Мало хто знає, що вкінці свого життя Леся Українка в листі до матері, обіцяла написати поему про Перуна. Пропоную уривок з листа Лесі до матері:

“Після сього чи маю ще поясняти, чому не написала «Перуна»? Яке вже там було мені писання (тільки й могла писати контракти, а то навіть листи не писались). (28 березня (11 квітня) 1910 р.). Посилаю тобі «Єгипетську весну» – се поки що. «Перун» уже початий, але ще не скінчений. (30 березня (12 квітня) 1910 р.).

З цього задуму лишилось три строфи (Князь Володимир за Дніпром…), які у виданні 1975 р., 1) – даремно вважаються окремим закінченим твором; 2) – розпливчасто датуються 1910 роком. Згадані листи дають можливість датувати цей фрагмент 11-12 квітня 1910 р.

“Перун” (Уривок. На жаль Леся так і не змогла закінчити цю поему)

“Князь Володимир за Дніпром
на вловах запізнився.
І сам незчувся, як в бору
самотній опинився.
Дарма, таж не боїться князь
ні ворога, ні звіра,
водяників, лісовиків
розпудить нова віра.
Князь може полювати й сам,
аби була охота,
от тільки зморою лягла
полуденна духота”.

Леся Українка з ненавистю дивилася на прояви юдейського монотеїстичного духу, “Єдиного Господа”, що, на її думку, був противний духу українському. Свою ненависть до юдохристиянства поетеса виливала в багатьох творах. Одним із таких була драми “Руфін і Прісцилла”.

Також пропонуємо нашим читачам Лесині рядки із драми “Руфін і Прісцилла” (із життя римлян ІІ ст. н. ч.). Йдеться про часи появи перших християн, що своєю рабською психологією поруйнували римський язичницький дух:

… мир і згода,
гармонія небесна панувала в великім пантеоні. Поки дух
юдейського народу, мстивий, заздрий,
дав невидимий меч своєму сину
Ісусу з Назарета. З того часу
порушилась гармонія всесвітня
на небі й на землі. Не видно краю
великій боротьбі, що перейшла
на землю з неба, від Богів на люди.

…Ся віра зародипась в Палестині,
а в тих країнах варварських і східних
уже й самі стихії, мов призводять
до безміру і дикості в злочинах.
…Христос дав не саму любов, а й меч!

…Наступить той бог єдиний нам усім на шию,
мов східний деспот…

…Великий жаль, що стільки крові ллється
за вашу віру, бо добра не вийде,
вино ще грас, а вже оцтом чути.
Я певен, що пожар великий Риму
не християни вдіяли, та, може,
вони пожар готують нам ще більший.
Усе. що що нам лишилося бід славних
часів колишніх, все та віра спалить
і попіл рознесе на штири вітри.

…Як далі піде так, ми хутко станем
чужинцями у нашім ріднім краю,
вигнанцями з небесної держави,
бо їй нема на нашім світі місця,
та й ми дістатися туди не можем,
де перше треба вмерти, щоб ожити,
і втратити зовсім подобу людську,
щоб статися не людьми й не Богами,
а чимсь таким, як тінь, як дим, як пара.

…Поки новий Єрусалим настане,
то Рим піде в старці, бо ваша віра
зруйнує працьовитість,а жебрацтво
в честь уведе, хоч і но дасть загоди
голодній черні, тільки роздратує.

…Се в їх тепер, панотче, наче пошесть,
у сих філософів високородних:
позамикались дома, наче в урни
замазались, іще й не спопелівши,
обличчя в них повитягались навіть,
пожовкли й попісніли – хто б подумав,
що всі вони вступили в тую секту,
в те мертводухе християнство..

…ваша церква
не дбає про закон, про славу Риму,
вона перейняла юдейський звичай,
І віру, і закон.

Щоб цяя секта зосталась для самих рабів…
бо для рабів вона корисна…

…Ні, справді, я в своєму господарстві
се добре перевірив: кожен раб,
як тільки християнство те перейме,
стає покірним, чесним, роботящим,
хоч кия забувай! Я все купую
в послугу християн. Що ж до звичаїв,
то що з раба звичаїв вимагати? –
Аби корився та глядів роботи.
Ну, вільним громадянам – інша річ.

https://bogvkrovi.wordpress.com/2017/05/25/леся-українка-і-ненаписана-поема-про-п/