Триєдине Свято Богів Спасів. Маковій-1 серпня. Автор-Родослава Романів.

 На Яблучний Спас освячуються дари садів – яблука, груші і квіти, які розквітають на цю пору літа. Раніше не дозволялось їсти яблука до освячення, але теперішні ранні сорти достигають раніше, тому це свято є, радше, подякою Богам-Спасам за фруктові врожаї.
Яблуня, як липа і калина, є сакральним деревом українців. Відомі художники зображали Матір-Мадонну з дитиною і яблуком, бо яблуко – це перше, що дається дитині після грудного молока. Яблучний Спас припадає на середину астрономічного літа.

Найважливішим з усіх Спасів вважається Хлібний Спас. Його святкують тоді, коли майже весь урожай злакових вже зібраний, тому до Спаса намагалися впоратися із жнивами хлібних культур. В цю пору часто святкували і обжинки, які мали припадати на третю фазу Місяця в кінці житня, але не завжди так буває. Враховуються і погодні умови.

Обжинки – це свято на честь закінчення жнив. В обжинках беруть участь всі, хто допомагав господарям справитися із жнивами. Останню загінку дожинають гуртом. З останніх зжатих колосків зв’язують обжинковий сніп і роблять обжинкову квітку. Обжинкова квітка має вигляд деревця, сплетеного з колосся жита або пшениці. За народними віруваннями в останньому снопі (квітці) ховаються діди-лади, які охороняли ниву влітку.
Господар зберігає останнього снопа (обжинкову квітку) у клуні або коморі аж до Різдва. На Святий вечір цього снопа вносять до хати і ставлять на покутті під образами. Тепер його величають Дідухом, адже в ньому перебувають духи Предків, які влітку охороняли ниву, а потім берегли збіжжя у стодолі та в коморі.
Ниву ніколи не зжинають повністю. Останню жменю збіжжя слід залишати в полі не зжатою. Її називають Велесовою бородою, адже саме Велес опікується землеробством, скотарством, тому вважається Богом багатства, всякого достатку, торгівлі і знань. В середину бороди кладуть окрайчик хліба з сіллю – гостинчик або відкупна жертва для духів поля. В останніх колосках могла залишитися і врожайна сила поля, яку слід було повернути назад в землю. Тому колоски заламували, пригинаючи до землі, або виминали зерно в жменю і засівали в середину бороди. Цей ритуал наче замикав річне коло – кругообіг хліба. З’явившись на світ із землі, хліб знову повертався в землю, щоб дати урожай на наступний рік. В деяких місцевостях ще плетуть обжинковий вінок із житнього і пшеничного колосся, додаючи польових квітів. Обжинкові вінки теж господарі зберігають під образами на покутті і потім використовують під час сівби. Вим’ятим із віночка зерном починають сівбу озимини, бо вірять, що це насіння дає найкращий урожай.

Коментарів немає.

Залишити коментар