ДАЖБОЖЕ, ОТЧЕ НАШ! (Молитва-Слава). Автор-Людмила Ромен‎ .

ДАЖБОЖЕ, ОТЧЕ НАШ! (Молитва-Слава). Автор-Людмила Ромен‎ .

 

«Тому се ми благі, що йдемо по волі Твоїй, і так будемо Тобі вірні, і до кінця слави Твоєї… Отче наш, Дажбоже. І хай буде так во всі дні!»
Велесова книга, 31,2

… і більш не пішов
За теплом спочуття ні до кого.
І його не в людей з чулим серцем знайшов,
А у неба та сонця ясного.
«Ті, що звуться людьми…», О. Олесь,
20.01.1905, Суми

Хто вірність в серці пронесе, благі!
Початки і кінці в собі з’єднає.
Не заметуть того ні смерті, ні сніги,
Знайде той Вічність у Сварожім краю.

Дажбоже, Отче наш, хай во всі дні
З Твоєї буде Праведної волі:
Падіння-злети, блискавиць вогні,
Пісні, пелюстки, солов’ї й красолі!

Життя, смеркання, зорі, голоси,
Конвалії, сонати і сонети,
Правічний звук симфонії краси
У дні народження поетів.

Світанки, зливи, ночі, Сонця лик,
Волошки, спека, холоди й тумани,
І рідні очі, і потічки рік,
Птахи, ромени, риби і кохані!

Громи і усмішки, хліба́ і сни,
Ліси і травень, і хрущі у вишнях,
Вуста, полин, веселка, струм весни –
Майбутнє,
сьогодення
і колишнє.

І дні для праці, і хмільні свята,
Весілля, будні і гаї, й долини,
Морози, небо, осінь золота,
І срібло місяця,
і Рід наш України!

Вітри, цілунки, роси і жита,
Сади душі, печалі, море, трави.
Дажбоже, Отче наш, хай буде так
Во всі віки і дні Твоєї Слави!

Дощі і квіти, крила і мечі,
Боління, щастя, зустрічі медові.
Дажбоже, сів мій Лебідь на плечі. –
Світає!
Сходить серце в Світ Любові!

Коментарів немає.

Залишити коментар