З Святом Богів Спасів, Українці! Першого серпня-перший Спас!

 

 

Василь Триліс

У язичників було багато Спасів – ягідний, мокрий (на воді), грибний, маковий, полотняний, горіховий, а мабуть і ще більше, бо кожному овочу був свій час і свій Спас. Галина Лозко припускає, що всього Спасів було чи не 28. Це був цілий сезон (місяць чи й два) подяки Природі за її дарунки. Перші овочі, ягоди, мед, горіхи, словом, перші сезонні дари урочисто виставлялися на столі, старший у родині збирав усіх до столу, творилася молитва, найкращі ягоди, мед чи зерно покладалися на жертовник як пошана й подяка відповідним Богам (силам Природи), і лише після пригощання Богів могли причащатися й люди.

Найважливішими були – й залишаються – медовий, яблучний та хлібний Спас. Вони давно вже «злилися» з християнськими святами. Так, давній медовий Спас тепер присвячено «чесному животворящому Хресту», Спас яблучний став Преображенням Господнім, а на третій Спас (першого хліба), почали вшановувати перенесення до Константинополя нерукотворного образу Ісуса Христа.

Прийшов Спас – пішло літо від нас. Справді, в серпні щодень більше відчувається подих осені. Але для Українців ця приказка ніколи не була сумною. Навпаки: наступає особливо щедра пора. Пора збирати плоди праці – зерно, городину, фрукти. Початок кладе перший,медовий Спас, або ж Маковій (1 серпня). У цей день у церкві навіть освячують свіжий мед, а разом із ним – зілля та мак. А давньогебрейські воїни-брати Маккавеї, що разом із матір’ю загинули за віру Христову, предивно асоціювалися на нашій землі з маковієм (провіюванням маку для очищення його від полови). Дарма що жартують: «Сім літ мак не родив, а голоду не було», – ця рослина в Україні завжди в пошані, вона й першому Спасові дала ім’я, символізує плодючість і є оберегом. Любили завжди його квітку, трохи таємничу, аж небезпечну, любили розтерти в макітрі свіжого насіння та влаштувати великі лакітки з медом та пампушками або коржами. А що це небезпечний наркотик – сім тисяч літ мак родив, а ніхто й не здогадувався…

Нетерпляче чекають на першого Спаса пасічники – це дні останнього збору меду. Бджолярі ще за два-три дні до спаса визначають, скільки меду взяти собі, а скільки лишити бджолам на зиму. Бо після Спасівки, кажуть, бджола вже працює не на господаря, а на себе.

Годиться в ці дні всіх пригощати медом, особливо сусідів, приятелів, а ще й сиріт. Українці кажуть: «На першого Спаса й жебрак медку спробує».

 

Любов Сердунич.

 

За возом чужої релігії бігли
І тисячу років рабами були.
Від того й нещасні, тому й досі бідні.
Покірно вчепили чужинський ярлик.

Від того й змалілі, покірні, мізерні.
Спасіння ждемо від чужого Христа.
Ми рідне згубили, розтратили зерна.
І ними смакує зловтішливий птах.

Сприйняття релігії в кожного різне.
Та Сонце – одне в нас. І Небо – одне.
Один, хто буття дав. Й ніколи не пізно
Пізнати цю істину: серце ж одне.

То нащо ж у блуд його вводити? Доки?
Ми – діти Природи. І тільки. І край!
Ми раю шукаємо стільки вже років,
А рай – на землі,
в чесних душах – наш рай.

І Правда – в Любові. А в Істині – Віра.
І рідне – дорожче за всяке чуже.
Тож будем щасливими вічно, безмірно,
Як кожен себе у собі збереже.

Коментарів немає.

Залишити коментар