Жінка в біблії. Уривок. Автор-Світояр.

Жінка в біблії. Уривок. Автор-Світояр.

 

І навіть якби в родово-
ді Йосипа наступним був Ісус, то на ньому родовід юдеїв припи-
нився б: у самого Ісуса потім не було ні жінки, ні дітей…
Але якщо євангелістам видався родовід Ісуса по батьківській
лінії занадто коротким (Святий Дух — Ісус Христос), то чому во-
ни не подали родовід по матері? І тут постає дискримінаційне
християнське правило: справжніми спадкоємцями вважалися лише
первонароджені в сім’ї хлопчики. Народження дівчинки першою в
сім’ї заперечувалося біблійною традицією і ніхто ніколи не вів ро-
довід по жінках. З усіх сімей, які згадуються в родоводі від Адама
до Йосипа (а це майже 75 поколінь (Луки, 3: 23—38) і 5508 років за
християнським літочисленням (за юдейським 3760 років)) — не
помітимо жодної дитини жіночої статі. Жінку з головного родово-
ду викинуто повністю. Це стосувалося і матері Ісуса.
Перша згадка про жінку міститься вже на першій сторінці Но-
вого Заповіту:
“Народження Ісуса Христоса сталося так. Коли Його матір Ма-
рію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що
має вона в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши правед-
ний, і не бажавши ославити її, хотів тайком відпустити її. Коли ж
він те подумав, з’явився йому Ангол Господній у сні, промовляючи:
“Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо
зачате в ній — то від Духа Святого” (Матвія, 1: 18—20).
Нікого з християн не дивує те, що Новий заповіт розпочина-
ється виправданням позашлюбних статевих стосунків юдейки Ма-
рії зі “Святим Духом”.
Якщо ж насправді замість “голуба” (так в християнстві зобра-
жений “дух святий”) був сам Єгова власною персоною, то чому
він для цієї справи обрав юдейку Маріам з Ізраїлю, де особисто
встановив страшні покарання для дівчат і жінок, які ще до одру-
ження завагітніли: забиття камінням, вигнання з поселення і навіть
спалення у вогні? Невже “Дух Святий” не здогадувався, що цим
штовхає незайману жінку на смерть? І яку роль тут повинен був
відіграти Йосип?..
Євангеліст Матвій називає Йосипа “праведним”, хоча ніде в
Біблії не знаходимо, чим саме він заслужив це звання.

В іншому випадку Ісус взагалі відмовився розмовляти з греки-
нею (в іншій євангелії — з хананеянкою), яка просила вилікувати
її дочку. Своїм учням він наголосив: “Я посланий тільки до загину-
лих овечок дому Ізраїлевого” (тобто, до євреїв), “і не годиться бра-
ти хліб у дітей і кидати щенятам”. Він вилікував її дочку лише то-
ді, коли ця жінка вголос визнала свій народ “щенятами”, а юде-
їв — “своїми панами”: “Господи! Але і щенята їдять ті кришки, що
падають зі столу їхніх панів!” (Матвія, 15: 21—28; Марка, 7: 24—29).
Головний зміст Ісусової політики ніяк не можна причислити
до політики утвердження сім’ї й сімейних стосунків. Сам Ісус від-
верто повідомляє про своє руйнівне призначення на Землі:
“Я прийшов вогонь кинути на землю, — і Я прагну, щоб він уже
запалав! Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, ка-
жу вам, але поділ! Віднині бо п’ятеро в домі одному поділені будуть:
троє супроти двох, і двоє супроти трьох. Стане батько на сина, а син
проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха про-
ти невістки своєї, а невістка проти свекрухи!” (Луки, 12: 49, 51—53).
“Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, — Я не
мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити (посварити) чо-
ловіка (сина) з батьком, дочку з матір’ю, невістку із свекрухою.
Вороги чоловікові — домашні його!
Хто більше, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недо-
стойний. І, хто більше, як Мене, любить сина чи дочку, той мене не-
достойний! (Матвія, 10: 34—37).
Згадайте останні слова Ісуса до апостолів: “Тож ідіть, і навчіть
(зробіть учнями) всі народи,.. навчаючи їх зберігати все те, що Я вам
заповів”. А тепер познайомтеся із заповіддю Ісуса про те, що тіль-
ки той може бути Його учнем, хто зненавидить усіх своїх рідних:
“Коли хто приходить до мене і не зненавидить свого батька та
матір, і дружини, й дітей. І братів, і сестер, а до того й своєї душі, —
той не може бути учнем Моїм!” (Луки, 14: 26).
Отже, сім’я — це поняття несумісне з християнським життям і
християнською ідеологією Ісуса.
Як можуть сприймати таке антисімейне, антидержавне і анти-
народне призначення Ісуса і всього християнського вчення жінки,
які за своєю природою є берегинями сім’ї та роду? Вже цих слів
досить, щоб передбачити майбутнє тієї держави, яка прийме ці за-
кони сімейних стосунків за основу свого громадського життя.
А яким моральним “законом божим” чи заповіддю пояснити
ганебне ставлення Ісуса до своєї рідні: рідної матері, братів і сес-
тер? Жоден з євангелістів не повідомляє, як мати Ісуса сприйняла образу, яку син завдав їй при своїх учнях і сторонніх слухачах,
коли привселюдно не бажав визнати її матір’ю, а кревних (бодай
по матері) братів і сестер — своїми рідними:
“І поглянув Ісус на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: “Ось
мати Моя та браття Мої!” Бо хто Божу волю чинитиме, той Мені
брат, і сестра, і мати” (Марка, 3: 31—35).
А в іншиму місці Ісус заявив: “Моя мати й брати Мої — це ті,
хто слухає Боже Слово, і виконує!” (Луки, 8: 19—21).
Звертаючись до своєї матері в житті і навіть на Голгофі, Ісус
називає її “жона” (жоно!), ніби він звертається до зовсім сторон-
ньої жінки (Івана, 19: 26).
Подібне відречення від рідних увійшло в практику усіх фана-
тиків-християн, які хочуть довести, що вони — “істинні учні Ісу-
са”. Цю практику відречення від рідних здійснюють усі християн-
ські ченці і пустельники.
В чому ж полягало те “слово боже”, яке необхідно було слу-
хати і виконувати усім, хто хотів бути “матерями і братами” Ісу-
са? Про це довідуємося із проповіді самого Ісуса. Ось одна з них:
“І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або
батька, чи матір, чи дітей, чи землі, — той багатократно одержить і
успадкує вічне життя” (Матвія, 19: 29).
Чи може хоч одна християнська держава внести це положен-
ня чи усі наведені заповіді Ісуса у свій Закон про сім’ю?
Чим же завинила перед Ісусом його мати Марія, що він так
привселюдно відмовився від неї? Чи не “волю” Єгови вона вико-
нувала, виношуючи тіло Христоса в своїй утробі і виростивши йо-
го до часу зникнення з дому?.. Чого ще жадає Ісус від неї, щоб
визнати її матір’ю понад усіх матерів? Можливо, вона повинна бу-
ла, продавши свою хату і все своє майно, роздати виручені гроші
невдячним і лінивим жебракам і злидарям, а сама піти слідом за
ними жебракувати і нести незрозумілого для юдейської релігійної
традиції “хреста”?…
Чому ж тоді Єгова, “бог євреїв”, не натякнув Марії, щоб во-
на покинула свій дім, землі, чоловіка Йосипа, маленького Ісусика ще
тоді, коли годувала його власними грудьми?..
Євангелісти нічого не повідомляють про стосунки Ісуса і його
учнів з жінками. В євангеліях вміщені імена колишньої повії Марії
Магдалини, Марії, матері Клеопа, Сусани, Соломії, Марії, матері
Якова та Йосипа… Відомо лише те, що Ісус ставав на захист повій-
юдейок, до яких (за християнськими легендами) всі чоловіки з ото-
чення Ісуса ставились з презирством.

Коментарів немає.

Залишити коментар