Бог і релігія. Автор-Ярослав Оріон.

Бог і релігія. Автор-Ярослав Оріон.

Християнська релігія не є доказом на існування Бога, бо
вона збудована на забобонних ілюзіях. У явному Богові бракує
того, що найважніше, іменна реальности. Під тиском людської
думки християнські теологи говорять на всі лади, щоб прикри­
ти мітологічну картину біблійного Бога й ідолопоклонство.
Йдеться головно про те, щоб Бога-особу, як його показує
Біблія, звести .до невловимої Дійсности. Робить це новітня
“проrресивна” теологія, шукаючи виходу із кризи, але це хрис-
223
тиянству не помагає, бо 11
правдива віра” християнська не є
правдивою, а традиційним забобоном. Біблію переробити не­
можливо. І Сковорода мав рацію, коли писав: 11
Читати Біблію
і брехню – це одне й те саме”. Біблійний Бог – це не ідея, а
Творець і опікун всесвіту. його сила походить від первісного
анімізму й демонології. Говориться про 11
духа”, не знаючи, що
це слово означає й підходячи до нього, як до живої людини. Па­
рафіяльний догматизм в’яже думку й поневолює душу і вся
теорія пізнання кружляє навколо незрушимих догм, тим са­
мим заперечує будь-яке пізнання. Ісус взяв на себе без засте­
режень ідентичність Бога Авраама, Ісаака й Ізраїля, бо й сам
він був жидом.· “Я і мій Батько є одне” – Іван 10.30. Біблійне
вчення без досліду тільки обманює нас. Слова 11
сотворив з ні­
чого” не дають відповіді на запит. А уявляти собі Бога, як лю­
дину, є недоречністю.
Християнський і юдейський Бог вважається теологією
“Богом історії”, бо він об’явився в означений історичний час і
в історичних обставинах. Але історія історичних слідів тут не
знаходить, отже залишаються тільки міти. Бог народжений від
земної жінки не має гідности Бога. Те, що вічне, не народжу­
ється. Також його королівське походження від короля Давида
говорить про ті часи, коли королів вважали богами. Олексан­
дрові Македонському приписували походження від Амон-Ра.
Християнство каже, що знання Бога приходить від безпосеред­
ньої зустрічі, але цю суб’єктивну видумку ніяк не можна до­
казати.
Людина, яка ніби то бачила Бога, може навіть зовсім:
щиро про це говорити, але всеодно це є обман. Чому мав би
Бог вибирати собі якийсь одни нарід, або навіть якусь одну
людину в тім народі, для свого “об’ явлення”, годі зрозуміти.
Коли Бог вважає за відповідне комунікуватися з вибраними
слугами, чого ж тоді так хаотично, як це показує Біблія? Що
це за Бог, який так хаотично поступає?
Ідея особистого Бога є виразом нашої власної особис­
тости і християнство цього вимагає. Приписування Богові осо­
бистости є антропоморфізмом, який існував тисячі років раніш.
Особистий Бог не сидить на троні в небі, як його показують на
224
іконах. Ікони є тільки спомином про давнє поклоніння до пред­
метів. Притаєна комунікація Бога з вибранцями – є звичай­
ним забобоном. Заратустра розмовляв з Богом, ставив питання
й одержував відповіді. З Богом розмовляли Мойсей, Ісус, Мо­
хаммед і неодин голодуЮчий аскет в манастирських келіях. Є
це спадщина примітивізму. Фоєрбах писав: 11
Чим більш шо­
дина зосереджена в зовнішнім світі, тим більш вона склонна
вірити в особистого Бога”. Але така віра – це тільки ілюзія.
Як може Трійця бути базою особистого відношення? Три осо­
би і Бог як людина ніяк не сходяться в щось суцільного. У явля­
ючи речі, зовсім не значить мати зв’ язок з особистим Богом.
Бог з Біблії і Крішна із Бгаrавад fіта можуть бути тільки натя­
ком на якийсь Абсолют.
В історії християнства і юдаїзму Ягве виступає як пол­
ководець армії і Молох (головний Бог), бо так його змальовує
Біблія. Зрозуміло, що 11
пророки” писали те, що думали. Ягве
писав на таблицях по-гебрейському, розмовляв з Мойсеєм і доз­
волив йому 11
бачити свою задню частину тіла” – Вихід 33.23.
Треба тільки уважно читати Біблію, щоб у цьому переконатись.
Ісая писав, що 11
Бог створив світло й темряву”, що є абсурдом,
бо людина тепер свідома того, що спричинює світло й темряву.
Але Матей 5.48 пише: 11
Будь досконалий, як твій Батько на не­
бесах є досконалий”.
Бог Ягве творив “чуда”, але скільки жорстоких і крива­
вих чудес мусив Ягве довершити, щоб переконати фараона,
що він мусить врешті випустити з неволі жидів. 11
Бог дозволив
Абіджові вимордувати 500,000 людей” – 2 Хроніка 13.17. Бог
не мав сили вигнати мешканців долини, бо “вони мали залізні
колісниці” – Судді 1.19. 11
Ти не будеш мати інших богів крім
мене” – говорить про заздрість, бо жиди мали багато богів.
Бог наказує вбивати дітей, красти, брехати й насилувати жінок.
Християнські теологи пояснюють, що в ті часи люди інакше ди­
вились на Бога. Якщо так, то й інакше треба дивитись на Бога
Ягве сьогодні й інакше пояснювати 11
Святу Книгу”, в якій не
вільно змінити ні одного слова. Але це було потрібне для пану­
вання християнської церкви, що й довело християнство до ду­
хового занепаду.
225
Бог християнства – це особа “на людську подобу”, про
це каже Біблія. Св. Атанасій іде дальше: “Бог створив людину,
щоб вона могла стати Богом”. Але ніхто з теологів не подумає,
що людина – це твориво еволюції від маленької амеби, яка
постала від життєдайних атомів. Коли б Атанасій сказав, що
“в Бозі є життєдайність”, то було б краще, але в його часах
Атанасій не міг того розуміти. Християнські астрономи кажуть,
що “Бог космічний математик”. І тут знову таки людська ха­
рактеристика віднесена до Бога. Колись обожнювали володаря
імперії, а потім те обожнення перенеслось на Єгову, якому це
вийшло дуже на .користь, бо раніш він був тільки богом вул­
кану й генералом армії. Але що він теж став “Отцем”, то це
йому ніяк не підходило. Бо як же може Творець безмежного
космосу бути “Нашим Отцем”, це тяжко зрозуміти. Фройд
правильно говорить, що “в людині від дитинства залишився
комплекс батька”. Бог Тертуліяна, Єзекиїла, Авrустина й Акві­
наса – це не Батько, а якийсь дивогляд, непридатний до нічого.
Ідея Отця над нами існує в більшості примітивних груп,
але це не означає монотеїзму. Ідея Отця стоїть вище від Твор­
ця, бо ближче серця примітивної людини. rй потрібна теж
карТина Бога, яка стає ідолом. Робінсон пише, що “картина
Бога більше шкодить, як помагає”. Християнський антропо­
морфізм зовсім абсурдний сьогодні. Коли ж теологи називають
Бога “духом”, то як же міг дух створити людину 11
на свою по­
добу”? Велика кількість християнських сект ще більше заплу­
тують проблему віри.
Ті, що повинні людям дати поміч і задоволення в потре­
бі віри, накладають на віруючих кайдани нерозберихи. На прак­
тиці між щирою вірою й церковщиною існує пропасть.
Індуїзм каже, що “Остаточна Реальність Брама не є “Він”,
але “Це”. Але Шанкара доказує, що “на нижчому рівні Оста­
точна Реальність об’ являє себе як особистий Бог, далекий від
космічної ідеї”. В Індії особистих богів безліч, бо вони най­
ближчі для малоосвіченого народу. Тульсі Дас проголосив єди­
ного Бога Раму, але той надто далекий і не зрозумілий. Одино­
кі джайністи визнають одного неособового Бога, який помагає
“очистити душу”. Буддисти й таоїсти теж не визнають осо-
226
бистого Бога, а дбають за гармонію і чесноту земного життя.
Революція Нютона й Дарвіна розвіяла картину християнського
особистого Бога. Коли шукаємо розв’ язки Реальности, ми не
знаходимо в ній антропоморфізму, цебто Бога в людській по­
добі. Небесний Отець – це фантазія переляканої людини в
холодному оточенні світу. Християнство навчило нас боятись
і ми боїмось того, що не існує.
Бога ми прагнемо пізнати без забобону та інтелектуаль­
ного лінивства. “Не гасіте ж святого вогню!” – писав І. Фран­
ко. Чим далі від забобонів церкви, тим ближче до Бога. Бог є
присутній всюди і говорити до нього треба мовою душі. А його
святиня – це весь світ. Віра – це дар Божий, але не християн­
ське безвихіддя, що вбиває розум. Християнську віру не бу­
дував розум, а міти. Якщо приймати христянсrво як поезію, то
вона може бути придатною тільки для тих, що люблять поезії.
Є багато явищ понаднормальних і понадзмислових, як телепа­
тія і передчуття, які наука досі не розв’ язала, але це не значить,
що вони надприродні. Бо надприродного немає, а є тільки зна­
не й незнане. Коли так думатимемо, то будемо ближче до Дій­
сности.

Коментарів немає.

Залишити коментар