Прозріння. Автор- Юрій Руф.

Прозріння.

Говорив Перун зі мною громовицею,
Розсипалась срібним полем Лада квітами
І земля мені озвалась мудрим Велесом
Шепотів Дажбог колоссями житніми.

Мова їх зливались в спів крапель росяних
Та котилася шляхами чумацькими
І тобі вони шепочуть, прислухайся,
Чути їх за голосами хижацькими.

Бо ж питаються вони в тебе травами,
Шумом вікових дубів в лісі–мудрості,
Чистим небом та лугами–галявами,
В співі вітру запитання їх чуються.

Чи зостався вірним Роду та племені?
Чи не збавив чисту кров бусурманською?
Що в тобі зосталось вірного й чистого,
Чи не зрікся часом духу слов’янського?

Зачерпни із джерела вічних мудростей
Та скуштуй на смак води з трунком істини;
Зупинись на мить, до тиші прислухайся
Та заглянь в свічадо озера чистого.

Хай прозріння освітить громовицею
І в душі нехай розсиплеться квітами
На своїй землі тоді станеш впевнено;
Вільним, нарівні з буйним вітром.

Юрій Руф.

Коментарів немає.

Залишити коментар