.Молитва до Предків. З роману Прокляття Волхвів..Автор-Ігор Макарук.

На Чорногорі, біля Вічного Дерева творили ми молитву і славили Предків наших!

– Від життя до життя, – опустившись на коліна перед деревом почав говорити навчену батьком молитву молодий волхв, – від віку до віку ялино моя, ялино висока, стоїш ти вічно зелена, від Імені Велесова названа, губиш хвою на Матір Сиру Землю, зберігаєш Мертву воду та воду Живу. Як летять по весні зі Світлого Ірію птахи співучі, солодкоголосі, летять тоді душі предків наших на пташиних крилах швидких. Коли вони сідають на гілках твоїх, щоб відпочити з дороги та шляху неблизького, на нащадків своїх, тих хто по Правді живе своє життя, дивляться вони та милуються, а Рідній Землі-Матінці низько кланяються! Усі ви є, Діди Нави, розвійте тлін нетлінного зорями Вирію! Розженіть хмари незримими крилами! Тоді зберемося ми на Чорногорі і справим по вам, Діди, тризну чесну. Запалимо для вас ми Кради вогняні, Піднесемо вам, Діди, треби рясні! Славні будьте довіку, Діди-Прадіди, в роду небесному, у Світлі Вирійському, в полку Перуновому, на луках Велесових! За все, що Ви вчинили попереду нинішнього віку, від нас буде вам, Діди, добра і вічна пам’ять!