“Прокляття, розпач і ганьба!..”

“Прокляття, розпач і ганьба!..” “Прокляття, розпач і ганьба!..” “Прокляття, розпач і ганьба!..” “Прокляття, розпач і ганьба!..” “Прокляття, розпач і ганьба!..”

 

Прокляття, розпач і ганьба!
Усю пройшов я Україну,
І сам не знаю, де спочину
І де не стріну я раба.

Зректись себе, забуть ім’я,
Всесвітнім соромом покритись
І, не соромлячись, дивитись, —
Це дійсність, сон? — не знаю я…

О краю рабський, скільки сліз
Було в мені… і ласк, і втіхи…
Які чудовні трави-ліки
Для ран твоїх в собі я ніс…

Ти п’яний спав… А я горів,
Душа ставала крем’яною,
І не слова тепер спокою,
А іскри креше з неї гнів.

І їх, як зерна, кину я
В твоїх полях, степах і луках,
І, може, ти в пекельних муках
Згадаєш згублене ім’я.

Олександр Олесь.

Коментарів немає.

Залишити коментар