ТОМОСНЕ.

ТОМОСНЕ.

 

 

 

 

Стікає Час під пильним оком Хроноса
По грані богохульства і хвали…
Ну ось і дожились таки до томосу –
Як ми без нього взагалі жили?

Але у нас давно такі реалії –
Абсурдні без початку і кінця…
І ось тепер ми при автокефалії
Зі свідченням святого папірця.

З табу на щонайменшу спробу критики
Злетілися, мов бджоли на нектар,
Священики, теологи, політики…
Аби вселенський учинить піар.

Люд в образі свідомого невільника,
Роззявивши роти, спостеріга
Освячення духовного ошийника,
Де воля – довжиною ланцюга.

Навічно геть від ланцюга московського!
Тепер він візантійський – хай живе!
Свята неволя коником укоськаним
Стоїть смиренно, упряжу не рве.

Христове царство в нас усіх проміниться,
Нам Боже рабство нині до снаги…
Із Вирію на все це сумно дивляться
Зневажені прапращурські Боги.

Микола Білокопитов,
м. Запоріжжя, грудень, 2018

Коментарів немає.

Залишити коментар