На відстані тисячоліття. (Діалог із голосом Прави). Автор-Людмила Ромен.

На відстані тисячоліття. (Діалог із голосом Прави). Автор-Людмила Ромен.

 

Світлина опублікована Ігорем Макаруком. Дякуємо!

 

Людмила Ромен.

На відстані тисячоліття
(Діалог із голосом Прави)

«Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп’яли…»
«Полякам», Т.Г.Шевченко

«І якби забули ми ім’я Бога нашого й простягли руки свої до Бога чужого, чи не покарав би нас Бог?».
Псалтир, 6,43.

Книга Неба – розкрита,
у димах вся сповита,
там Душа України
попеліє в руїнах.
– Лише Зорі та Вітер
знають мову тих літер.
– А Земля? – Важко зріти, –
наче тіло розрите*.
Що ж тут трапилось, Доле,
краю мій неозорий?
– Загубили ми Волю,
спини гнем аж додолу.
І не бачимо Світла,
ані «ком, ані титлів»,
всі у темряві діти…
– Тихий, ясний мій Світе!
Як же довго я спала?!
Чую дим самоспалень.
Невже тисячу літ
був у Мороці Світ?..
Так, Волхви ж віщували…
– Імен тисячу славних*,
як свічки запалали,
у вогні всі розтали.
У вітрах тужить Карна**,
Та Їх жертва – немарна.
– В стольнім Києвограді?
– Володимир нас зрадив.
– І Богів? Й наше віче?
– Ось руїни засвідчать.
Полягло ж нас у січі!?
Славна пам’ять їм, вічна!
– Чорні душі, мов хмари.
Мов не люди, – отара.
Все гендлюють, базарять.
– Це покара… покара…

– Не мовчи, не мовчи.
– Був вогонь і мечі.
Із Христом палачі.
І удень і вночі
у Дніпровії хвилі
заганяли, хрестили***.
Скільки згинуло люду!?.
Хрест чіпляли на груди.

І чужого й страшного*
нам приставили Бога,
а ми тільки Сварога**
в думці славим одного.
– Що ж бо далі? Що далі?
– Ох, ганьби ми зазнали!
Перуна потопили –
сили наші міліли.
Називали рабами
і чужими йменами.
І страхали й плювали.
Пантеон зруйнували.
Хто живим залишився,
а хто – кровію вмився.
-… І Святилищ – не стало.
– Віра Предків згасала.
– Силоміць підкорили?
– Та не Дух, тільки тіло…

-…Ці старезні човни…
Ріже тінь давнини.
– Перунова дружина
поверта в Україну.
Це Даждьбожі сини,
не зреклися вони.
Час прокляття минає, –
Сходить Сонце над Краєм.
– Іще мертва роса…
– Вже скреса! Воскреса!!!

Коментарів немає.

Залишити коментар