Олександр Олесь “Княжа Україна”

Олександр Олесь "Княжа Україна"

Дякуємо, що знайшли таку чудову поезію,

Маріє Володимирівно !

…Ах, тоді була живою
Вся природа навкруги
І людину оточали
Духи — друзі й вороги.

У ЧАСИ ТІ БОГ ВЕЛИКИЙ
НЕ ХОВАВСЬ В НЕБЕСНІЙ МЛІ,
А ycі Боги родились
І вмирали на землі.

Рано вдосвіта на сході
Прокидавсь ясний Дажбог
І ходив-блукав до ночі
Синім степом без дорог.

По зелених пишних луках
Волос пас овець гладких,
Грів їх вовною м’якою,
Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,
По пустелі степовій
Бог Стрибог літав на крилах,
Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах
Вічно землю об’їздив,
Часом плакав, як дитина,
Часом сурмами будив.

Часом гнівом його серце
Наливалось, як огнем:
Левом він ревів з-під неба
І погрожував мечем.

А в річках жили русалки,
Хапуни-водяники,
Лісовик свистав у лісі,
І сміялися мавки.

Треба добре було знати
Душі всіх Богів земних,
То коритись, то змагатись,
То просити ласки в них.

І змагалася людина,
І вперед невпинно йшла,
Де ясним промінням-цвітом
Дивна папороть цвіла… ( О.Олесь “Княжа Україна”)

Коментарів немає.

Залишити коментар