух і нічим серед інших пастухів не вирізнявся. Ім’я його спочатку звучало лише з одним «а» всередині. Він один із потомства Сіма, Ноєвого сина, в дев’ятому поколінні. Чим привернув увагу самого Бога до себе – не ясно, бо якщо, наприклад, про Ноя не раз наголошено, що він був праведний, то про Аврама жодного гідного словечка.
Надалі Бог починає напряму спілкуватися з Аврамом і повідомляє йому, що приведе у світ через нього великий народ, тому дарує йому своє небесне благословення. Коли Авраму сповнилося аж 75 років, (то вже був немолодий вік, бо Бог утяв людям віку після потопу до 120-річної межі) Бог велів Авраму збиратися, покинути дім свого батька і йти в іншу землю. Аврам взяв із собою найближчих йому людей – жінку Сару і Лота. Нелегке кочове життя і голод привели Аврама в Єгипет.
Тут, УВАГА, починається найцікавіше: В Єгипті Аврам заявляє своїй жінці Сарі, яка на той час мала 65 років, що вона ще ого-го, яка красуня, то його через неї можуть убити, якщо довідаються, що він є її чоловіком, а не, наприклад братом. Сара великодушно погоджується вдавати, що Аврам є її братом і не більше. Але в ті часи жінки носили на головах об’ємні покрови, типу паранджі, і їхні лиця, окрім близьких, запросто ніхто не міг побачити. Та й кому була цікава якась убога приблуда не першої свіжості? Проте Сара мабуть навмисно відкривала свою писану красу і то так демонстративно, що її не могли не помітити аж фараонові вельможі! То нічого, що для фараона у ті часи спеціально вишукували в народі і поставляли лише юних, вродливих і обов’язково незайманих дівиць, а тут отака оказія – насмілилися перед ясні фараонові очі поставити підстаркувату приблуду, в яку фараон ну просто не зміг не закохатися одразу і по вуха. Закохався і благородно розрахувався за своє задоволення з Аврамом золотом, сріблом, рабами, рабинями, ослами верблюдами та іншою дрібною й великою живністю. Словом, завдяки темпераментній не по віку Сарі Аврам збудував собі розкішне шатро, зажив заможно і було йому від того дуже добре, як наголошує Писаніє. Ну покористується його Сарою фараон і що такого? Якщо дружиш з самим Богом – море по коліна.
Добре було і Сарі, і фараону доки на все це добро і задоволення не впала Божа заздрість і помста, бо фараон був уже готовий на Сарі женитися. Хто не знає, в Біблії Бог сам себе характеризує, що Він є заздрісним і мстивим. Якщо хтось з вас подумає, що справедливий Бог тут покарає сутенера Аврама та підстилку Сару, аби їм більше не хотілося так чорно грішити у своєму поважному віці перед Божим лицем, то помилиться. Бог спустив тяжкі кари на фараона і дім його за те, що той пожадав чужої жінки. Шокований фараон прикликав Аврама, поганьбив за те, що той не зізнався, що Сара його законна жінка і проявив ще більше благородства, бо на прощання осипав обох авантюристів додатковими дарами і відпустив з миром.
Далі авантюрне подружжя зажило дуже заможно і було вражаюче побожним. Ну таким побожним, що до їх шатра вчащали гостювати небесні ангели і навіть сам Бог. Тут Бог до всього ще й став для обох хрещеним батьком, завдяки чому їхні імена збагатилися ще на одну букву кожне і тепер звучали, як Авраам і Сарра.
Ну якщо Бог уже геть чисто ваш свояк, та ще й за ваші гріхи карає когось іншого, то чому при нагоді знову не скористатися уже прокатаною схемою? Така нагода, правда, знову випала нашій солодкій парочці аж через 25 років! Мабуть, тепер уже Сарра, сягнувши свого 90-ліття розцвіла остаточно! Побачивши це, Авраам поквапився все організувати так, щоб її побачили євнухи Авімелеха, царя Герарського. Далі все йшло, як по маслу: євнухи від 90-річної красуні в захопленні, а цар ще більше. Авраам бреше їм, що то його сестра, а Сарра підтверджує.
Та не встиг цар Саррою втішитися на всіх сто відсотків, як в його сон являється Бог і каже, що за чужу жінку вб’є його і весь народ. Бо то жінка самого пророка і треба її негайно відпустити. Офігілий цар виправдовується, що ці обоє його одурили, назвавшись сестрою і братом, і що він ще не встиг пізнати Сарру, як жінку. Ранком він велів привести до нього Авраама і заявив йому, що порядні люди так не чинять. Ну і звичайно ж обдарував Авраама чисельними рабами рабинями, худобою та сріблом-злотом і великодушно запропонував жити на своїй землі, де забажають, лиш би Бог, який таки встиг спустити на родину царя свої кари, нарешті прибрав їх.
Ось як під проводом справедливого Бога можна займатися звичайним сутенерством і захмарно багатіти. За це Бог навіть перед царем додав Аврааму неабиякої ваги, назвавши його пророком. Хоча жодного пророцтва з уст Авраама ніколи не виходило. Хто дуже побожний, може спробувати. А може, з допомогою Бога, на світі вже таких авантюристів – греблю гати, хто зна…
Історія ця дійсно вражаюча. Далі Авраам буде все частіше замислюватися над тим, що його стара красуня Сарра не може дати йому потомства. А Сарра запропонує йому переспати зі служницею. Служниця народжує сина від Авраама, за що її Сарра починає люто ненавидіти… Не будемо занурюватися в подробиці цієї огидної історії, а зупинимося на основному. Богу так подобається ця благочестива на Його мірки сімейка, що він укладає з Авраамом і його потомством після нього вічний Завіт, який має бути скріплений обрізанням крайньої плоті в усіх чоловіків у всі часи. Хто не обріжеться – буде знищений, пригрозив Бог.
Після обрізання 100-літній дідуган Авраам так почав обертати своєю бабенцією Саррою в ліжку, що та нарешті завагітніла, попри те, що давно розпрощалася з місячними, як зазначає Писаніє. З такої нагоди Бог в супроводі двох ангелів прийшов до шатра подружжя, аби їм сповістити про цю радісну звістку, бо Сарра сама собі не вірила.
Отут уже й ви, друзі, не повірите, але хіба може брехати Святе Писання? Та Боже Боронь! Тоді знайте: на радощах Авраам забув, що має тисячі рабів і рабинь і велів Саррі місити і пекти хліби, а сам полетів до своїх стад і приніс та спік молоденьке теля. Та ще й масла та парного молочка наставив, аби гості смачно свої горла змащували, їли та запивали.
Я не знаю, як ви, друзі, але я ніяк не годна осягнути, як безтілесні ангели- фантоми мали переварити те спожите теля з хлібами, маслом та молоком, а тим паче уявити, як вони випорожняються, сидячи на, безперечно, золотих небесних унітазах…
Далі історія продовжується і продовжується… Вона й далі така ж абсурдна і огидна. Але я думаю, мудрим досить аби довідатися принаймні, що то за птиця, той Авраам…

Коментарів немає.

Залишити коментар