Дощ. Автор-Микола Терновий.

Дощ. Автор-Микола Терновий.

 

 

 

«Люблю дощ – він приносить з собою запах неба» Макото Сінкай
**************************************************************
Небо буває плаче дощем, щоб змити сльози, чи допомогти змити щось з душі, даючи сили прорости чомусь новому….
**************************************************************
Місто плакало, я б навіть сказав, воно ридало у все своє чудове обличчя…
Вона ні, вона сміялася, змішуючи фарби, заважаючи поганій погоді пробратися в її серце…
– Яка сірість за вікном – намагався я зрозуміти, що діється на вулиці.
– Сірість – це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає…
Деякі люди насолоджуються дощем, інші просто промокають…
**************************************************************
Дощ, буває викликає не завжди зрозумілий смуток…, особливий, який змушує слова ставати теплішими, людей добрішими…
Тоді, навіть звичайна чашка з гарячим напоєм здається робить оточуючих «теплішими» – більш доброзичливими, щедрими …
Іноді дощ моросить дрібними краплями, а іноді – суцільний ливень… І коли дощ застає нас зненацька, нам трапляються люди, готові поділитись зонтом… Цінуймо їх…
**************************************************************
Що ж говорити друзям і близьким, що потрапили в біду, замість «все в житті не випадково»? Останнє, чого потребує людина, роздавлена нещастям, це повчань…
Найважливіша річ – розуміння, а вже після, допомога (якщо дійсно потрібно)…
Для початку, просто скажіть: «Я знаю, що тобі боляче. Я тут, я з тобою”, а краще без слів, зумійте дати це відчути… Головне щиро…

Коментарів немає.

Залишити коментар