МІРКУЮЧИ ПРО ДОЛЮ ТРОЇ. Автор- Григорій Новохатько.

Мабуть, читали «Іліаду» –
Поему про подружню зраду,

З якої почалась війна…
Шматок троянського лайна –

Паріс, негідний син Пріама,
По яйця закохався в даму –

Про всяк випадок нагадаю:
В жону блудливу Менелая –

Спартанців гордого царя.
Увів. І розгорілась пря,

І кров невинна полилася –
Мечі січуть людей на м’ясо.

Відважно билися троянці –
Не брали стріли їх спартанські,

І легендарного Ахілла
Не помагала грекам сила.

Та врешті трапилась хуйня –
У місто привели коня,

А в нім ховались грецькі вої,
Які вночі й спалили Трою.

Але, здається так мені,
Що справа зовсім не в коні –

То Справедливості закон,
Тому й скарали Іліон…

Мораль історії така:
Через одного мудака

Уся Троянськая держава
Загинула в різні кривавій…

То й що? Не здогадались досі?
Чергові вибори на носі –

Не зараз, через рік – авжеж,
Й від них нікуди не втечеш…

Сказати ж ось що я хотів:
Не обирайте мудаків!

©

Коментарів немає.

Залишити коментар