Не дати замулити джерело. Автор-Микола Заремба.

Не дати замулити джерело. Автор-Микола Заремба.

 

 

 

 

Багато мовознавців, починаючи з XIX ст., Олександр Потебня, Михайло Красуський, а також ряд відомих закордонних вчених істориків та мовознавців XX ст. стверджували, що материнська мова індо-арійських народів зародилася на теренах Північного Причорномор’я більше ніж 5000 років тому, її діалекти роз’єдналися на мови, які поширили багато народів світу. Для нас тут найбільшою загадкою є те, що з усіх тих мов, які відбрунькувалися від материнської українська найбільше зберегла свої питомі слова. Якщо проаналізувати те, які мови найбільше змінилися а які не дуже відійшли від першоджерела, то прослідковується цікава закономірність. Народи, які відносяться до слов’янської групи проживають в більшості своїй на теренах між Чорним морем і Середземним, між Карпатами і Балканами, тобто там де в усі часи відбувалася жвава торгівля. Йшов постійний обмін товарами, технологіями, науковими і культурними досягненнями. Тому ці мови подібні між собою і за багато віків не дуже змінилися. Чим далі племена і народи відходили на Схід чи Захід, тим більше змінювалася мова. Факторів, які впливали на ці зміни багато: природні та кліматичні, штучна чи примусова зміна мови. Так, наприклад, під час поширення християнства в Західній Європі «вогнем і мечем» германські племена готів і франків не тільки насаджували християнство, а нищили історичну пам’ять підкорених слов’янських племен і народів. Король франків Карл I Великий (747 – 814рр.), який у 800 році був коронований папою Левом III на Імператора Священної Римської Імперії. Карл Великий проводив хрестові походи проти слов’янських племен лужичів і венедів, які заселяли терени сучасної Західної Європи. Після жорстокого підкорення, вогнем і мечем, слов’ян Карл почав знищувати все, що нагадувало про їхнє перебування в Західній Європі: культуру, релігію, мову і топоніміку. Ось що пише про ті часи в своїй історичній розвідці «Аттила. Русь IV – V веков» призабутий російський історик XIX ст., шведського походження, Олександр Вельтман: «Коли корінні племена слов’ян були завойовані німецьким племенем франків під керівництвом короля Карла Великого, тоді усі лицарські пісні – гайди, стали переписуватися. За наказом Карла придворними писарями вони переписувалися і ставали вже не гайдами, а квідами. Карл бачив, як лицарська пісня піднімає мужність серед воїнів, тому не можна було нехтувати таким гарним, хоч і язичницьким засобом, для підняття хоробрості серед воїнів. Карл Великий наказав скласти списки лицарських пісень, переробити їх на германський манер, вивчити напам’ять і завести при війську штатних піснярів.». Карл Великий сам склав абетку готської мови і заборонив вживати слов’янські мови, всі імена слов’янських лицарів, які оспівувалися в гайдах, переробили на германські, поперейменовували назви міст, річок і місцевостей, присвоїли собі слов’янські епоси. Наприклад, слов’янська ріка Лаба стала німецькою Ельбою, Одра стала Одером. Прочитав недавно в одній поважній газеті, яку читають українці всього світу, що слово гайдамаки турецького походження і означає «розбійники, зарізяки», цим самим автор статті принизив наших предків, які брали участь в повстанні проти польського панування під назвою Коліївщина. Вище згадуваний історик Олександр Вельтман був поліглотом, знав досконало слов’янські, скандинавські мови. Вивчив давньогрецьку, латину і одним з перших в Російській імперії зацікавився санскритом. В своїй історичній розвідці «Аттила. Русь IV – Vст.» Вельтман пояснює походження і значення багатьох слов’янський і скандинавських слів. Так от, стосовно походження слова «гайдамаки». Гайдами в слов’ян називалися лицарські пісні, легенди, усні сказання. Гайди виконували перед початком битви, щоб підняти лицарський дух воїнів. Маки – це воїни, військова каста. Маки відомі ще з відичних часів, до цієї військової касти належав Олександр Македонський. В Україні з коренем маки, мак є багато міст і сіл: Токмак, Томаківка, Макіївка, Македони і т. ін. Гайдамаки – це воїни, лицарі а не зарізяки. Коли Україна попала в колоніяльну залежність від Російської імперії, тоді багато молодих освічених українців «запрошували» до Росії для впровадження грамотності серед московітян. Хлопців відривали від рідної домівки, коханої дівчини і вони дуже своєрідно «мстили» за це Москві. Вони українські слова спотворювали до невпізнання і насаджували їх москалям. Тому ми маємо в російській мові такі «перли» як: наступ – ле – ни – е; буду – ще – е; по – ни – маєш; росте – ни – е; глум – ле – ни – е; удар – е – ни – е і т. д. А якщо сюди додати угро-фінські слова, татарські, французькі, німецькі, то в кінцевому результаті ми отримуємо «великий и могучий русский язык». Сучасні англійці вже не розуміють мову Шекспіра, настільки вона змінилася. Англійська мова США суттєво відрізняється від англійської Великобританії. Сучасна французька дуже відрізняється від материнської мови галів. І так ми можемо перераховувати всі мови, від латиномовної групи народів до скандинавських. А як сказав великий Заратустра в своїх оракулах: «Не змінюй ні однієї первинної назви слів, бо всі вони священні назви Богів; вони пронизані магнетизмом обожнювання спільноти людей і сила їх невимовна». Що це означає? Всі давні мудреці стверджували , що материнська першомова послана людям божественними силами і в ній закодовано космічні закони, Всесвітня Мудрість. Виходячи з цього Конфуцій сказав про велике значення мови: «Якщо мова не є правильною, то вона не означає того, що може означати; то не буде зроблене те, що має бути зроблене. А тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці – і всі впадуть у стан безладного хаосу». Українська мова, незважаючи на численні гоніння і заборони, найбільше зберегла отих божественних, заглиблених в сиву давнину слів. Сама земля України, її божественна аура стоїть на захисті української мови! Але, це не означає, що українці не повинні її захищати, стояти на сторожі кожної її літери і звуку. В XXIст. атаки на Україну і на її найбільший скарб – мову будуть тільки посилюватися . Будуть приходити сотні і тисячі новітніх проповідників і говорити нам, що в сучасному світі мова не має значення, що повинна бути якась одна інтернаціональна і об’єднуюча, дуже проста і невибаглива, щоб дуже не напружуватися. Не вірте таким фарисеям і блудословам! Скільки буде існувати українська мова, стільки буде існувати і український народ! Ми повинні не тільки зберегти українську мову, а відновлювати забуті, в наслідок колоніяльного минулого, слова, повертати їм первинний зміст і значення, бо правильне розуміння мови дасть нам силу і наснагу.

Культурологічний клуб «Українська цивілізація»

 

Автор-

 

Заремба Микола.

Коментарів немає.

Залишити коментар