Народні притчі.

Народні притчі.

 

 

 

 

Притчі , як дорогоцінне каміння, віками передавались від одної культури до іншої, стали універсальною мовою духовного спілкування народів. (В.Н.Кляпіков)

Притча – це одночасно мудрість і шлях до мудрості: це слово, вчинок, життя і мистецтво (А. Княжицький)

Народні притчі.

 

 

 

Тисячі років усна народна творчість існувала не лише для розваг. Вона слугувала певним засобом, з допомогою якого старше покоління передавало знання і досвід молодшому. З давніх часів дійшли до нас різні види усної народної творчості: казки, легенди, міфи, байки. Колись давно вони слугували мало не єдиним засобом передачі інформації наступним поколінням. Для чого взагалі потрібні притчі? Вони допомагають у житті. Це не просто цікаві історії, написані з метою когось навчити.
Притчі – це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше – душу.
Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.
Краса притчі полягає в тому, що вона не ділить людський розум на запитання і відповідь. Вона просто дає натяк на те, що кожного разу, коли відбуваються які-небудь події, згадується відповідна до них притча. На мій погляд, це не просто повчальні історії. У будь-якій з них можна знайти безліч прихованих змістів.
Інколи притча – найкраща відповідь на поставлене життям питання. Притчі вчать розуміти, приймати і цінити найважливіше в житті – кохання, щастя, розуміти неписані, але такі важливі закони життя.
Але, найцінніше – притчі не мають вікових обмежень. Вони цікаві всім!
Саме дітям, яких виховують іноді батьки в наказовому порядку: «Винеси сміття! Прибери в кімнаті! Поважай вчителів! Не прогулюй уроки», за допомогою притч можна найкраще пояснити важливі в житті речі.
Дітям  потрібно читати притчі, щоб вони визначали для себе життєві пріоритети. Молодь знайде в притчах багато цікавого про зміст життя, про те, куди ми йдемо і який шлях нам обрати. Вчителі, психологи, класні керівники можуть за допомогою притч дати своїм учням знання, що проникають глибоко в серце і подібно насінню проростають і дають свої паростки.
Народні притчі.

ЯБЛУНЯ

(народна притча)

 

Син спостерігав за стареньким батьком, котрий щодня багато трудився, а навесні взявся садити сад. Юнак підійшов до батька, поглянув на маленьку яблуньку, яку той старанно обкопував, і запитав: «Батьку, я бажаю тобі ще багато літ життя, але невже ти ще сподіваєшся їсти плоди із цієї яблуньки?».
«Я завжди з великою насолодою їв яблука з дерев, яких не садив, – відповів батько. – Так я намагаюся віддячити всім, хто садив сад для мене».

 

Народні притчі.

 

ЖИТТЯ

Коли Бог створив людину, то спитав її:
–    Скільки років ти б хотів прожити?
Людина відповіла:
–    Стільки, скільки ти зможеш мені вділити?
–    Добре, – подумав Бог, – будеш жити двадцять років.
Людина заплакала.
–    А чому так мало?
Підійшов осел до Бога. Сказав йому Бог:
–    Тобі я даю сорок років. Двадцять будеш працювати, допомагати людині, а двадцять будеш відпочивати.
Попросив осел.
–    Тяжко мені буде, Боже. Скороти мені хоч трішки
–    То віддай мені ці роки! -відразу зметикувала людина. Бог віддав їй ослячі роки.
Підійшов до Бога собака.
–    Живи сорок років: двадцять будеш служити людині, а двадцять – відпочиватимеш.
Благає собака:
–    Боже, скороти хоч трішки.
Людина знову попросила собі і ці роки.
Тут прискакала мавпа.
–    Живи й ти сорок років, – сказав їй Бог.
Заплакала вона:
–    Нащо ж так багато?
Бог і її двадцять років віддав людині.
Прожила людина свої двадцять років красиво, весело, яскраво. Все її радувало. Одружилась.
Наступили ослячі роки: стала тягнути вона лямку гіркого і важкого життя.
За ослячими наступили собачі… діти підросли, стали забирати з дому придбане за довгі роки багатство. Людина почала бурчати, не давати їм нічого. Все її дратувало. Наступили і мавп’ячі роки. Старою стала людина. Дому свого немає. Ходить до дітей, внуків няньчить, кривляється з них, щоб їх розважити, як ота мавпочка…
Так і проходить все людське життя.

Народні притчі.

 

 

 

 

КОЖНИЙ ЗНАХОДИТЬ ТЕ, ЩО ШУКАЄ

 

 

Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста. Підходить до них мандруючий і запитує:
–    Що за люди тут живуть?
–    А хто живе там, звідки йдеш ти? –
запитав у нього Мудрець.
–    Ой, брехуни, крадії, злі, розбещенні!
–    І тут такі самі, – відповів Мудрець.
Через деякий час підійшов інший мандрівник і запитав те саме:
–    А там хто, звідки ти йдеш? – задав йому питання Мудрець.
–    Хороші люди, добрі, співчутливі, веселі і життєрадісні.
–    У нашому місті ти зустрінеш таких же, – відповів Мудрець.
– Чому ти одному сказав, що тут живуть негідники, а іншому – що хороші люди, – запитав учень у вчителя.
– Повсюди є і хороші, і погані люди, – відповів Мудрець. – Просто кожен знаходить те, що шукає.

 

https://mala.storinka.org/без-труда-нема-плода-народні-притчі-збірка.html

Коментарів немає.

Залишити коментар