До українців, братів-чужовірів. Поезія Людмили Ромен.

До українців, братів-чужовірів. Поезія Людмили Ромен.

 

 

Душа заносить Дідуха до хати,
Єднає стіл в Святвечір прарідню.
Дванадцять страв по колу.
Щедре свято,
Усім по ложці роздаю кутю.

Ось чоловік,
сини
і я між ними:
Їмо вареники,
п’ємо узвар,
І гріє душу Світло білозимне,
Вітри перегорнули календар.

Сварог дарує нове Коло Світу!
Зійшла з небес весела Коляда.
Горять серця молитвою зігріті,
Дажбожа сила з нами молода!

В святий сей час я Рід свій величаю,
Сварогу Славень й Роду учиню.
А ви
ждете
у потойбіччі
Раю,
Христоса* славите і чужину.

Душа заносить Дідуха до хати,
І сонценятком мерехтить свіча.
Ваш Бог ішов,
щоб всіх нас роз’єднати,
На землю,
в душу
кинути меча*.

А я Вас жду до Різдвяного столу**,
Й на Вас поділений святий пиріг.
Ми в різних храмах молимось за долю,
І гріє душі різний оберіг.

Однак Вас жду!
Вимолюю у Сонця
І в Місяця в Святвечір,
і в Зірок.
…Не Ви – колядники вже під віконцем.
Їм віддала я з маком пиріжок.

Коментарів немає.

Залишити коментар