Писемність в Україні була ще до того, коли християнства і в проекті не було.

Писемність в Україні була ще до того, коли християнства і в проекті не було.

 

Вічна і незнищенна.
9 листопада – День української писемності та мови. Цей день своїм Указом 9 листопада 1997 року встановив Президент Леонід Кучма і приурочив його до дня пам’яті преподобного Нестора – літописця. Все начебто чудово, але яку сторінку Вікіпедії не відкриєш, скрізь стверджується, що Нестор – літописець був зачинателем української писемності. Чи так це насправді? Починаючи з XIXст. вчені почали цікавитися як історією так і походженням народів, а також давністю мов, якими ці народи користувалися. Як в людства була колись Праматір, від якої все починалося, так і серед мов була одна Прамова, від якої розгалужились десятки і сотні мов. Першим звернув увагу на давність української мови визначний український мовознавець, філософ, фольклорист та етнограф Олександр Потебня (1835 – 1891рр.). Вивчаючи давні українські колядки, щедрівки, веснянки, казки та пісні, Потебня дійшов висновку у своїй книзі «Объяснения малорусских песен» (Варшава. 1883р.), що початки сучасної української мови сягають 40 – тисячної давнини. Тоді наші предки вже й колядували і щедрували, і навіть, співали народних пісень. Поляк Михайло Красуський видав в 1880 році невелику книжечку «Древность малороссийского языка» в якій стверджував: «Занимаясь долгое время сравнением арийских языков, я пришел в убеждение, что малороссийский язык не только старше всех славянских, не исключая так называемого старославянского, но и санскритского, греческого, латинского и прочих арийских языков». Протягом XXст. цілий ряд вчених у світі прийшли до висновку, що : «В степах Північного Причорномор’я започатковувалася більше ніж 5000 тисяч років тому індоєвропейська мова, її діялекти роз’єдналися на мови, які поширили багато народів світу». Так стверджували мовознавці: А. Діямонт, Р. Вілсон, А. Гінкс, Л. Вуллі, Г. Кларк, Л. Веделл, В. Рен – Бойкович. Найдавнішою пам’яткою писемності в Україні є Кам’яна Могила, яка розташована біля Мелітополя. Прочитанням написів Кам’яної Могили займався видатний шумеролог і сходознавець Анатолій Кіфішин, який визначив вік найдавніших петрогліфів – 12 тисяч років. Написи Кам’яної Могли давніші за шумерське і давньоєгипетське письмо. В 1674 році архиєреї Києво-Печерської лаври видали «Синопсис о «Начале Слов’яно-Руського народа» від перших київських князів і до Олексія, царя московського». В «Синопсисі» є такий запис, що у 790 році русини перемогли греків і греки віддали русинам їхні священні книги, написані літерами. А нам нав’язують вигадку про те, що у 892 році Кирило та Мефодій принесли нам безграмотним письмо. Директор Інституту Української Мови Павло Гриценко говорить про те, що київські князі в X ст. укладали з Візантією договори двома мовами грецькою і руською, писаною глаголицею, тобто в русів було своє, докириличне письмо. Свідченням того, що на Русі писемність існувала задовго до хрещення є безцінна пам’ятка українського народу «Велесова книга», тексти якої писалися на дубових дощечках. Як бачимо наші предки були освіченими і несли культуру в навколишні світи, починаючи від часів Трипільської культури. Ми повинні пишатися своєю історією, писемністю і мовою, бо українська мова дана нам від Бога – найбагатша, прадавня, що ввійшла в основу створення багатьох мов світу.
Культурологічний клуб «Українська цивілізація» м. Павлоград
Микола Заремба.

Коментарів немає.

Залишити коментар