КОЛИ ТИ В БОГА НА РУКАХ…Автор-Марія Дзюба.

КОЛИ ТИ В БОГА НА РУКАХ...Автор-Марія Дзюба.
Марія Дзюба.

КОЛИ ТИ В БОГА НА РУКАХ…

(біблійного, звичайно)

Якось, у вузькій компанії, одна пані, знаючи моє ставлення до релігії, як “камінець у мій город”, виголосила тост-притчу:

Помирає чоловік і потрапляє на небеса. Бог йому демонструє картинки його життя на землі. Чоловік бачить усі прожиті щасливі і нещасливі моменти та сліди свої та Божі поруч. І раптом проноситься момент найтяжчий в його житті, а слідів лише одна пара. Чоловік вражено питає Бога:
– Боже, чому, коли мені було щасливо, або менш-більш стерпно, Ти йшов поруч, а коли — найтяжче, Ти мене покинув?
– Ні, – відповів Бог, – не покинув. Я тоді ніс тебе на руках!!!

Отака зворушлива притча. На перший НЕ вдумливий погляд. Знаючи з якою метою вона мовлена, я встаю і заявляю, що хочу продовжити притчу.
Ось це продовження:

… Тоді чоловік знову питає Бога:
– І куди ж Ти, Боже, мене заніс??? Мені всього 35 років, на землі в мене залишилися сиротами троє маленьких дітей, вдовою — жінка, старенькі згорьовані батьки, які Тобі все життя ревно молилися за мене. І я Тобі щиро вірив і молився та жив по совісті…

Усі сиділи спантеличені, а пані невдоволено заявила:
– Такий Божий промисел, така Його воля. І ми, люди, супроти Бога — НІЩО, аби це осягнути.

Отаке.
А нас так багато тих, хто таки пруцкається в житті щось таке осягати… А то — нє, як вважають гіпер побожні, то — гріши-не-гріши, результат один, як зауважив ще богонатхненний Еклезіаст: «Все діється однаково всім: однакове приходить на справедливого і безбожного…», молися-не-молися…

Як на мене, тут нема що й у дві тріски взяти, а не те що осягати.

А Вам, як, друзі??? КОЛИ ТИ В БОГА НА РУКАХ...Автор-Марія Дзюба.😉
Тих, хто має Людину за НІЩО — навіть не смію питати…

Коментарів немає.

Залишити коментар