“Люби свого ближнього!” (Марка, 12: 31) і “ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ РІДНИХ!” (Луки, 14: 26); або Чи може українець бути іудохристиянином? Підготував Світояр.

“Люби свого ближнього!” (Марка, 12: 31) і “ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ РІДНИХ!” (Луки, 14: 26); або Чи може українець бути іудохристиянином? Підготував Світояр.

 

Кажуть іудохристиянські попи, що біблію , так званим апостолам диктував сам їхній бог, і тому вона є богонатхненною книгою.  Але читаючи уважно цю мордокнигу, виникає враження, що або їхній бог має незворотню психічну хворобу, або апостоли страждали хворобливими галюцинаціями. А швидче всього, і одне і друге. В будь -якому випадку, як можна любити свого ближнього і ненавидіти своїх рідних і близьких людей, та ще й називати їх ворогами? А хто ж тоді ближній?

“Коли хто приходить до мене, і не зненавидить
свого батька та матір, і дружини
й дітей, і братів, і сестер, а до того
й своєї душі, — той не може бути учнем
моїм!” (Луки, 14: 26).
“Вороги чоловікові — домашні його!
Хто більш, як мене, любить батька чи
матір, той мене недостойний. І хто
більш, як мене, любить сина чи дочку,
той мене недостойний” (Матвія, 10:
36—37).

А Петро став казати Ісусу: “От усе ми
покинули, та й пішли за Тобою слідом”.
Ісус відказав: “Поправді кажу
вам: “Немає такого, щоб покинув свій
дім, або дружину, чи братів, чи дітей
ради царства божого, і не одержав би
значно більше цього часу, а в віці наступному
— життя вічне” (Марка, 10:
28—29; Луки, 18: 29—30)

“Кожен, хто за ймення моє кине дім,
чи братів, чи сестер, або батька, чи матір,
чи діти, чи землі, — той багатократно
одержить і успадкує вічне життя”
(Матвія, 19: 29).

А може справа в тому, що душа для іудохристиянина зайва і дуже шкідлива?

“Коли хоче хто йти слідом за мною, —
хай зречеться самого себе” (Матвія, 16:
24; Марка, 8: 34; Луки, 3: 23).
“Хто кохає душу свою, той погубить її;
хто ж зненавидить душу свою на цьому
світі, — збереже її у вічне життя” (Івана,
12: 25).
“Хто хоче душу зберегти, той погубить
її, а хто ради Мене згубить душу свою,
той її збереже” (Луки, 9: 24).
“Хто душу свою зберігає, той погубить
її, хто ж за мене погубить душу свою, —
той знайде її” (Матвія, 10: 39).
“Хто хоче спасти свою душу, той її погубить,
хто ж за мене свою душу погубить,
той знайде її” (Матвія, 16: 25).

А ось знайшов, кого має любити християнин, і хто для нього є ближнім.

“Любіть ворогів своїх, благословляйте
тих, хто вас проклинає, творіть добро
тим, хто ненавидить вас, і моліться за
тих, хто вас переслідує!” (Матвія, 5: 44).
“Добро робіть тим, хто ненавидить вас”
(Луки, 6: 27).
“Благословляйте тих, хто вас проклинає,
і моліться за тих, хто вам кривду
чинить!” (Луки, 6: 28).

“Любіть ворогів своїх!” (Матвія, 5: 44;
Луки, 6: 27, 35).
“Я вам кажу: не противитись злому!”
(Матвія, 5: 39).
“І коли вдарить тебе хто у праву щоку
твою, — підстав йому й другу! (Матвія,
5: 39).

Ні бог євреїв Яхве, ні бог християн Ісус жодного разу не зробили
найменшої доброї справи для інших неєврейських народів.
Винятком є лише один випадок, який стався з Ісусом — неюдейці
він допоміг лише тоді, коли вона визнала зверхництво жидів
над усіма іншими народами:
“І ось одна хананеянка (грекиня (Марка, 7: 26)) заголосила до
Ісуса: “Змилуйся наді мною, Господи, сину Давидів, — демон тяжко
дочку мою мучить!” А Він їй не сказав ані слова. Тоді учні благали
Його… А він відповів: “Я посланий тільки до овечок загинулих ДОМУ
ІЗРАЇЛЕВОГО. Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам!”
Вона ж відказала: “Господи! Але і щенята їдять ті кришки, що
падають зі столу їхніх панів. “І сказав їй Ісус: “О, жінко, ТВОЯ ВІРА
ВЕЛИКА!” І тієї ж години дочка її видужала” (Матвія, 15:
21—28; Марка, 7: 24—29).
Яким це треба бути задуреним, щоб не зрозуміти з цього повідомлення,
що Ісус повівся з іноземкою, як юдейський нацист -зверхник,
як “достойний син свого народу”?.

Коментарів немає.

Залишити коментар