Люта іудохристиянська шизофренія. Українець, не будь як московіт!

 

Люта іудохристиянська шизофренія. Українець, не будь як московіт!

 

Коли в Україні лише деякі неадеквати говорять про українське. чи  навіть галицьке походження Ісуса, то їх сприймають , як психічно хворих. На Московії теза, що Христос народився від русской Марії , стає ледь не одним із стовпів офіційної русскомировської доктрини.Запрошуємо до дискусії українців, які вважають Ісуса не юдеєм, а слов’янином, особливо пана Ігоря Каганця. Українець, не будь тупим, як темний кацап, будь розумним і грамотним! Шануй рідні святині і не тягни за вуха жида Ісуса в українську культуру, його тут ніколи не було і не буде! В нас є рідні цінності, вивчаймо і поважаймо рідне!

Трохи біблійних цитат для просвіти в цьому питанні.

Ще в 1888 році Ф. Нітше писав: “Юдеї своїми подальшими
впливами настільки зіпсували людство, що ще й тепер християнин
може бути антиюдеєм, не розуміючи того, що він (християнин) є ЛОГІЧНИМ
ПРОДОВЖЕННЯМ ЮДАЇЗМУ. Нова поведінка, але не
нова віра!” (Нітше Ф. Антихрист)

І хоч християни намагалися довести,
що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22) і скасував
Старий заповіт (Тору), але сам же він казав: “Не подумайте, ніби
Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати Закон чи
Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5: 17).

При уважному перегляді біблійного тексту, стає зрозумілим, що “ближнім” є тільки сповідник жидівської релігії. До речі, ні Ісус, ні його мати Маріам (Марія) не були атеїстами, а сповідували той же жорстокий і страшний юдаїзм: не даремно ж мати понесла (за дав- ньою жидівською релігійною традицією) маленького Ісусика ОБРІ- ЗАТИ в жидівську синагогу до жидівських рабинів (Луки, 2: 21, 22—24), і ніякий ангел не зійшов з хмари з “вогненним мечем” і не зупинив рабина, який різаком обрізав “тіло господнє”. Чи це не оз- начає, що тепер усі християни повинні обрізати своїх маленьких немовлят-хлопчиків за прикладом свого “бога” Ісуса Христоса? Вшановуючи цю подію, усі християни кожного року 14 січня без- думно продовжують відзначати “Обрізання Господнє”, хоча в хрис- тиянському “Вертепі” про це намагаються не згадувати. Зате шес- тикутна зірка все частіше з’являється в колядницьких гуртах… Коли Ісус почав проповідувати, то молився лише до Бога Із- раїлю. Та й на горі, коли учні спали, він розмовляв з жидівськи- ми пророком Іллею і жидівським вождем Мойсеєм (Марка, 9: 2, 4). Усі євангелії свідчать, що Ісус проповідував тільки в Ізраїлі і тільки в жидівських синагогах (Матвія, 4: 23; 13: 54, Марка, 1: 21; 1:39; Івана, 6: 59); жодного разу не зайшов ні у грецький, ні в рим- ський, ні в який інший храм. І навіть усе сказане жидівськими ра- бинами вважав правильним і безпомилковим: “Тоді промовив Ісус до народу (Ізраїлю) й до учнів Своїх: “На місці Мойсеєвім усілися книжники і фарисеї (тобто рабини). Тож, усе, що вони скажуть вам, — виконуйте!..” (Матвія, 23: 1—3). В дорослому віці Ісус проповідував той же юдейський релігій- ний шовінізм, який до нього сповідували усі юдейські пророки і рабини. Про це переконливо свідчать навіть євангелісти: “А один із книжників спитав Його (Ісуса): “Котра заповідь ПЕРША З УСІХ?” Ісус відповів: “Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Госполь Бог — Бог єдиний!” і: “Люби Господа, Бога свого, усім сер- цем своїм, і всією душею, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” (Марка, 12: 28—30) “І дивувались юдеї: “Як Він знає Писання (То- ру), не вчившись?” (Івана, 7: 15).

“Слухай Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь Один. І люби
Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею, і всією силою
своєю! і ПИЛЬНО НАВЧИШ ЦЬОГО СИНІВ СВОЇХ!” (5М., 6:
4—5, 7).
Про те, що Ісус сам сповідував релігію юдейського зверхництва
по відношенню до інших нежидівських народів, можна знайти
чимало доказів у євангеліях. Це ж він наказував у Ізраїлі своїм
12-ти учням-жидам: “На путь до язичників не ходіть,.. але йдіть
радніш до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. А, ходячи, проповідуйте,
що наблизилося Царство Небесне (Небесний Єрусалим)”
(Матвія, 10: 5—7) або “місто святе — Новий Єрусалим, що сходив із
неба від Бога… Мур воно мало великий, мало 12 брам, а на брамах
12 анголів… та імена написані 12-ти племен синів Ізраїлю” (Богосл.,
21: 2, 12), “а вони царюватимуть вічні віки” (Богосл., 22: 5).
Коли після оздоровчого сеансу жиди-каліки, хронічні епілептики
і дебіли “славили Бога Ізраїлевого” (Матвія, 15: 31), то Ісус,
почувши це, не прагнув доводити їм, що треба славити “бога всіх
народів”, а не “бога Ізраїлю”… Він добре знав, якому народу покровительствує
його “отець”…
Ні бог євреїв Яхве, ні бог християн Ісус жодного разу не зробили
найменшої доброї справи для інших неєврейських народів.
Винятком є лише один випадок, який стався з Ісусом — неюдейці
він допоміг лише тоді, коли вона визнала зверхництво жидів
над усіма іншими народами:
“І ось одна хананеянка (грекиня (Марка, 7: 26)) заголосила до
Ісуса: “Змилуйся наді мною, Господи, сину Давидів, — демон тяжко
дочку мою мучить!” А Він їй не сказав ані слова. Тоді учні благали
Його… А він відповів: “Я посланий тільки до овечок загинулих ДОМУ
ІЗРАЇЛЕВОГО. Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам!”
Вона ж відказала: “Господи! Але і щенята їдять ті кришки, що
падають зі столу їхніх панів. “І сказав їй Ісус: “О, жінко, ТВОЯ ВІРА
ВЕЛИКА!” І тієї ж години дочка її видужала” (Матвія, 15:
21—28; Марка, 7: 24—29).
Яким це треба бути задуреним, щоб не зрозуміти з цього повідомлення,
що Ісус повівся з іноземкою, як юдейський нацистзверхник,
як “достойний син свого народу”?.

Але прийшов час відкрито поговорити про дії та “науку” цього
юдейського нациста — “царя юдейського” (Луки, 23: 3). Уважний
детальний аналіз усіх чотирьох євангелій: від Матвія, Марка,
Луки і Івана дає повне право розвіяти міф про “вселюблячого” бога
Ісуса. Надзвичайна жорстокість, егоїстичність і мстивість Ісуса
проглядається вже в дрібницях. Ось як про це пише євангеліст:
“…Коли вони (Ісус з учнями) вийшли з Віфанії, Він ЗГОЛОДНІВ.
(Це деколи траплялося з тим, хто за старими євангельськими
легендами неодноразово годував багатотисячні натовпи хворих
юдеїв, не сходячи з місця і навіть не затрачаючи найменших зусиль).
І, побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, Він підійшов,
чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов
нічого, крім листя самого, — бо не пора на фіги була. І промовив Ісус
до нього: “Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки!” А Його
учні все те чули… А, проходячи вранці, побачили фігове дерево,
УСОХЛЕ від кореня. І, згадавши, Петро говорить Ісусу: “Учителю,
глянь — фігове дерево, що Ти прокляв, УСОХЛО!” Ісус відповів:
“Майте віру Божу!..” (Марка, 11: 12—14, 20—22; Матвія, 21: 18—22).
Це, до речі, найабсурдніше місце в усьому Новому заповіті:
християнський “бог в людській подобі” не зміг визначити, яка пора
року на дворі. І це той, кому християни вперто приписують
творення всього сущого, укладу на Землі й у Всесвіті, хотів зірвати
фіги в той час, коли “не пора на фіги була” і обдурився. Але
він достойно виправив помилку: як “бог”, наділений могутньою
неземною силою, він прокляв дерево, яке жило за законами, встановленими
Богом, так, що воно навіки висохло… Воістину влучно
зауважив Павло: “Страшна річ — упасти в руки Бога Живого”
(Євреям, 10: 31).

На міжнародних космополітичних зібраннях
збираються переважно жиди усіх країн і держав, видаючи себе
за представників різних націй і народів. А як же інакше? Увесь
“християнський” світ змирився з двома головними національними
ідеями жидів, які поширюються через Біблію і християнство: всі
люди є нащадками першожидів Адама і Єви, тобто є жидами і уся
Земля подарована і обіцяна тільки жидам, а всіх, хто в цьому має
сумнів або заперечує, жиди називають “антисемітами”…
Отже, бачимо, як жиди через християнство виховували у всіх
нежидівських народів монастирський спосіб життя, притупляли
природне бажання продовжувати свій рід, щоб розчистити Землю
для себе. В останній главі християнської Біблії, в Апокаліпсисі однозначно
говориться про те, що під час “страшного суду” Яхве-Ісус
знищить всі народи, “що говорять про себе, ніби вони юдеї, та
ними не є, але вони — ЗБОРИЩЕ САТАНИ” (Богослова, 2: 9), а
спасе лише “144 тисячі від усіх племен Ізраїлевих синів” (Богослова,
7: 4). Навіть у світовій релігії — християнстві чітко проглядається
головна ідея юдаїзму — СПАСІННЯ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЖИДІВ…
То ж доки ця злочинна для інших народів книга буде називатися
“святою”? Невже не зрозуміло, для кого вона “свята”?..

Про дитинство Ісуса з євангелій відомо лише те, що він був неслухняним синочком і байдуже ставився до своїх земних матері Марії та вітчима Йосипа. Він неодноразово непокоїв свою матір постійним непомітним своїм зникненням і вештанням серед не- знайомих людей…Про Ісусових друзів і подруг дитинства єванге- лії нічого не повідомляють… Очевидно, що серед однолітків дру- зів він не мав. Отже, діти позбавленні нагоди пожити “дитинст- вом Ісуса” чи рівнятися на Ісусика, якщо не брати до уваги відлу- чення з дому без батьківського дозволу… Щодо життя дорослого Ісуса, мусимо зауважити, що воно бу- ло постійним запереченням його ж “заповідей”. Згадаймо його за- повідь “Не протився злому!” і його бешкетування в синагозі (Мар- ка, 11: 15). А його дружня прогулянка і розмова з Дияволом в пу- стелі протягом 40 днів подане в євангелії як безсиле і принизливе ухиляння звичайної людини від домагань сильнішого і всевладно- го господаря всесвіту: “І Диявол вивів Ісуса на гору високу, і пока-зав Йому всі царства на світі, і сказав Йому: “Я дам тобі всю оцю
владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю її кому хочу. То ж
коли Ти поклонишся переді мною, то все буде твоє”. І повів (Диявол)
Його в Єрусалим і на наріжнику синагоги поставив…” (Луки, 4:
5—9). Чи дозволив би Бог зі собою забавлятися, як з лялькою, та
ще й своєму супернику?…
Неохайні та нечистоплотні люди можуть серед висловлювань
Ісуса-лікаря знайти слова і вчинки, які виправдають їхню неохайність:
“…перед обідом Ісус перш не обмився” (Луки, 11: 37—38).
“…деякі з учнів Ісуса їли хліб руками “нечистими”, тобто невмитими.
Бо усі юдеї не їдять, якщо старанно не вмиють руки. І запитали
вони Ісуса: “Чому учні твої хліб споживають руками нечистими?”
(Марка, 7: 1—5). Ісус їм відказав: “Їсти руками невмитими, — не опоганює
це людини!..” (Матвія, 15: 20).
Чи є прикладом нормальних стосунків дітей з батьками пащекування
Ісуса до матері на одному з весіль: “Чого тобі, жоно, до
Мене?..” Чи “богу” все дозволено?
Ісус неодноразово повторював учням заповідь: “Шануй своїх
батька та матір”, та коли його мати Марія і його брати прийшли
до нього під час його проповіді, не звернув на них ніякої уваги та
ще й образив. Ось як про це описано у “високоморальній” християнській
Біблії:
“І прийшли мати Його та брати Його і викликали Його. А народ
кругом Нього сидів. І сказали йому: “Мати Твоя, брати і сестри Твої
Тебе питають”. А Ісус їм відповів: “Хто Моя мати й брати?” І поглянувши
на тих, що круг нього сиділи, сказав: “Ось мати Моя та
брати Мої!..” (Марка, 3: 31—34; Луки, 8: 19—21). А як же тоді заповіді:
“Шануй своїх батька та матір” і ” Люби брата свого”? Якщо
знайдуться такі батьки, які в цій розмові не помітять образи,
завданої Ісусом своїй матері та рідним братам, то побажаємо таким
батькам, щоб їхні діти говорили подібно і про них на людях
(за Ісусом)…
Мовчать християнські попи про причину приходу його рідних,
бо євангеліє говорить: “Коли Його ближчі (домашні) почули,
(що він з’явився — П. С.), то вийшли, щоб узяти його, бо говорено,
ніби він НЕСАМОВИТИЙ” (Марка, 3: 21). Диму без вогню не буває.
Та й хто краще матері може знати свою дитину? Мовчать і
про те, що “не вірували в Ісуса навіть брати Його” (Івана, 7: 5).

Відомо, що так звані головні заповіді християнства: “люби Бога
свого” і ” люби ближнього свого” однозначно перекриваються
однією лише заповіддю, яку проголосив Ісус, — “ЛЮБИ ВОРОГА
СВОГО”. Чи не означає це, що віднині вірні “християни” повинні
любити не лише усіх земних своїх ворогів, але й Диявола,
який вважається запеклим ворогом Ісуса? І якщо ця заповідь не є
жорстоким жартом і збиткуванням над християнами, то нехай би
сам “бог” Ісус Христос на власному прикладі показав, як треба
правильно “любити свого Ворога”; нехай обніметься із Дияволом
і поцілується і нехай переконає усіх християн зробити те ж саме…
Який би тоді мир та злагода на Землі настали!.. Але ж ні! НЕ ХОЧЕ
ІСУС ПОЛЮБИТИ СВОГО ВОРОГА, ДИЯВОЛА!, не хоче
молитися за Сатану і добро чинити Антихристу. Це б було по-християнськи!
Тоді чому християни залякують мирний люд, що повинен
прийти Ісус і знищити усіх своїх ворогів і нехристиян? Чому
базікають про постійну і непримиренну боротьбу Ісуса з Дияволом,
Добра і Зла, не вміючи належно оцінити, що є “Зло” і що є
“Добро”… З цього й постають жорстокі християнські війни і суперечки,
які ніколи не припиняються…
Отже, жити життям Ісуса — це блукати по світу непрацюючим
жебраком і бездомним “бомжом”; жити неодруженим, без рідні і
без дітей, без власності і без душі..

Коли один з книжників запитав Ісуса, кому за дружину на тому
світі буде жінка, у якої в земному житті було сім чоловіків,“Ісус
же промовив: “Женяться і заміж виходять сини цього віку. А ті, що
будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, — не будуть ні женитись,
ні заміж виходити” (Луки, 20: 34—35).
“Учні говорять Ісусу: “Коли справа така чоловіка із дружиною,
то не добре одружуватись”. А Ісус їм відказав: “Це слово (заповідь)
вміщають не всі, але ті, кому дано (спастися). Бо бувають скопці, що
з утроби ще материнської народилися так (не можуть народжувати);
є й скопці, що їх люди оскопили (кастрували), і є скопці, що самі оскопили
себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай
вмістить” (Матвія, 19: 10—12).
Отже, там, де питання одруження чи заміжжя, а тим більше
статевого життя жінок з чоловіками не ставиться взагалі, там і
зникає питання продовження роду. Зрозуміло, що народ, який
щиро і чесно сповідуватиме це Ісусове “християнство”, дуже
швидко припинить своє існуванняІ щоб нарешті остаточно розвіяти сподівання християнок на
“божу милість” під час “страшного суду” і довести жінкам, які
ще й досі сповідують таке жононенависницьке християнство, що
їм для спасіння не залишено навіть найменшого шансу, розглянемо
останні сторінки християнської Біблії; Об’явлення Івана
Богослова.
Кожному грамотному християнину відомо, що під час “страшного
суду” спасуться лише 144 тисячі євреїв чоловічої статі. Описуючи
початок “страшного суду”, Богослов розповідає про п’ятьох
анголів: чотири утримують чотири вітри, а п’ятий ангол, який
“мав печатку Бога Живого”, звертається до них:
“Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо
печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!” І почув я (Іван)
число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх
племен ізраїлевих синів” (Об., 7: 1—4).
Головною умовою спасіння 144 тисячі чоловіків є повна відмова
від спілкування з жінками. “І ніхто не міг навчитися пісні, окрім
цих 144 тисяч, викуплених від землі. Це ті, хто не осквернився з
жінками, бо чисті вони” (в євангелії рос. мовою — “ибо девственники
они”) (Об., 14: 3—4).
Отже, бачимо, що в число 144 тисячі не ввійшло жодної жінки.
До того ж, жінки віднесені до осіб, з якими можна осквернитися.
Як можна спокійно сприймати таку релігію, що так жорстоко
ненавидить жінку? Адже саме жінці мусимо завдячувати за продовження
людського життя на Землі! І таке негативне ставлення
до жінки спостерігаємо протягом всього Нового Заповіту.
Апостол Павло категорично обмежує права жінок-християнок,
забороняючи їм говорити в церкві і навіть повчати чоловіка. І пояснює
це тим, що жінка — це слуга Сатани, яка походить від грішної
Єви, що подала Адамові в Раю плід із забороненого дерева.Звинувачення жінки в “сатанізмі” призвело до того, що жінка-християнка
почала всіляко “лізти зі шкіри”, щоб довести, що
вона вже виправилася і перегнала чоловіків за рівнем духовності.
Тому бачимо церкви, переповнені жінками. Але доки буде існувати
біблійне християнство, доти жінка буде відчувати на собі надуману
“провину” Єви. Байдуже, що, по-суті, ніякої провини не було,
але біблійне християнство завжди буде до жінок невблаганне.
Чимало проповідників говорять, що Ісус своєю смертю “списав”
усі попередні людські гріхи. Але з послань Павла довідуємося, що
жінкам “гріх Єви” не був прощений навіть після смерті  Ісуса, бо
Павло продовжує звинувачувати жінку в цьому гріхові.

Жінка проклята в християнстві не лише через гріх Єви, а й за
те, що здатна спокусити чоловіка своїм тілом без допомоги забороненого
плоду. Статеве життя і статеве виховання були віднесені
християнськими ідеологами до антибожої діяльності і до гріха тому,
що під час перебування Адама і Єви в Еденському саді вони
жодного разу там не жили статевим життям. Боротьба християнської
церкви з цим “гріхом” призвела до того, що постала величезна
кількість жіночих і чоловічих монастирів, де чимало гарних
представників українського народу перетворено в “живих трупів”.
Адже черниця ніколи не зможе виконати головного Божого призначення
жінки на Землі — не народить дитя і не пригорне його
до материнських грудей.
У народі існує казка про Страховисько, якому люди кожного
року віддавали найкрасивішу дівчину поселення. Люди з часом
так звикли до цього, що й перестали боротися з тим Страховиськом
за своїх красунь. Важко сказати, чи було в минулому таке. Та
нині роль цього “страховиська” виконуть християнські монастирі,
які забирають з народу вже і дівчат, і парубків…

ГОЛОВНИЙ ІДЕОЛОГ ХРИСТИЯНСТВА ПАВЛО
ПРО СЕБЕ ТА ІНШИХ АПОСТОЛІВ
(На основі усіх послань апостола Савла-Павла)
Євреї вони? — То й я. Ізраїльтяни вони? — То й я. Насіння вони
Авраамове? — То й я! (2Кор., 11: 22).
Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо
я переслідував був божу церкву (1Кор., 15: 9).
Іншого з апостолів я не бачив, крім Якова (Гал., 1: 19).
Спочатку я жорстоко переслідував божу церкву та руйнував її,
бувши — запеклим прихильником моїх отцівських передань (Гал., 1:
13—14).
Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, тільки
чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер
віру, яку колись руйнував (Гал., 1: 22—23). Після усіх (учнів) Ісус
з’явився й мені, мов якомусь недородкові (1Кор., 15: 8).
Собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми немочами. Тому
любо мені перебувати в недугах, у бідах, у переслідуваннях, в утисках
через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний (2Кор., 12: 5, 10). Коли
б догоджав я людям, то не був би я рабом Христовим (Гал., 1: 10).
Для юдеїв я був юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних —
був, як підзаконний, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону,
я був беззаконний, щоб придбати беззаконних. Для слабих, —
як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб (придбати)
спасти бодай деяких (1Кор., 9: 20—22).
Я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила божа на спасіння перше
ж юдеєві а потім грекові (гелленові)..! (Рим., 1: 16). Мені приручена
Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних (Гал., 2:
7). І слово моє й моя проповідь — не в словах переконливих людської
мудрості… (1Кор., 2: 4).
Прийміть мене бодай як безумного. Бо ви радо терпите безумних,
самі мудрими бувши. О, коли б потерпіли ви трохи безумство
моє! (2Кор., 11: 16, 19, 1). Я сам служу розумом Законові божому,
але тілом — закону гріховному (Рим., 7: 25).
Ми (апостоли) завжди носимо в тілі мертвість Ісусову (2Кор., 4: 10).

Біблійна статистика:
Бог євреїв – 6 разів,
Бог Ізраїлів – 105 разів,
Саваот – 270 разів,
Бог Саваот – 26 разів,
Єгова – 3 рази,
Бог батьків ваших – 7 разів,
Бог Авраама – 13 разів,
Бог Ісаака – 6 разів,
юдей–юдейський – 81 раз,
єврей–єврейський – 27 разів,
Ізраїль – 842 рази,
ізраїлевий (-їлів) – 1722 рази

Та й сам Ісус твердив:
“Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого
Заповіту) загине” (Луки, 16: 17)…

Використані також цитати з книги Світояра”Не вбивай по християнськи”

Люта іудохристиянська шизофренія. Українець, не будь як московіт!

 

Іра Прокопова.

..Плакала береза

Плакала осина..

.
Тільки конопля

Ржала, як скотина….

Коментарів немає.

Залишити коментар