Слово про Святу Вербу. Для людей, які живуть за Відичним календарем.

 

Слово про Святу Вербу. Для людей, які живуть за Відичним календарем.

 Зустрів сьогодні свого доброго знайомого. В нього сьогодні день народження. Привітав його , побажав  всього самого доброго. Він, як і годиться подякував і запросив  візначити цю дату в наступну неділю. Начебто звичайна, буденна ситуація, коли іменини  в людини, наприклад в середу, а гостей збирають на суботу, чи неділю. І нікого не дивує те, що вітають іменинника після дня народження. Але  всі чудово знають, в який день насправді народилася людина.
Великдень наші Предки святкували в день весняного рівнодення, це одне з 4 головних  сонячних свят Кола Сварожого.  Цей день праукраїнці вшановували як особливе свято, всі  одягали святковий одяг, святкували за звичаями, які передавалися тисячолттями з покоління до покоління, і це була неділя, тому в цей день  не працювали фізично. За тиждень до Великодня святкувалася Вербна неділя, Вербиця,  день Святої Верби.
Що відбувається в цьому, 2019 році з датами цих свят? Весняне рівнодення, за київським часом розпочинається 20 березня, о 23 годині, 58 хвилин. Тобто,  Великдень мав би бути 20 березня, відповідно Вербиця-13 березня. Але , так як рівнодення  в цьому році розпочинається в кінці доби, коли світловий день закінчився, то наші Пращури святкували свято на наступний день, зі сходом сонця.
 Саме 21 березня  , в цьому році потрібно щедрувати і засівати, кликати ластівочку, бо починається астрономічна весна.
 Очевидно, приходить той час, коли українська держава зробить рішучі і вірні кроки , щодо реконструкції правильного, астрономічного календаря, як це зроблено в Індії.
“В 1957 році в Індії для громадсько-суспільних потреб був прийнятий єдиний національний кален­дар, основою якого став один з календарів, що про­існував 1500 років. Календарний рік поділений на 12 місяців по 30-31 дню і складається з 365 днів. У високосному році 366 днів. В такому році перший місяць року триває не 30, а – 31 день. При чому, якщо умовно зіставити місяці нашого та індійського календарів, то в Індії у звичайному році усі «літні» місяці (квітень-серпень), на відміну від наших, мають по 31 дню, а «зимові» місяці (вересень-березень) – по 30 днів. Так була відображена помічена індійсь­кими зорезнавцями нерівномірність «руху» Сонця по екліптиці.”(Цитата з статті “Старий” новий рік. Автор-Анатолій Богород.)

 В новому календарі  буде така система. Весна , тобто 1 березня буде  розпочинатись на весняне рівнодення, Великдень. Літо-на літнє сонцестояння, відповідно це буде 1 червня, свято  Купала. Осінь – з осіннього рівнодення-1 вересня, свято  Світовида осіннього. А зиму  розпочне зимове сонцестояння-Різдво Божича Коляди. В новому календарі, щорічно Різдво і Великдень будуть  в неділю.
 А поки що ми живемо за чужими календарними системами, в яких викривлене і спотворене природне розуміння часу, та алгоритму зміни пір року. Маємо повертатися до рідного  розуміння і не забувати  прадавніх свят, в яких нам передана основа  етнічного календаря.
З святом Святої Верби, Українці!
Автор коментаря-Волхв Срібновіт.
14.03.2019 року.
Не я б’ю — Верба б’є,
За тиждень — Великдень,
Недалечко — червоне яєчко!

Наші славні Предки обожнювали вербу, вважаючи її священною, Світовим Деревом

Світове дерево — Дерево Життя, Райське дерево, Дерево пізнання — відображає триєдину вісь Всесвіту. Своїм обширом воно охоплює три царства: небо Богів, землю людей, підземний світ Предків. Кожне з трьох царств населене священними тваринами, птахами, небесними світилами. Угорі, в кроні Світового древа — сонце, місяць і зорі та різні птахи: соколи, голуби, орли, соловей, зозуля. Посередині, біля стовбура — бджоли, куниці, домашні тварини. А внизу, біля кореня — бобри, риби, змії. Дерево, як і Всесвіт, — Триєдине.

Світове Дерево, як і образ нашого Бога Світовида, орієнтоване на чотири сторони світу — північ, південь, схід, захід, якими опікуються Боги: Мокоша, Дажбог, Лада і Перун. Отже, Дерево Життя освячене також і числом чотири.

Числові значення Дерева Життя при додаванні складають священне число сім, а при множенні три на чотири отримаємо священне число дванадцять. Саме ці числа, як символи космічної будови Всесвіту, найчастіше згадуються в міфологічних та казкових сюжетах українського фольклору: три яблука, чотири вітри, сім зірок, дванадцять джерел тощо.

А ось як у стародавньому літописі зберігся рідновірський опис Дерева Життя: «А посеред Раю Древо Животноє, єже єсть Божество, і приближається верх того древа до Небес. Древо те златовидне в огненній красоті; воно покриває гіллям увесь Рай і має ж листя від усіх дерев і плоди також. Ісходить від нього сладкоє благоуханіе (пахощі), а від кореня його течуть молоком і медом дванадцять істочників».

Образ Райського дерева знає найдавніше Святе письмо аріїв — Рігведа: Райський сад, що існує в центрі Сварги, оточує з усіх боків палац Перуна. Тут ростуть дерева, які виконують усі бажання. Та найшанованішим серед них є дерево із золотою корою — Вербиця, яка наповнює всю Сваргу солодкими пахощами. Це улюблене дерево жони Перуна — Перуниці-Блискавки. Сад можуть відвідувати не тільки Боги і хоробрі воїни, які загинули на полі бою, а й інші смертні герої, на запрошення самого Перуна.

Водночас наше Дерево Життя символізує центр світу, святе місце, бо ж росте воно біля вівтаря в центрі Священного гаю.

Дерево Життя — це і жіноче, і чоловіче начала. Верба тісно пов’язана з Богинею Матір’ю, яка дає Живу Воду, чи небесне молоко (Дана, Мокоша, Берегиня). Чоловіча сила, притаманна Дереву Життя, це образ Бога-Батька — дуб, явір, виноград, плющ, кедр.

Життєва сила Дерева Життя може бути зосереджена як у самому дереві, так і в його гілках (виноград, вербовий прут), або в плодах (яблуко, вишня). Хльоскання вербовою гілкою є магічним побажанням здоров’я:

Не я б’ю — Верба б’є,
За тиждень — Великдень,
Недалечко — червоне яєчко!

У серцевині Дерева Життя заховані саме Життя і найвища його мета — безсмертя. Українська рідна віра найвище шанує священну Вербу (іву) як знак перемоги Життя над Смертю, адже «Життя не може померти», воно може тільки залишити дерево, тварину чи людину.

А ось таємне знання наших Пращурів про Сотворення світу: Сварог посадив Дерево Життя, яке стало початком подальших народжень. По-різному поєдналися в ньому елементи світу — чотири безначальних речі: земля, вода, вітер і вогонь.

Тоді Сварог сотворив людину: землю змочив водоювітром вдихнув у неї душу — живий вогонь. Так, з волі Сварожої, з’явилася Людина. Недаремно українці кажуть, що «дітей знаходять на вербі». На зоряному небі видно цю Вербу — Чумацький шлях (Молочну стежку).

Отже, Вербу з повним правом можна назвати українським деревом-тотемом, від якого походять люди. У найдавніші часи верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Бездітні подружжя приносили вербі пожертви і просили, щоб верба обдарувала їх дітьми.

Відрізана гілочка верби навіть без коріння приживається в будь-якому ґрунті і виростає в дерево.

Верба символізує вічне повернення на кола свої, де є кінець і початок — воскресіння душі. Цей поетичний образ є в поезії Лесі Українки:

Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець…

Автор:Галина Лозко.

Коментарів немає.

Залишити коментар