ТРАДИЦІЇ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ УКРАЇНЦЯМИ.

ТРАДИЦІЇ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ УКРАЇНЦЯМИ.

Застереження сайту Коло Волхвів.  Якщо  йде мова про звичаї Предків, то не варто  намішувати туди християнського бруду. Про яке хрищення , на 2-3 день після народження дитини йде мова?  По дійсно українській традиції  дитині проводять Обряд Ім’янаречення на 8 день після народження, без попів і ксьондзів. 4о днів жодна стороння людина в оселю, чи тим більше до малюка не допускається, вийняток -лише медпрацівник, а раніше Баба -Повитуха. В цей період ЛИШЕ кровні рідні можуть відвідати дитину.  На 40 день , від народження, а інколи і пізніше, в залежності від стану матері і дитини, дитина має бути ПОСВЯЧЕНА. Робить це Волхв, або Жрець, по українській традиції.

Особливе застереження.

Якщо ви все таки не почули нас і понесли дитину до попа, щоб він пхав у дитячий ротик кров і тіло Ісуса Христоса, то в жодному випадку не дозволяйте зрізати дитині волосся. В цій статті  , про це сказано чудово, що Пострижини можуть бути лише через рік після дня народження. Звісно, якщо хочете , щоб дитина росла розумною і здоровою.

І останнє. Якщо після чорного обряду хрищення ,во імя всіх юдеїв, дитина плаче, після того погано спить, починає часто хворіти, то шукайте Відаючу людину, яка зніме у дитини переляк і проведе очисний ритуал для зняття у дитини причин і наслідків вашої нерозумної християнської дії.  Майте розум, які ви християни? Біблії жодного разу до кінця не дочитали, кровних родичів серед жидів, як Ісус Христос  не маєте, що ви забули у пейсатого чорноризного попа, який навіть зовні намагається бути схожим на іудея? Повертаймося до рідного, в цьому запорука щастя для людини, держави і нації!

 

ТРАДИЦІЇ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ УКРАЇНЦЯМИ

Зараз молоді мами часто чують різні поради від старших жінок щодо виховання й плекання дітей. Деякі з них здаються ну зовсім абсурдними. Ми звикли, що певне твердження повинне мати аргументоване раціональне пояснення. Натомість для цих жінок, як і для наших пращурів, головним аргументом є багатовікова традиція. Які ж були цікавинки у процесі виховання дітей нашими пращурами?

Найперше звернемо увагу на ті традиції, які повинні були сприяти майбутній красі малечі:

1. Наші пращури вірили, що одразу ж після народження тіло дитинки потребує “дороблення”, тому повитуха стискала легені, голову немовляті, притискала носик, приплескувала та витягувала всі частини тіла дитяті.

2. На Галичині вірили, що потрібно облизати обличчя дитині, особливо дівчинці, щоби була красива.

3. На Бойківщині після купання личко немовляті змащували маслом (пережарювали свіжу сметану), щоби було білим.

4. Перша купіль на тій же Бойківщині виглядала так: сюди вкидали зерно, щоб новонароджений завжди мав хліб; горох, щоби був кучерявий; ромашку, щоби був рум’яний; голку дівчаткам, щоб гарно вишивали; свердло хлопчикам, щоб уміли майструвати.

Цікавими обрядами, що повинні були впливати на розвиток дитини, були:

1. Щоб дитина пішла, проводили обряд “перерізування пут”: мати рукою або ножем тричі проводила між ніжками немовляти.

2. Обряд подолання дитячої “сліпоти” полягав у тому, що через день після хрестин приходили гості, щоби “продирати дитині оченята”. Відбувалось це наступним чином: просто під час гостини бажали, щоб дитина бачила.

3. Немовляті не стригли волосся до року, бо вірили, що інакше дитина виросте тупою, недорозвинутою; а ще, що волосся ростиме погано й болітиме голова. Волосся стригли на перший День Народження, вірячи, що дитина буде щасливою й успішною. Натомість бойки не стригли дітей до семи років, переконуючи, що перше волосся акумулює життєву силу, яка необхідна для подальшого її розвитку.

4. Коли випадали молочні зубки, то їх викидали за піч мишці, приказуючи: “На тобі кістяного зуба, а мені дай залізного!”.

Були перестороги й щодо обряду хрещення, зокрема:

1. Бойки хрестили дитину на другий-третій день після народження, щоб не чіплялось нічого нечистого.

2. Матір “вводили в церкву” через місяць після пологів, а доти вона не повинна була покидати своє подвір’я.

Існували й обереги для дитини

Пращури сприймали малу дитину як таку, що постійно потребує захисту, в тому числі й від негативу цього світу. Саме тому створювали обереги дитині чи здійснювали певні обряди, які повинні були уберегти малюка:

1. На Бойківщині вірили, що дитина погано спатиме, коли: виллють її купіль ввечері, щось дадуть/позичать ввечері з хати, залишать на ніч на дворі випраний одяг.

2. Як оберіг бойки чіпляли червону стрічку на розі хати.

І цікавеньке на завершення:

1. Ім’я дитини часто відповідало імені бабусі/дідуся, зокрема на Бойківщині. Байстрюків називали негарним іменем або таким що не вживалося в селі.

2. На Бойківщині, коли часто помирали діти у сім’ї, то здійснювали наступний обряд: новонароджену дитину з такої сім’ї нібито продавали жінці, у якої діти народжувалися здоровими.

3. Дитячим возиком у ХІХ – І пол. ХХ ст. на тій же Бойківщині можна вважати кобелю – це був виплетений з обчищеної лози кошик із ручками посередині.

Джерела:
Ігнатенко І. Чоловіче тіло у традиційній культурі українців. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. 224 с.
Ониськів М., Книш Г., Мельник Д. Пісні бойківського села Петранка. Львів, 2013. 192 с.
Обкладинка статті взята з сайту: ninnananna.com.ua/yak-nazivali-ditinu-100-rokiv-potomu…http://www.uaua.world/4660/

Коментарів немає.

Залишити коментар