Гуцульська магія: «Громові мольфи» Підготував Облакъ Осіянъ .

 

Гуцульська магія: «Громові мольфи» Підготував Облакъ Осіянъ .

Зміст

1. Громовиця (Громобій, Громове Дерево)
2. Ошкальок Громовиці (Громовица Тріска)
3. Громові Камені (Камені-Блискавки, Громові Стріли, Перунові Топірці, (наук.) Фульгурит)
4. Громнична Свічка
5. Пацьорка-Оберіг (з Громового Дерева)
6. Перуновий Цвіт (Квітка Папороті)

1. Громове дерево — дерево, вражене блискавкою і тому наділене магічними властивостями. Такими деревами найчастіше вважали дуб, сосну, березу, інколи осику. Громове дерево (Громобій) не можна використовувати для будівництва, бо воно притягує грім. У деяких місцевостях його пускали тільки на дрова. На Рівненщині вірили, що в ньому живе нечистий дух і Бог хоче його добити. Однак у Білорусі існує інше уявлення, що розбитого блискавкою дерева чорти бояться, «як свенцоной води». Тріску цього дерева гризли, щоб зуби були міцні, «як грім» (Чернігівщина). На Житомирщині вірили, що у стовбурі громового дерева є «вогненна свічка», якою лікують усяку хворобу. Тріски цього дерева варили у воді, щоб у людини пройшов страх. Шматок громового дерева брали на війну. На Рівненщині казали: «Візьми те дерево, що грім побив, зроби хрестик; носи, коли ідеш на фронт». Трісочки цього дерева закопували у землю, щоб не було бур’янів, і клали у хаті від клопів. Також існує повір’я, що дерево, в яке вдарив Перун, придатне для виготовлення музичних інструментів. В мольфарській традиції багато священних предметів пов’язаних з громом, грозою, блискавкою. У карпатських магів є універсальне слово — «Громовиця». Це і назва самої грози, і дерево, уражене блискавкою, і священний предмет, виготовлений з такого «громового дерева» — «Мольфа» (музичний інструмент або уламок, за допомогою якого мольфар позбавляє злих чаклунів і відьом сили).

2. На Гуцульщині з «Ошкалька громовиці» («Ошкальок громовиці», «Громовица тріска» — скіпка з дерева, у яке вдарила блискавка) добували вогонь за допомогою тертя, отримуючи так звану «Живу ватру», що, за народними уявленнями, мала особливу магічну силу. Після затухання ватри, попелом з неї чистили рушницю. Описаний ритуал мав, очевидно, насамперед охоронну функцію. Тобто, виконуючи його, мисливці прагнули встановити оберіг над рушницею проти дії на неї «злих чарів» від інших мисливців.

3. Неабияку силу мають так звані громові камені, а також камені-блискавки — округлі чорні камінчики невідомого походження. Як правило, їх знаходять поблизу дерев, вражених блискавицею, і мольфари кажуть, що це — ядра кульових блискавок. Громові камені мольфари витримують у воді, а потім тією водою обливають хворих на пропасницю та інші недуги. Такі громові стріли — це природні мольфи, що захищають дім від удару блискавки. Особливо шануються громові камені, знайдені під грушею або під смерекою. Вони мають особливі властивості, зокрема вважають, що такий камінь, підвішений біля воріт, відвертає пожежу, а також відгонить нечисту силу. Магія грому втілювала лікувальну силу — так, перший грім навесні вважався цілющим для здо­ров’я, цілющими були і “Перунові топірці” камінці, наскрізь пробиті блискавкою («Громові стріли»). Вода, перелита крізь таку, утворену блискавкою, дірочку вважалася освяченою і використовувалась в якості ліків.

4. Громнична свічка. На Житомирщині під час грози запалювали громничну свічку, посвячену в Чистий четвер. Коли вмирає людина, в її руках має горіти вогонь громничної свічки, щоб освітлювати дорогу на той світ. Відсутність свічки вважалася великою бідою: померлий буде блукати в темноті, не зможе знайти інших покійників, стане упирем тощо. Вогонь громничної свічки має велику очисну й чарувальну силу. Громничну свічку ставили на покуті; нею світили під час бурі та зливи; її запалювали, коли породілля не могла «розрішитися», коли в селі пожежа, коли починалася війна тощо. У західних українців на Велеса Зимнього (б грудня) Скотій Бог відмикає зуби вовкам і випускає їх з лісу, доки на Стрітення (2 лютого) Громнична Божа Мати не махне своєю свічкою, щоб вовки йшли назад. За легендою, Божа Мати врятувалася колись від вовків за допомогою громничної свічки, і з тієї пори вовки бояться вогню. Тому в день Громничної Божої Матері (теж 2 лютого) таку свічку виставляли у вікні. Нею ж підпалювали волосся дітям, щоб ті не боялися вовків. Вірили, що домовика у хліві можна побачити тільки тоді, коли зайдеш туди з запаленою стрітенською або громничною свічкою.

В народі набула поширення думка, що вогонь від блискавки не можна було гасити, бо: «Як Бог запалив, то чоловік не погасить». Вірили, що в хату, в якій є свячена верба, ніколи не влучить блискавка. Вірили в здатність дуба забирати дитячі хвороби. Для цього малюка обносили довкола дуба 9 разів, а потім на гілках розвішували клаптики його одягу, вважаючи, що після зотління тканини дитина одужає. Або ж для оздоровлення дитину тричі передавали один одному через розщелину в дубі, в яку влучила блискавка.

5. Впливом світоглядних уявлень пояснюється, очевидно, й поширена в українців, зокрема у горян та підгір’ян, заборона брати на будову дерево, повалене чи зламане вітром, оскільки вірили, що бурі і завірюхи спричиняє нечиста сила. З цієї ж причини не брали на будову й дерево, вдарене блискавкою, бо грім б’є лише в ту деревину, де він сховався. Цікава інформація про громовицю (дерево, яке розбив грім): з тріски з діркою від сучка виробляють пацьорку (кульку, яку жінки носять на шнурку при запасці, а чоловіки при ремені).

6. Сильна гроза — грім і блискавка на Купала — це був добрий знак. Недарма квітки папороті, які шукають у цю ніч, називають «Перуновим цвітом», який, в свою чергу, дає людям мудрість, багатство, силу, кохання і красу.

Джерела:

Косило Л. “Міфологічні вірування українців про дерева”
“Грім і блискавка в уявленнях українців”
“Коди і шифри карпатської магії” Громовиця Бердник
“Вірування мисливців українських Карпат”. Володимир Романюк

Коментарів немає.

Залишити коментар