This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

 

Український народ один з  синів в сім’ї індо-європейських народів. Ще його міфологія не розвилась гаразд, як дуже раннє християнство в Києві, дуже рання візантійська християнська просвіта захопила й спинила її в самому процесі розвиття, повернула духовне життя українського народу на іншу стежку й занапастила багато цікавого для науки в українській міфології. Для нас тепер зостались тільки уривки з давньої міфології, що дійшли до нашого часу в устах народу. Але, не вважаючи на те, що християнські догмати і християнська мораль уже ввійшли в народне життя, ще й досі між народом не згинуло давнє поганство. Воно ще й досі держиться в житті народу: в обрядах і звичаях, в колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях, в весняних іграх, в приказках, забобонах і ліках сільських знахарок.

Основа давньої української міфології така сама, як у всіх арійських народів: то були небесні з’явища, котрі більш од усього вразили фантазію і мисль народу. Небо, засіяне зірками, сонце, місяць, зоря, хмари, дощ, вітер, роса, грім, блискавка — все те поперед усього звертало на себе увагу, зачіпало фантазію і розбуджувало мисль дужче і раньше, ніж земля і все, що на землі. Ще більше зачіпала людську мисль зміна літа й зими, тепла й холоду, дня й ночі,  світла й темряви, вічна й незмінна боротьба на небі світлих і темних сил. Чорні снігові хмари, страшні холодні вітри здавались народові лихими силами; ясне сонце, тепло, грім і блискавка здавались добрими, світлими силами, котрі мусіли усе боротись з своїми темними лихими ворогами, подаватись, слабіти і навіть умирати, але котрі все-таки після всього переважували темні сили і знов з’являлись і воскресали перед людськими очима, розливаючи життя на землю.

Надарований добрим розумом і багатою фантазією, давній Українець, з того переляку і з дива, не міг недбайливо відноситись до небесних з’явищ. Йому хотілось пригорнути до себе страшні грізні сили, дуже небезпечні в практичному житті, йому хотілось милуватись пишними світлими силами неба. Ціль давньої української віри, як і в інших народів, була практична, а в основі давнього українського поганства був людський егоїзм. Давній український народ славив світлі небесні сили, годив темним силам, щоб пригорнути до себе ласку неба, щоб присилувати всі сили служити його практичним цілям. Люди молились небу, щоб загарбати собі небо, дощ, тепло, росу, погоду, щоб прогнати од себе холод, хмари, негоду. Давнім Українцям, як бачимо з обрядових пісень, хотілось прихилити до себе ласку небесних сил, щоб мати густо кіп на полі, багато роїв у пасіці, багато ягнят, телят, лошат, щоб мороз не поморозив жита, пшениці і всякої пашниці, щоб у садку родило дерево, а в дворі плодилася птиця. Ціль давнього українського поганства була така практична, як і в індусів, і в греків, і в інших народів, котрі в молитвах до своїх Богів просили собі всякого добра.

Форми, в які склалася давня українська міфологія, були реальні образи, взяті на землі, бо земля була в давнього чоловіка, як кажуть, під носом, а небо — під лісом. Молода слабосильна душа не могла ще думати логічними мислями і мусіла кликати собі до помочі фантазію. Давні люди мусіли думати, гадати формами картин, а не душ: тим-то у всіх народів релігія попереджала філософію й науку. Всі образи для своєї релігії давні Українці мусіли брати з природи, котра обгортувала їхнє життя з усіх усюдів, як і всі народи з давніх давен в своїй міфології переносили поперед усього землю на небо. Тим-то й вийшло так, що все в міфології, що справді діється на небі, все те ніби діялось десь на землі.

Найдавніші українські міфи були в геоморфічній і певно в зооморфічній формі, хоч зооморфічних міфів зосталось дуже мало. Небо здавалось давнім Українцям то полем, то морем, то просто кленовим листком, на котрому написані сонце, місяць і зорі; хмари здавались лісами, дібровами, скелями, ватагою чи турмою овець, товаром; зорі здавались густими копами на полі, або листом на воді; сонце соколом, блискавка терном або терновим огнем. Антропоморфічні міфи в українській міфології виступають вже дуже виразно, хоч вони й не розвились так широко, як у інших давніх народів. Чим вище який-небудь народ піднявся розвитком свого життя, тим він утворював собі вищу антропоморфічну міфологію, переносячи форми сімейні, побутові і соціяльні на рід небесних Богів. Генерації Богів з повними родами, цілі історії Богів, цілий небесний мир духів творив собі той народ, котрий мав вищі побутові й соціяльні форми життя. Окрім  того, народ кладе на своїх Богів печать своєї національності. Хто не впізнає самих таки греків в грецьких Богах, естетично-матеріяльних, хитрих, лукавих Олімпійцях? Грецький Олімп то сама Греція, перенесена з Гелляди на високе небо, бо кожний народ творить собі Богів, на себе глядючи, і по своєму смаку, дає їм форми по своєму психічному характеру. В українській міфології ми бачимо давні форми побуту пастушого і патріархально-хліборобського. По усних народних творах можна гадати, що український народ переніс з землі на небо форму сімейного побуту: між колядчаними божествами найясніше й найчастіше виступають: батько-господар, мати-господиня, дочка-панна, син — красний панич. Видно, що український народ любив творити собі Богів в найлюбійшій формі сім’ї багатого господаря-хлібороба. Найлюбійший сюжет в колядках і щедрівках на Україні й Білій Руси той, де описується хазяйство господаря, його воли, корови, вівці, бджоли, його поле, вкрите густими копами. В декотрих міфічних образах, певно вже пізніших, аж світиться наскрізь побут княжого періоду. Так давній Бог грому вже описується як воїн, і воїн-князь або княжий син з своїм військом; жіночі Божества описуються як княгиня або княжа дочка. Народ дав своїм Богам колорит княжого періоду української історії, так що в декотрих колядках, наприклад, міфологічна основа вже зовсім заткана історичним підтканням княжого періоду. Християнство перенесло ще один елемент в давню українську міфологію, надавши  Богам колорит християнський, змінивши давніх Богів на Христа, св. Петра, св. Миколу й Богородицю, і змішавши  докупи події християнської святої історії і факти міфологічні.

Форми українських міфів мають одну характерну прикмету: вони дуже близькі до природніх форм. Ми не бачимо в народній фантазії охоти до негарних, неестетичних велетенських міфічних образів, до тих величезних, страшних, головатих та ротатих богатирів з страшними антинатуральними інстинктами, які любить німецька і великоруська міфологія. Український народ в своїх міфах держиться міри; його фантазія не любить переступати за границі ненатуральних форм; вона любить правду і естетичність, навіть, можна сказати, вже геть-то описує красу міфічних образів такими фарбами, як в християнських акафистах описується краса християнських святих, так що вже автор не знає, й до чого прирівняти їхню красу і святе життя.

Найбільший матеріял для висліджування української міфології дають колядки і щедрівки, котрі співають на Різдво, против св. Василя чи нового року. На Білій Руси колядки співають і на Великдень; вони там зовуться волочовними піснями і нічим не одрізняються од українських різдвяних колядок. Волочовні пісні на Великдень були і на Україні, як згадують наші літописи, і мабуть вивелись, а тепер зосталось тільки волочіння. Малі хлопці, а часом і парубки, ходять на Великдень по хатах і славлять Христа віршами. Ті вірші подекуди на Україні і тепер звуться волочінням. Що таке слово коляда, до сього часу трудно довідатись. Трудно пристати на те, щоб воно вийшло од латинського слова calendae, як звались у римлян перші дні кожного місяця. Народ надто дуже глядить своїх звичаїв та ще й обрядових, щоб змінити  давнє ім’я на нове, котре йшло десь здалека, та ще й з Рима. Саме духовенство тому спротивилось би. Тепер на Україні колядою звуть або той дохід, що дають по хатах колядникам, або могорич, що вони п’ють на виколядований дохід. Мабуть в давню давнину колядою звались Божества світла й тепла, котрих празники припадали разом з різдвяними святками. Колядки мають в собі сліди глибокої давнини. Правда, між ними є багато чисто християнських і чисто історичних, котрі не мають жодної вартості для міфології. Але є колядки тільки трохи християнізовані, в котрих тільки й християнського, що одні імена Христа, Богородиці, св. Петра; є багато чисто міфічних, од котрих тхне духом Бог зна’ колишнього часу. Колядки й щедрівки були релігійно-обрядовими піснями, котрі співали на празники Богів світла й тепла; то були ніби догматики, тропарі й кондаки в честь світлих небесних сил. В них, як у зерні, дійшли до нас давні поганські догми, бо народ нічого так не стереже, як релігійні обряди й релігійні пісні, а сама їхня віршова форма оборонила їх од вольних змін гулячої й вольної фантазії. І тепер, не вважаючи на те, що деякі сільські священики забороняють їх співати в селах, народ все-таки їх співає по хатах, хоч і не ходить колядувати до духовенства. Тим-то колядки мають перевагу над усіма усними народними творами. Після колядок і щедрівок мають багато міфічного елементу самі обряди на Різдво, на св. Василія, на водохрещу, весняні ігри, веснянки, купальські пісні, приказки і народне знахарство. Казкам для висліджування міфології ми даємо найменше ваги. Хоч у них основа міфологічна, але зате багато усякого побічного елементу, побутового, християнського,  жартівливого, морального: в них багато вигадок гулячої і вольної фантазії народу. Будувати на казках давню міфологію все одно, що писати історію якого-небудь народу на основі історичних романів. Хто вгадає, де тут правда, а де вигадка! В казках має вагу тільки самий ґрунт, безперечно міфологічний, сама канва, на котрій народ понашивав усякого дива, та й у тій канві треба налапувати тільки найтовстіші нитки правдивої міфології. На казки можна дивитись, як на музичні варіяції міфічних тем, котрі часом замазують ґрунтову тему, а часом, правда, й прояснюють давню тему. Колядки — одна з перших і самих глибоких міфологічних формацій, казки — найпізніша формація міфологічного світу. Тим-то в казках можна з певністю мати за правдиво міфологічне тільки те, теми котрого можна знайти в інших давніших усних народних творах.

У давніх наддніпрянських Слов’ян, предків українського народу, було багато Богів, але про них ми знаємо мало: в літописах зостались тільки їхні імена з деякими незначними прикметами, котрі показували, які то були Боги. Наші предки вірили в Сварога, Бога огню, Дажбога, Бога сонця, Перуна, Бога грому й блискавки, Леля, Велеса, Бога товару, Коляду, Стрибога, Дивів, Рожаниць, Русалок. Тепер в усній народній літературі ледве можна знайти кілька імен давніх Богів, про котрих говорять рукописи. Так на Угорській Руси є приказки: Перун би тя розтраскав! Коби не Перун, многі би не хрестили ся.На східній Україні приказують: ой леле мені, ой лелечко мені! У веснянках співають про матір Ладу: «Благослови, мати, ой мати Лада, мати, весну закликати!» Але все те зосталось як слова, котрих і сам народ уже не розуміє. Український народ вже зовсім забув про своїх давніх Богів. Одначе в колядках, щедрівках і в других народних творах ми знаходимо ще й тепер стільки міфологічного елементу, що, зібравши порозкидані прикмети, ми можемо намалювати кілька міфічних давніх образів.

У колядках і щедрівках колядники славлять господаря, його жінку, сина й дочку, славлять ніби сім’ю, для котрої співають різдвяні пісні. В декотрих колядках колядники славлять Христа, Діву Марію, св. Іллю, св. Василя, св. Петра. Одкинувши колядки чисто християнські, нагадуючі різдвяні стихарі й тропарі, одкинувши колядки, де вже просто славлять сім’ю хлібороба або князя, ми знайдемо багато колядок і щедрівок, де сім’я хлібороба або князя славиться такими словами, такими фарбами, котрі ніяк не можна прикласти ні до сім’ї хлібороба Українця, ні до сім’ї давнього українського князя або гетьмана. Ті блискучі фарби, ті незвичайні прикмети можна тільки прикласти до міфологічних істот давньої України: для слави їх народ співав колядки і щедрівки в доісторичні часи.

У колядках і щедрівках ми бачимо сім’ю світлих давніх Богів: пана Господаря, господиню, їхню дочку панну і їхнього сина красного панича. Що то за пан Господар, господиня, дочка панна і син красний панич, ми те можемо ясно бачити в аналогічній їм другій сім’ї, про яку згадують колядки й щедрівки: то сім’я небесних світил, місяць, сонце, зоря і з ними дрібен дощик. В одній колядці ясно говориться про ту небесну сім’ю. На якогось Івана напали в горах розбишаки і питають його, якого він роду. Він їм каже, що його батько — ясний місяць, його мати — ясне сонце, сестра — ясна зоря, а брат — сивий соколонько. Замість соколонька в інших колядках при сім’ї небесних світил ми  бачимо дрібен дощик. Всі вони в колядках звуться Богами.Вони гостюють у пана господаря, сидять на його дворі за пишними столами. Зібравши докупи порозкидані в колядках і щедрівках прикмети тієї небесної сім’ї, ми можемо омежувати такі типи давніх світлих Богів українського народу: Пан Господар, Богиня Сонце, Богиня Зоря, Бог Громовик, Богиня Хмара і Богиня Весна. Місяць часто змішується своїми фарбами з Паном Господарем.

Література по темі. Книги можна замовити тут:

Борек і Боги слов’ян.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=93

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Рідні свята в Колі Сварожому : сценарії виховних заходів.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=104

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Журнал “Сварог”.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=119

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Українським малятам, а також їхнім мамам і татам про Рідних Богів та рідні Свята. Книга гарно ілюстрована кольоривими малюнками. Вінниця, Континент-ПРИМ, ВЦ “Сварог” 2007 64с. Палітурка м’яка Формат 60х84/16

ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=137

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Кому Боги відкрили свої таємниці», історико-археологічні пам’ятки України (повнокольорова).

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=149

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Велесова Книга. Волховник.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=127

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Волховник: Правослов Рідної Віри.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=174

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

 

Шановний читачу! Перед Вами предковічний усний язичницький епос України, що подається розлого, всебічно, друкуються українські міфи та легенди, що старовинніші від єгипетських пірамід. Видання є корисною цікавинкою як для дорослих, так і для дітей та юнацтва; книга також стане в пригоді вчителеві, викладачеві україно- та народознавства, студентові, зрештою – широкому читацькому загалові, котрий прагне пізнати витоки Української Духовності.

Міфи і легенди давньої України.

http://magazin.kolovolhviv.top/index.php?route=product/product&product_id=187

Основа, ціль і форма давніх українських міфів; колядки й щедрівки — найбільший матеріял для міфології. Автор-Іван Нечуй -Левицький.

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380735447701 для оформлення замовлення.

Коментарів немає.

Залишити коментар