Зачарована етно еротика (уривок).

Зачарована етно еротика (уривок).

 

 

 

 

Ось як описує психосексуальний розвиток українки відомий
письменник та історик другої половини XIX ст. Данило Мордо-
вець (1830-1905):
“Змалку купала її мати у любистку:
У любистку купала,
Щоб любощі зазнала…
Купалися у любисточку дівчаточка і багатих батьків, і бід-
них, а підростаючи, укупі гралися і у хрещика, і у ворона та
часами по вишневих садочках між чорнобривцями та кручени-
ми паничами. І росла україночка на волі, як тополя, Гнучка,
гнучка та висока…
А поки ще не прийшов час, з другими дівчатками гралася в
“шума” та голосно виспівувала:
15
Ой нумо, нумо
В зеленого шума!
А в нашого шума
Та зелена шуба.
То зелені святки, то купальське свято – усюди дзвенить
дитячий голосок україночки.
.
А от і час прийшов… Щось серденько віщує… Душна україн-
ська нічка сну не дає, а там за вікном – улиця… Чути парубо-
цькі вигуки:
Вийди, дівчинонько,
Вийди, рибчинонько!…
Полум’ям палае молоде тіло… Серденько завмирає… Се
той, чорнобривий, з карими очима… Як не вийти!…
…І росла україночка, часто цілими годами не бачачи ні
“татка любого “, ні “братиків милих, як голубоньків сизих “,
котрі десь-то носились на своїх кониках “по степах та по
байраках”, з ляхами та татарвою воюючи…
А вже ж виходила заміж україночка не як московка з неволі
батюшковим та матущиним присудом за “суженого ” нелюба,
а виходила україночка по волі, за свого миленького, і по любові,
бо, виростаючи вільною пташкою, бачилась зі своїм козачень-
ком привселюдно, на вулиці, або і тихенько собі – то у вишне-
вому садочку коло перелазу, то у темному лузі, то в леваді,
під вербою, або коло криниченьки, у холодної водиченьки… Во-
на знала того, кому потім рушники подавала…”
Народна пісня, особливо лірична, слугувала своєрідною
школою пізнання психології, етики інтимних стосунків українців,
бо любов була не тільки щасливою, а й зрадливою, невзаєм-
ною. Не випадково: “Хто з любов’ю не знається, той горя не
знає”. В піснях закарбовано досвід переживання статевої любо-
ві як вищого людського почуття:
Як не хочеш, дівчинонько,
Дружиною бути,
То дай мені таке зілля,
Щоб тебе забути…
і мистецтво інтимного спілкування:
Стелися барвінку, ще нижче, ще нижче,
Присунься, юначе, ще ближче, ще ближче…
і мистецтво кокетування:
А я брови підмалюю, нуда-я, нуда-я,
Чорнявого поцілую, нуда-я, нуда-я.
Та любовне почуття могло наштовхуватися на різні переш-
коди:
Постав хату з лободи,
А в чужую не веди…
Чужа хата такая,
Як свекруха лихая…
або
Через свою неньку,
Через рідні сестри,
Не можу кохану
До двору привести.
Щиросердність в еротичному потязі сприяла повноті чуттє-
вості, відкривала дорогу сексуальній активності: “…вернися,
козаче, буду шанувати”, ” …стелися барвінку ще нижче, прису-
нься, козаче, ще ближче”.
Звичаєва культура, усталені ритуали відображали етику по-
шанування коханої людини, готували молодь до створення сім”ї
на добровільних началах;
Та було б не рубати зеленого дуба,
Та було б не сватати, коли я не люба.
Сороміцькі пісні, записані відомими етнографами, засвідчу-
ють, що із закоханістю, романтичною любов’ю перепліталося
тілесне, плотське, яке сприймається народною психологією як
природне, органічно властиве. У змісті сороміцьких пісень, які,
як правило, виконувалися лише у певних частинах весілля, а
також на вечорницях та досвітках, прослідковується природа
невгамовного сексуального бажання, маніфестація чуттєвості в
контексті складних людських взаємин. В них поєднуються насо-
лода і страх, підступність і щирість, обов’язок і спонтанність по-
ведінки, ніяковість і досвідченість, весела розкутість і цнотли-
вість:
Захотіла калача з медком, з медком,
Я ж була да під парубком;
Я ж думала: Умру, умру,
А я ж цеє давно люблю!
У ментальності українців, судячи зі змісту еротичного фоль-
клору, сексуальна функція представлена як рівноцінна у сексу-
альній активності жінки і чоловіка. Тому в українських еротичних
піснях ініціатива у зляганні, активність у сексуальних стосунках
часто йде від жінки, що нетипово для інших етнічних культур:
Коли б мені або так, або сяк,
Коли б мені запорозький козак,
Коли б, коли б коло мене полежав,
Коли б, коли б за поциньку подержав.
Молодиці били піцирину,
Бо то надоїло,
А дівчата боронили,
Бо то добре діло.
Ой коби ти добрий хлопець,
Ти би скочив у городець,
Ти б косив, я би жала,
Ти б просив, я би дала.
Не давайте пшонця, бо розсиплеться,
Не давайте борошенця, бо розвіється.
Та давайте отого – ой, як бо його, –
Солодкого отого, що стирчить од його.
Як зазначають відомі дослідниці української етносексології
Тамара Говорун і Оксана Кікінежді, “за непристойним, на пер-
ший погляд, змістом сороміцьких співанок, лібідо представлене
не як щось відчужене від тілесного Я, а як притаманне людській
природі, земне та безпосереднє. Відвертість, прямота означень
реалізації сексуальної функції охоплює багату палітру психічно-
го життя – від ніяковості, трепетного чекання, нерозуміння пот-
реб власної тілесності до повноти чуттєвості, гармонії злиття
чоловічого та жіночого начал”
.
Наш кур кокоче, на сідало хоче.
Наш молоденький Івась та вже спати хоче.
Мати ж моя старенькая, дай за мене дочку,
Бо вже мені піцирина подерла сорочку.
Козак дівки питається: “Що то в тебе гойдається? “
“Ти, козаче, не питай, як устромив, то й гойдай!”
Ой, дівчино, чого сердишся,
Чом до мене животом не повернешся?
Повернися животом ще й вороночкою,
Дам тобі я солов’я, ще й з соловочкою.
Віршовані строфи передають народні уявлення про сексуа-
льну поведінку різних статевовікових груп, сімейних суперечок
та злагоди. Конфлікти на сексуальному грунті змальовані у кон-
тексті людських емоцій, з почуттям гумору.
Як я була молодійка, то кохання знала,
А тепер я зістарилась, та й позабувала.
Ой сип сировець, та криши петрушку,
Підем мила у комору, поласуєш, душко.
Ой там на горі, там глибока ямка,
А дід бабу торка ззаду, ще й губами плямка.
У сороміцьких піснях ерогенні зони тіла, статеві органи та
сексуальні бажання представлені алегорично. Застосовані порі-
вняння мають відтінок гумору, аби підкреслити прийняття тілес-
ності як такої, що приносить радість, задоволення, втіху.
Любка моя солоденька, любка моя повна,
Гарбузові цицьки маєш, смерекові стегна.
І батько велів, і мати казала,
Сама захотіла червоного буряка до білого тіла.
І ти дівка, і я дівка, чом у тебе більша дірка?
Мене хлопці сподобали, більшу дірку продовбали.
Проста селянська міць та лукавинка щодо ставлення до сек-
суальної поведінки, розуміння непереборної сили сексуального
бажання покладені в основу жартівливих співанок, коломийок та
частівок.
Попід людські обороги, баранячі роги,
Дівки хлопців научили лізти межи ноги.
У моєї миленької груденята теплі,
Через теті груденята буде душа в пеклі.
Ой на горі пшениченька, жовтоє колосся,
Люблять хлопці потягати поцку за волосся.
Ой їхав козак да й з України,
Надибав дівчину з чорними очима.
Бог помагай, дівчино, та як же ся маєш,
Дай же ми заграти, бо бандурку маєш.
А в мене бандурка вельми красная,
Чорная, як жук, жук, та й волосяная.
Дай же ми, дівчино, на бандурку грати,
Маю я слушний палец перебирати.
Дівчина ему та й позволила,
Бандурку дала, очі закрила…
Автор-Микола Махній.

Коментарів немає.

Залишити коментар