СТЕЖКИ ДО БОГА. Триптих із циклу «Українські псальми» .Автор-‎Гриць Гайовий.‎ 

СТЕЖКИ ДО БОГА. Триптих із циклу «Українські псальми» .Автор-‎Гриць Гайовий.‎ 

 

СТЕЖКИ ДО БОГА
Триптих із циклу «Українські псальми»

1.
Нуртує безмежна уява людська,
І стежку до Бога людина шука.
Оскільки ж у кожного власний аршин,
То скільки людей було – стільки й стежин,
А скільки народів є, стільки й доріг,
Бо в кожного роду – свій Бог-оберіг:
Для когось це – Агнець, Корова чи Птах,
Для иншого – Сила, Порядок і Страх,
Для третього – Віра, Надія, Любов
Чи Слово, як твердить Іван Богослов.

Для кожного часу і кожна земля
Свій образ Господній собі виробля,
І вартий нарід той народів сімох,
У кого сильніший, впливовіший Бог.

Насадженням віри в могутніх Богів
Всі зміцнюють владу й поширюють вплив.
І це вже давно зрозуміти пора:
Нема свого Бога – не буде й добра.

2.
Тепер стало стільки релігій та вір,
Що ними запруджені преса й ефір –
Струмки мракобісся течуть без кінця
З амвона і з ящика, і з брехунця…

Із Бруклина, Рима, Стамбула й Москви
Нам пастирів шлють – до сліпої пастви.
Попи-проповідники – мов саранча.
Дійшло вже, що й Африка нас поуча…

Чим далі, тим більше цей тиск нароста:
Дорога до Господа – через Христа,
Щоб ті, хто не знає своєї мети,
Старались в розп’ятті спасіння знайти.

Розп’яття Його за дві тисячі літ
Наклало на людство свій цвинтарний слід –
Вже тисячу років і ми несемо
Принизливе рабське хрестате клеймо:

Відтоді, як зрадили власних Богів,
Ми стали рабами своїх ворогів.
Ганьба!

3.
Планета – гуртожиток різних людей –
Вирує в змаганнях культур та ідей,
І кожна людина, і кожний нарід
У Книзі Буття залишає свій слід
Культурних надбань. Бо культур взагалі
Немає. Це синтез народу й землі,
Осяяних небом: Китай, Вавілон,
Єгипет, Еллада – в усіх свій закон,
Своє світобачення й космос души,
Життєвий уклад і державний режим.

Та й наша Вкраїнська земля Оріян
Не згірше за инших під небом сія:
Древніших нема хліборобських культур,
Де б правив господар, а не самодур,
Де праця в пошані, і слово, і спів –
Суспільство без рабства, нарід без рабів.

Це кожен, хто зна нашу мову, збагне:
Господь і Господар – поняття одне.
А в Господа Бога і предки, і ми
Були не рабами, а тільки дітьми!..

Хтось має талмуд чи псалтир, чи коран,
А Велеса Книга – це вчення слов’ян,
На жаль, призабуте. І я говорю:
Навіщо міняли ми віру свою?!
Без віри своєї не буде ладу:
Повірив чужинцеві – маєш біду…

Щоб злиднів позбутись, давно вже пора
Вернутись до власного Бога Добра.
Тоді для тривоги не стане причин,
Хоч димом кадильним роздмуханий джин,
Що тряс бородою двох тисячоліть,
Навряд чи повернеться в глек самохіть.

Але то не буде обходити нас:
З Дажбогом і Велесом в Простір і Час
Ми впишемо й кілька своїх сторінок
І квітку вплетем у вселюдський вінок.
С л а в а !

(Цит. за виданням:. «Б’ю на сполох!», К., ВЦ «Просвіта»-2014

Коментарів немає.

Залишити коментар