Поклик материнський. Автор-Антоніна Литвин-Гармаш.

Поклик материнський. Автор-Антоніна Литвин-Гармаш.

 

 

 

 

З-під круч Дніпра, із-під Карпатських гір,

Із надр Донбасу, із-під Чорномор’я,

З Чернігівських, з-під Слобожанських гін –

Лунає поклик і любові, й горя.

Земля-Вкраїна кличе до дітей:

– Прокиньтеся! Я ж ваша рідна мати!

Усе, що треба в світі для людей

Я вам даю! Ви ж розучились брати…

Хто вкрав із серця щирі ті слова,

Що ви молитвою мені співали?

У пісні міць титана ожива,

Ви шлях до Сонця нею відкривали.

… Багатства степу – вже не ваш хосен.

А лісу міць? Ой, на торги пустили…

Якась мана в чужі краї несе,

Веселі села – цвинтарна пустиня.

Хто туману у душі напустив,

Що ви для всіх, лиш тільки… не для себе.

Ти гостя щедро й чемно пригости,

Але прислужником ставать не треба…

Ой, дітоньки! Благаю вас, молю:

Збудіте серце й душу, бо в тенетах!

Я знемагаю з болю і жалю –

Дрижить в напрузі наша вся планета.

Бо кожен край, країна і народ

Плекає Долю лиш у рідній хаті,

І повен сили, щастя і щедрот,

Коли шанує рідних батька й матір.

Кохані діти! Ви ж козацький рід,

Відкрийте очі, розпаліте розум!

Вже час урочий, ви вже на межі!

Потрібно діять, щоб спинить загрозу!

Коментарів немає.

Залишити коментар