Чарівні рослини. Любка дволиста.

 Чарівні рослини. Любка дволиста.

Цікава рослина – любка дволиста – описана як “характерницька” їжа: “Перед очима стелиться безкрайній степ. І палюче сонце висне над вицвілим безмежжям. І у тому безмежжі — жменька запорізьких козаків. Кілька днів запорожців переслідували кримські татари. А коли коні та й самі переслідувачі вкрай стомилися, коли не залишилося зовсім харчів, татарський бей махнув рукою: хай тікають, все одно в степу пропадуть без їжі. А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки.

Почали запорожці оті бульбочки шукати — втамували голод, погасили спрагу, поволі стали повертатися сили… Ніхто не загинув. А по дорозі на Січ ще й два татарські загони козаки розбили. Не раз і не два ставали козакам у пригоді чудодійні бульбочки. Не раз і не два рятували від явної загибелі. Тому й оберігали запорожці таємницю своїх амулетів, навіть на допитах не зізнавалися, що то за кульки вони носять на шиї.

Та все ж татари якось вивідали таємницю, дізналися, що ці тверді кульки не що інше, як висушені бульбочки любки дволистої. І почали при собі такі амулети носити. А що в степах любка не росте, то добували її у лісових районах України. Відтоді орда грабувала не тільки населення, а й ліси, вивозячи з собою бульбочки чудодійної рослини”.

Любка дволиста

Любка дволиста

Назва

Лю́бка дволи́ста (Platanthera bifolia L.) — трав’яниста багаторічна рослина родини Зозулинцевих(Орхідних) (Orchidaceae). Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений». Харчова, лікарська та декоративна культура.

Родова назва Platanthera походить від грецьких слів, що в перекладі означають «широкий пиляк». Існує версія, що українська назва дана за гіпотетичну властивість викликати у чоловіків сексуальне збудження та ерекцію. Видова назва вказує на характерну ознаку — наявність лише двох добре помітних листків (у більшості особин). В деяких місцевостях рослину також називають нічною фіалкою за приємний аромат, що посилюється надвечір. Любка дволиста здавна використовується як приворотне зілля. В народі її ще називають  – любовний корінь.

Чарівні рослини. Любка дволиста.

Опис

Трав’яниста рослина висотою 25-60 см. Бульби цілісні, овальні. Стебло високе, струнке, при основі обгорнуте 2-3 бурими піхвами. Листків усього 4-6, з них 2-3 нижніх великі, еліптичні, з крилатими черешками, зближені при основі стебла і майже супротивні. Суцвіття — китицеподібний колос, циліндричне, негусте, 10-25 см завдовжки, піднесене на довгому квітконосі. Квітки зеленувато-білі або білі, ароматні, неправильні, вночі вони виділяють ефірні масла. Губа жовтувато-зеленого кольору, довга, лінійна, спрямована донизу, значно довша за інші листочки оцвітини, які сходяться біля верхівки. Шпорець зігнутий, в 1,5-2 рази довший за зав’язь. Квітне у червні-липні, плодоносить у серпні-вересні. Плід — багато-насіннєва коробочка з дуже дрібним насінням. Насіння дрібне, схоже на пил. Розмножується насінням. Характеризується високою плодючістю (пересічно 2000 насінин на 1 рослину. Має дві глибоко залягаючі  яйцевидно-овальниі бульби. Одна з них – з минулого року, виснажена та  в’яла,  друга – молода, щільна,

Любка дволиста цвіте з червня по липень, а плоди дозрівають вже в серпні.

Чарівні рослини. Любка дволиста. Листя Чарівні рослини. Любка дволиста. Суцвіття великим планом Чарівні рослини. Любка дволиста. Окрема квітка Чарівні рослини. Любка дволиста. Недозрілий плід

Поширення і екологія

Ареал виду охоплює помірні та субтропічні регіони Європи, Кавказ, Сибір, Малу та Центральну Азію. В Україні зустрічається у Карпатах, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, Поліссі, рідше — у Лісостепу (переважно в північній частині), Степу та Криму.

Зростає любка дволиста у світлих змішаних лісах: березових, грабових, дубових, рідше хвойних лісах, на  просіках, галявинах, узліссях, рідко зустрічається по сируватим луках в чагарниках.

Разом ростуть як правило 3 або 4 екземпляри, а в хороших умовах буває багато, врозкид по всьому майданчику. Якщо пересаджувати любку дволисту з лісу в сад, то вона не приживається.

У Карпатах зростає найчастіше на післялісових луках, у розріджених букових лісах, серед чагарників, на узліссях. На Західному Поліссі вид є компонентом неморальних теплолюбних грабових дібров та змішаних дубово-соснових лісів. Потребує середнього ступеню зволоження (мезофіт) та затінку (сциофіт).

Рослини запилюються нічними метеликами, для приваблення яких квітка виділяє приємний аромат. Вдень він ледь відчутний, а в присмерку значно посилюється. Крім того, зорієнтуватися комахам допомагає химерна форма квітки, що також нагадує метелика, і її білий колір, добре помітний вночі. Насіння проростає лише за наявності гриба. Проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, перше цвітіння настає в 11-річному віці, а загалом рослина живе до 27 років.

Через складний та тривалий розвиток любка дволиста не дуже поширена у садівників, як декоративну культуру її вирощують переважно у ботанічних садах.

Якщо не зважати на довгий час розвитку, то в цілому цей вид культивується легко.
Любку висаджують у пухкий ґрунт, багатий на перегній, у затінку кущів, де вона добре розростається.

Статус

Любку дволисту занесено до Додатку II Ковенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). В Україні цей вид охороняється у наступних заповідниках і національних парках: Карпатському, Канівському, Поліському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани», Рівненському, вКарпатському, Шацькому, «Синевир», «Вижницькому», «Подільські Товтри», Яворівському, «Деснянсько-Старогутському», «Мезинському», «Сколівські Бескиди», «Ужанському», а також у заказнику «Гайдамацька балка».

Майже на всій території, окрім Карпат, рослини утворюють нечисленні популяції з кількох десятків особин. У Карпатах деінде популяції нараховують по кілька сотень особин. Чисельність виду скорочується через нищівний збір квітів і заготівлю бульб, також негативно впливають вирубка лісів, руйнація природного середовища внаслідок господарської діяльності.

Хімічний склад

Салеп (так називаються бульбини любки дволиста) складається з слизу (50%), крохмаль (27%), білкових речовин (5%), цукру (1%), а також у ньому є невелика кількість щавлевокислого кальцію.

Цілющі властивості і застосування любки дволистої

Перші відомості щодо використання любки дволистої відомі з часів Персії та Османської імперії. В ті часи в їжу вживали бульби, називаючи їх «салеп»: з сирих – варили драглистий напій, заправляючи його медом; сушені ж – подрібнювали і брали з собою у походи. Ця звичка згодом була запозичена кримськими татарами. В сучасній Туреччині “салеп” також високо цінують, але через високу вартість продукту використовують його не як основний компонент напоїв, а як натуральний ароматизатор

У цієї рослини в цілющих цілях використовуються коренебульби. 

У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50%), крохмаль (до 30%), декстрин (до 10%), деякі тонізуючі речовини. Вони мають витончений, надзвичайно приємний аромат, а також відрізняються високою поживністю —

достатньо розчинити у воді або молоці 40 г сушеної сировини, щоб задовольнити добову потребу людини у поживних речовинах.

Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. Насіння використовували при епілепсії.

Чарівні рослини. Любка дволиста.

Любка дволиста на українській монеті

Бульби любки дволистої володіють наступними цілющими властивостями: тонізуючі, загальнозміцнюючі, сечогінні, гіпотензивні і антисептичні. Їх застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (ентероколіти, коліти, кровотечі) і для протидії отруєнню різними отрутами) як обволікаючий засіб, а також для живлення організму після важкої хвороби, коли у нього відбувається виснаження, для лікування лихоманки. Потрапляючи в організм людини, слиз покриває собою слизові оболонки травного каналу, захищаючи закінчення нервів від подразників. Тому зменшується біль, приходить в норму моторика шлунково-кишкового тракту, уповільнюється всмоктування токсичних сполук.

Застосування внутрішнє (40 г у вигляді порошку або відвару в співвідношенні з водою 1 до 20 або 1 до 60), або вводять за допомогою клізми.

Слиз отримують, змішавши 1 частина порошку на 10 частин холодної води, потім додають ще 90 частин киплячої води і збовтують до отримання однорідної, прозорою, безбарвною слизу.

Щоб підвищити калорійність, слиз можна готувати з додаванням молока. Для харчування однієї дорослої людини вистачить 40 г бульб, які потовкли в порошок і приготували з них відвар.

Порошок готують із сухих бульб, потім з порошку готують відвар.

Для нього потрібно взяти 5-10 г порошку, збовтати в склянці води і кип’ятити до того стану, поки слиз не стане густою. Приймають відвар по чверті склянки тричі – чотири рази на добу, іноді додають 1 ст.л. виноградного вина.

Бульби любки дволистої застосовують як протисудомний засіб, а також для посилення статевої діяльності (під час лікування імпотенції чи лікування жіночих хвороб), при проносі, катарі товстої кишки, захворювання сечового міхура, ослабленої діяльності статевих залоз, при туберкульозі та кровотечах.

Для приготування настоянки

потрібно взяти 30 г бульб з розрахунку на пів літра вина, настояти і приймати по 1 ст.л. тричі на день. 

У Білорусії знаходять таке застосування бульб любки дволистої:

товчуть, змішують зі свинячим жиром або розпарюють в молоці, потім прикладають до різних наривів (карбункулам, панарициям), прикладають до хворого зуба, застосовують для поліпшення росту волосся.

Заготівля лікарської сировини

З метою приготування цілющих засобів використовуються молоді бульбини любки дволиста, які збираються в кінці цвітіння.
Їх очищають від шкірки після занурення на нетривалий час у киплячу воду, висушують в темних приміщеннях, які добре провітрюються.

Готову сировину виглядає як напівпрозорі, щільні, жовтувато-білі або жовтувато-сірі бульби рогоподібних форми.
Вологість приблизно 13%, у темних бульб – 3%, чорні бульби та інші сторонні домішки треба обов’язково виключити.

Харчове використання Любки дволистої

В Ірані з бульб любки дволиста готують цілющий напій, який п’ють вранці з медом. У рукописах він згадується під словом «кокуй» і рекомендується при кашлі.

З лікарською метою застосовуються молоді (дочірні) висушені бульби любки дволистої (товарознавча  назва бульби –«салеп»). Бульби заготовлюються під час цвітіння, а також зразу після цвітіння. З перетертих  у борошно та  зварених із медом сушених бульб  на Сході  здавна готують популярний напій – салеп. Народи Кавказу  бульби любки додавали у супи, премелювали в борошно, робили з них желе.

Бульби любки викопують і миють швидко у холодній воді, очищують від шкірки (епідермісу) і надягають на нитку, занурюючи потім на кілька хвилин в киплячу воду, щоб нейтралізувати  їх можливість до проростання. Сушать бульби на повітрі в тіні, на горищах, в темних добре вентильованих  приміщеннях чи у  сушарках при 50 ° С. Після такої обробки висушені бульби втрачають свою гіркоту та трохи  неприємний запах, стають важкими,щільними, рогоподібної консистенції, трохи просвічуються,із  злегка зморщеною поверхнею.

Способи приготування і використання «кокуя»:

– 1 ч.л. порошку бульб збовтати в склянці киплячої води, гарячого молока або бульйону. У суміш можна також додати 1 ст.л. вина. Приймати суміш всередину по чверті склянки 3-4 рази на добу.
– 2 г порошку бульб залити склянкою окропу, збовтати і кип’ятити протягом 15 хвилин. Застосовувати внутрішньо по 1 ч.л. 2-3 рази на добу.

Салеп

це традиційний гарячий напій Туреччини, який готують з молока і порошку з висушених бульб орхідей. Він популярний у турків з VIII століття.
– для приготування напою потрібно змішати порошок салеп з холодним молоком і цукром …  Потім суміш підігрівають на повільному вогні 10-15 хвилин, поступово доводячи до кипіння. Напій подається гарячим і зверху посипається меленою корицею. Для приготування такого напою годиться коріння любки дволистої.

https://www.ar25.org/article/lyubka-dvolysta.html

Коментарів немає.

Залишити коментар