Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду! 

 

Заспів (вступ)

Що таке поезія? Уже багато віків це питання не має точної відповіді. Бо як сказала геніальна Ліна Костенко: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Так, саме неповторність почуття, думки, сприйняття кожної душі, породжує незбагненні і прекрасні квіти творчості.

Вірші, начебто, найпростіше творити: знайди риму, уклади в певний ритм, візьми до опису якусь річ, подію чи думку – і вірш готовий. Вірш, але далеко не завжди поезія…

Якось до відомого мудреця прийшов чоловік і просить: «Навчіть мене, як правильно писати вірші». Той відповів: «Якщо ти можеш не писати, то найгеніальніше що ти зробиш – не пиши».

Та на жаль не всі ходять до мудреців за порадами, більше того, не всі згоджуються з тими порадами.

Не ходила і я. Але само собою сталося так, що почала писати вірші і не могла не писати.

Росла я в селі із прадавніми звичаями, традиціями, уявленнями, поміж дивовижної природи Придніпров’я. Змалку, поринаючи у вир колисанок, забавлянок, розважальних примовок, казок і пісень, мимоволі почала тулити слово до слова, укладаючи в рядки, як тільки навчилася мережати літерами папір.

Поетом себе не можу назвати, бо нікому вірші і не показувала. Лише в зрілому віці наважилася комусь читати. І ще: дякую Богові, що Долю свою зустріла – рідну душу, він поцінував вірші мої і виніс між люди на струнах своєї бандури.

Формував мою свідомість і розуміння світу, та й себе в цьому світі, мій дідусь, Гармаш Трохим Микитович (1879-1962 рр.), з давнього козацького роду. Він зберіг і проніс крізь всі бурхливі події свого життя грамоту, що весь чоловічий рід Гармашів належить до війська Запорізького.

Природне середовище навколо нашого села було казкове: незаймані луки, трави, перевиті квітами, пахучим килимом простягались поміж озеречками, болітцями, гайочками, урочищами, прихилялися до Дніпра, що могутнім потоком струменів поміж берегів, – лівий піщаний і пологий, а правий – крутий з глиняним чолом і зеленим кущуватим чубом.

Але найбільше диво – це люди в селі. Начебто все звичайне – удень, як і годиться: городи, скотина, кури-гуси, дитячий щебіт і все інше. Та ось настає вечір, зійшов місяць, зорі і злетіла чайкою пісня: дівоча – ніжна і мрійлива; парубоцька – завзята, задерикувата; жіноча – повна материнської снаги і потуги, приперчена смутком, осяяна гордістю за діток і оберегою коханому чоловікові; могутня чоловіча, сповнена грізної незламної сили захисту свого гнізда і невгамовної радості буття в рідному краю, а там десь тихо-тихо проводжають старенькі свої голуби-літа, світлим смутком благословляючи їх у незворотний шлях.

І, здається, що Дніпро перебирає усі ці хвилі, несучи у простір буття, наповнюючи його сутністю народу, який тут живе.

Отож і не дивно, що віршується саме про це.(вірш «Я пила малою воду із Дніпра»)

Дід щоранку зустрічав схід сонця. Це священне дійство мабуть крізь віки відгукнулося в ньому. Як урочисто і радісно струменів його погляд назустріч сонечку! І мені здавалося, що він сам повнився цим казковим світлом і ніс його в собі, розсіваючи туди, куди вважав за потрібне.

Дідові повчання ніколи не були категоричні, він ніби розповідав казку: «У природі все живе, зумій тільки наблизитись, злитися з нею, і ти багато чого почуєш і побачиш». І, мабуть, я таки зуміла в деякі моменти злитися з природою, бо багато почула і побачила. Отож і відгукнулися вірші про диво природи.

А ще вразило мене і лишилось на все життя істинним мамине розуміння світу і призначення кожного створіння в ньому. Коли її попросили зрізати квіти для весільного букету, майже з жахом промовила: «Ви хочете щоб я вбила квітку? Та вона ж проросла із зернятка, піднялась, розцвіла – своїм цвітом проспівала хвалу Богові, і повинна зав’язати насіннячко». В одному реченні – філософія буття всього живого… Отож я все життя намагалась бездумно не зривати квіти. І так боліло їх хижацьке знищення. (вірш «Квіти в пилюці»)

Викликали подив природні стихії(вірш «Грозове»), а також хвилював дивний перебіг дня-ночі (вірш «Вечорове»), таємничий світ космосу відгукувався відлунням незвіданого дотику. (вірш «Музика сфер»)

Відгукнулась дідова оповідь про дитячі душі, які шукають матір, а потім намагаються з’єднати з батьком і почула їхній поклик. (вірш «Заклична дитячої душі»).

Прочитала статистику про те, що в Україні більше ніж у будь-якій країні світу зроблено абортів: це майже десята частина всього населення. Я вжахнулась: самі себе, своє найрідніше вбиваємо. Яке ж наше майбутнє? (вірш «Пісня ненароджених»)

Болюче відгукнулось мені дійство, так звані, «Конкурси краси». Ці роздуми теж уклалися у вірш (вірш «Конкурс краси»)

Часто вірш не пишеться, записується готовий, ніби хто продиктував. Таким чином склались вірші про рідну мову(«З таїни, з давнини», «Вогонь рідної мови», «Ой, слова-перлини»)

Вражаючою виявилась здатність передбачати. Мій чоловік дуже любив весну, і вирішив провести експеримент. Каже мені: «Напиши вірш на замовлення весни, я музику складу, а Микола, молодий художник, намалює картину». Роздав нам завдання. А коли зійшлися, щоб узнати результати роботи, то поніміли: всі твори були на одну й ту ж тематику, тривожні і грізні. І було це 10 квітня 1986 року. Через 16 днів «гахнув» Чорнобиль! (вірш «Гуде над світ тривожний дзвін»)

Начебто кіно дивилась створюючи вірш «Народження світу».

Немов голос землі промовляв, закликаючи доторкати свого пракоріння». (вірш «Припаду у німому благанні»)

Та найдужче хвилювали думки про призначення людини, її роль в цьому світі. (вірш «Ну що таке у всесвіті – людина?»)

А навіки вкарбоване в душу, серце і розум: ти – частинка рідної землі; ти – зернятко із колоска рідного народу; ти – пломінчик вічносяйного вогню душі України.

Отож і нуртують в моєму єстві думки і прагнення: зберегти, примножити, сіяти в спраглі ниви людських сердець вогонь душі України.

Доля веде її тернистими шляхом, бо окрім небезпеки фізичного знищення і поневолення, проти чого успішно боролися козацькі сили, пригнітити чи й зовсім знищити ідентичність вільнолюбного і мудрого, щедро обдарованого творчою потугою українського народу. Зараз, як ніколи, б’є на сполох невидимий дзвін-оберіг: відродімо, оновімо згідно потреб часу заповіт предків.

Тому мої вірші найбільш говорять саме про це, намагаючись пробудити сплячих, надати сили ослаблим і об’єднати в спільному пориві – творити нову Україну, що буйно проростатиме з правічного коріння политого щирою любов’ю юних українців. (вірш «Українці! Вчуймо голос крові!»)

Буду щаслива, якщо кому відгукнуться в серці ці вірші, поділяться з вами дрібкою вогню моєї душі. (вірш «Зачалась я, Вкраїнонько-нене»)

І як невтихаючий спів душі бринить зачудування-замилування рідною землею.

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

«О, Зоре-земле!»

О, Зоре-земле! яка ти красна!

Любові зерня в тобі не згасне,

Країна кожна – мов цвіт не схожа,

Але дитині лиш мати гожа.

О, край мій милий, в душі єдиний,

В вінку веселки, в квітках калини,

Любов до тебе, мій рідний краю,

Ні зло, ні підлість не подолають!

Любов-калину, і думу-пісню,

В душі ховаю в годину грізну,

На скиби серце своє покраю,

Для твого щастя, мій рідний краю,

Щоб крізь вербові зелені віти…

Що хочеш, доле, роби зі мною,

Не забирай лиш ції любові!

Вкраїно-нене! Яка ти красна!

Любов до тебе в душі не згасне!

 

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Україно ! Земле , ти нам Богом дана  !

 

Україно ! Земле , ти нам Богом дана  !

Доки ж тебе зайди будуть зневажать ?

В тебе замість серця вже суцільна рана  –

Без вини карають , крають без  ножа  . . .

Очищаймо ниву мудрість засівати ,

Як вести у вічність власний родовід :

Гідно шанувати сув‛ язь  батько-мати ,

І плекати звичай – предків дивосвіт .

Бо життя людини полум‛я  нетлінне  –

В ньому визріває неповторний плід ,

Дух творящий  піснею  в кожну душу лине ,

Піснею козацькою рідної землі

Українці , встаньмо ! Зупинім злочиння :

Нам безсмертні душі дарував творець !

Воля , Правди  сила браму зла зачинять  –

І всміхнуться радісно Мати і Вітець !

***

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Коли на небі України.

 

Коли на небі України

Зірниця Волі розцвіла –

Розпалися тюремні стіни,

Гриміло: «Слава» і «Хвала!»

І люди всі від Волі п’яні,

Шуміли зливою слова.

-Вкраїна вільна!!! Хоч в тумані

Від словоблудства ледь жива.

А доки хвилі тої «волі»,

Котили піняві вали,

То самостійність в ріднім полі

Гендлярські зграї заскубли…

Ще не опереній орлиці

Брехнею крила обплели,

І вкотре, знову, горду птицю

Свої ж на ринок повели!..

Свобода пада на коліна,

А гола воля хліб шука…

Невже довірлива Вкраїна

І знов у кігтях хижака?..

Бо незалежності здобутки

Продажна вкрила сарана…

Вкраїні бути? чи не бути?!

Тривога серце розтина!..

Вкраїні бути!бути!бути!

Із неба громом долина!

***

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Віще слово.

 

Правди віще слово-таїна землі

Заховали слово темні сили злі –

Шлях ніхто не знає, де шукать його?

В материнськім лоні тліє Див-огонь.

Полум’я любові – міст в духовний світ,

Вогнище єднання -зоряний політ,

Нерозривна сув’язь Предків з майбуттям,

Незупинна річка вічного життя.

Ніс тебе у грудях слова віщий Дух

Але Морок злоби напустив біду,

Ницістю людською істину скував,

Затуманив пам’ять, підмінив слова.

Смерть поміж віками прірвою лягла,

В сад людського Духу зрада заповзла,

Думку оповила темрява густа,

Сковані закляттям  речника вуста…

О, Любові Слово – Волі дух зігрій!

Пробуди коріння прадідівських мрій,

І забуте Слово вернеться у світ,

Душі нам освятить Предків заповіт

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Зустріч з Правдою

Глянула в очі мені

Жінка, як Сонце прекрасна:

Очі, мов зорі ясні,

Мов блискавиця нещадна

Враз пронизала мене –

Стільки в очах її муки!

Нібито сонце ясне,

В хмарі тяжкої розлуки.

І, мов різь вікна, в очах

Бачу: мільйони людей –

Мрії, жадання, відчай

Жінці несуть до грудей.

Їм же вона по жарині

В очі і в серце вклада:

Погляд стає в них орлиний

Горді постава й хода…

Тільки їх путь -через терни,

Крізь болота, крізь вогні.

Дехто загине, хто зверне,

Хто потопає в багні…

Нові і нові когорти,

Йдуть, щоб жарини ті взяти,

Зло і пітьму побороти

Темряву, морок здолати.

Так і віки – йдуть охочі,

Прагнуть. А жінка вогонь

Кида в серця їм, у очі,

В груди, в розкрилля долонь…

Гордо виходять в дорогу,

В ніч, а чи сонячним днем, –

Хто ж віднайде в собі змогу

Світло донести ясне?!

 

****

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Коли недоля впала на Вкраїну

Нестерпним гнітом лиха та біди,

То Бог послав нам Лесю Українку,

Що з каменю зуміла прорости.

І ніжними дівочими руками

Скувала меч із слова вогняний,

І піднесла Вкраїну над віками,

Слізьми омивши вид її смутний.

Коли козацтво скніло у могилах,

Мороз сибірський нищив, буревій,

То піднялася жінка слабосила,

І прокричала світу: «Ми живі!»

У серці дивне слово відшукала,

Що й озвірілих оберта в людей,

І спраглим щедро розсипала скалки

Того вогню, що дав нам Прометей.

Роздмухала з пісень своїх багаття,

Що гріє нам серця ще і донині, –

Тож не зів’яли наші Доля й Щастя,

Якщо такі є дочки в Україні!

 

****

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Що сьогодні наша Україна?

Фарс дешевий? Вигадки? Казки?

Будівництво? Давнього руїна?

Хміль солодкий? А чи дим гіркий?

Чи, можливо, пісня, повна суму,

На сьогодні вільна, та …німа?

Чи кобзар, що серце вклав у душу,

А співати сили вже нема?

Хто й коли, яку провину скоїв, –

Що Вкраїну доля омина?

Де нам відшукать руки такої,

Що облудні пута розтина?

Та дарма! Хай котять вражі сили –

Не згасить вогонь в палких серцях:

Не сховати навіть у могили –

Ми твої, Вкраїно! До кінця!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Земля козацька розвесніла:

Щебече, квакає і тьохка,

Блакитна, жовта, сніжнобіла,

Яблунецвітна, терноока.

А невпокорені печалі,

Мов камінці на дні душі,

Як ті козацькії пищалі,

Що десь в могилі ще й в іржі

Лежать… А пам’яті колиска

Гойда надії немовлят:

Весна! Гроза!

Вже буря близько!

І грім вже тишу розтина!

 

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Вкраїна довго йшла до Волі.

 

Вкраїна довго йшла до Волі –

Не сорок – тисячі років!

І мала бід-страждань доволі –

Не ждала щастя нізвідкіль.

В неволі скніли-вимирали

Вже стільки наших поколінь,

То як же в’їлось в душу рабство

В дітей вкраїнської землі.

А воля впала нам без бою,

І без кровиночки! Дарма?!

О ні, не так: бо хвиля болю

Вкраїну й досі обійма.

І вже на волю нарікання –

Бо манни з неба нам нема!

І за коритами зітхання..

Вже затишніш була тюрма…

О, нене-Земле! Дай нам сили

Себе господарем відчуть:

Щоб діти змучені відкрили

Своєї волі й долі суть!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Коли цар підло зрадив Богдана

 

Коли цар підло зрадив Богдана,

Й пазурі заганяв спідтишка,

Україна – роз’ятрена  рана,

Породила Івана Сірка.

І не кров, а гарячу живицю

Козакові впустила до жил,

Вклала крицю в незламну правицю, –

Таїну нерозгаданих сил,

Україну навпіл роздирали

Одноглаві й двоглаві орли,

Шматували і турки й татари,

Кров гарячу козацьку пили.

Тож Сірко в серце взяв земні болі,

Ворогам сіяв помсту і жах –

Той вогонь переможного бою

Не спинила і смертна межа.

Гей Іване! Озвись з потойбіччя!

Підкажи нам, де Доля? Яка?!

Вже кипить двадцять перше століття,

А Вкраїна ще Долі шука…

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Українці! Вчуймо голос крові!

 

Українці! Вчуймо голос крові:

Наша сила в згоді і любові.

Б’є година віща всьому роду –

Розбудити дух свого народу.

Берестечка стогін не втихає,

А Холодний Яр живих скликає,

Встань Батурин, Хортице з руїни:

Наша пам’ять -сила України!

В кожнім серці- слава всім героям,
Пісня й Слово- щит Добра і Зброя!

Українці, ми ж одна родина,

І земля нам рідна лиш єдина!

Не всихає предківське коріння,

Ожива козацьке покоління!

Гей, лунає клич до всього роду:

Об’єднаймо міць свого народу!

Тож єднаймо міць свого народу!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Україно!

 

Україно! Матінко! Матусю!

Як твоє життя уберегти?

Ран твоїх торкнутися боюся –

Скільки бід і мук зазнала ти

Та по зливі – сонечко засяє!

Після бурі – тиша настає!

Після ночі довгої – світає!

Встане, Мамо, сонце і твоє!

Об’єднаймо думи і бажання,

Поріднімо душі і серця,

Відкидаймо сумніви й вагання –

Пошануймо Матір і Отця!

Україно! Матінко! Матусю!

Я своє життя несу тобі –

Лиш одного в світі я боюся:

Не вгасити серця твого біль

.***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

М О В А      У К Р А Ї Н С Ь К А.

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Ой, слова-перлини

 

Ой, слова-перлини у віночку клечання,

Джерело цілюще! Музика жива!

Розриваєш пута і прокляття зречення

Рідна моя мово, мудрість вікова!

На шляху: пожежі! кайдани і каторга,

І корчма жидівська! Кримчаків аркан!

Унія шляхетська накидала зашморга,

І в погорді «братній» плюндрував москаль.

Та джерел глибинних не всихало річище, –

Набирали сили корені в землі,

Світить рідне слово, невгасиме вогнище,

Крізь криваву низку бурь і лихоліть.

Ой слова співучі! Піснекрилі речення!

Джерело цілюще! Музика жива!

Устаєш, нетлінна, з попелища зречення,

Рідна моя мово, пісне світова!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Слова.

 

Слова то вмістилище  думки .Чуття.

Вклада у них речник , коли промовля ,

Тож мовлю : ти Сонце мойого життя !

А я тобі ,вірю ,  Кохана Земля !

(4.06.2006 р.)

 

 

***

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

З таїни, з давнини.

 

З таїни, з давнини, в неймовірні віки

Слово зерням упало у людські думки:

Колосочками в душах уродили слова –

І між людьми з’явилася мова жива.

Від струмків і річок, від цілющих джерел

Від долин,  і від гір, від квіток і дерев,

Струмували до слова каміння й піски,

Укладали себе в чарівні колоски

І пташата й звірята – великі й малі,

Все, що диха, живе, струменить в цій землі.

Саме там, де у думку упало зерня,

Де у душах врожаєм слова гомонять

В інших землях зернина інакша була,

По інакшому в думці людей розцвіла,

Інші гори і ріки їй наповнили зміст,

По-інакшому в душі проклала свій міст.

Рідна мова, то скарб, в ній душі глибина,

Що прапредків з нащадками міцно єдна:

З нею кожен народ своїм рідним цвіте,

Незнищимо й велично у безсмертя іде!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Вогонь рідної мови.

 

Слова лягають на папір ,

Слова в пісні вкладають душу ,

Квітує мова , до тих пір ,

Поки не вкрадеться байдужість .

Тоді , немов раби , слова

Покірно з вуст в уста  витають ,

І мова,  начеб то ,  жива  –

Але  чогось не вистачає !..

Бо слова рідного вогонь

У сплеску  люблячого серця ,

Ой  , не позичити його ,

І до чужого не озветься !

Вогонь той з предківських глибин

Незгасним полум ‛ям іскриться ,

У ньому запал боротьби ,

Шал почуттів і зброя –криця .

У нього вірнії серця

Свої вогнинки додавали ,

Чи в хлібодара , чи в митця

Цвіли-співали слів хорали .

Той трепетний вогонь живий  –

Душа  то племені і роду !

Бідніє простір світовий ,

Як гасне мова у народу !

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Із праглибин.

 

Із праглибин, крізь правіки

Пісенний поклик світ торкає:

Його несли діди, батьки,

А в нашім серці слід зникає…

Зеленим криком плаче ліс,

Камінні сльози ронять гори,

Дніпро замучений зомлів,

Ридають німо зірок хори!

Бо пісня рідної землі

У душах-склепах оніміла.

І оганьбив чужинський слід

Храм духу і окрасу тіла.

А дивовижний хор земний,

Де кожна пісня в лад єдиний

Молитвою у світ дзвенить –

В чертоги Божі більш не лине.

І диким згуком світ ячить:

Диявольський пекельний голос

Серця і душі людські тлить,

Щоб рідна пісня  не озвалась!

А то ж душі і серця голос!!!

 

***

 

 

 

Р І Д     У К Р А Ї Н С Ь К И Й.

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Таїна батька

Невесела, ой безплідна нива,

Як насіння в неї не впаде:

Хай весна, хай буде щедра злива,

Та не вродить полечко пусте!

 

Лоно материнське-храм пустельний,

Доки цвіт батьківський не торкне,

І запалить в нім вогонь священний,

І розбудить буйство весняне.

 

Батько сіє животворні скалки

В невмирущу спрагу матерів,

Запліта вінок любові й ласки,

Щоб вогонь життя повік горів!

 

Батько – таїна благословення,

Долі материнської вінець,

Батько-плідний колос, повен зерня,

Він життя хранитель і творець.

 

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Ой життя людське-зірка летюча!

 

Ой життя людське-зірка летюча!

Ти летиш з таїни в таїну,

Тиха скалка, чи іскра палюча,

Світ осяяв, чи в безвість майнув

Шлях людини – водиці краплина,

Швидкоплинної річки буття:

Чи безслідно по руслу пролинеш,

Чи врятуєш від спраги життя

Та без іскри – вогонь не палає,

Без краплиночки – цвіту нема,

Без любові людина зникає,

Світом нудить, бо серцем німа.

Ой, життя -вогневиплеск любові!

Ой, людино – космічний вогонь!

У минущості радості й болю,

Пронести б через темінь його!

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Пісня ненароджених з вини батьків.

 

Горличкою білою

Стукала під серце:

Ой , зболіло біллю

Затишне кубельце !

Соколом  сріблястим

В душу завітав:

Згасло диво- світло,

Вкрила темнота  . . .

Радістю співучою

У думках осіло:

Мукою жалючою

Пісня заніміла . . .

Матіночко   вибрана ,

Я ж твоя кровинка :

Був би твоїм щастям ,

А тепер  –  провина !. .

Ми вже не на небі ,

Вже й не на землі :

Потойбічним маревом

Розтає наш слід . . .

 

Ой криваві сльози,

Нерозквітлий цвіт  . . .

Материнський розум  –

Поверни нам світ !

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Заклична

Тату ! тату!

Мій рідненький тату!

Тату! Тату –

Роду  дай буття !

Без родини

Слід твій марно згине ,

Згасне пломінь вічного життя .

 

Нене ! Нене !

Рідна моя нене !

Не вагайся – зустрічай мене !

Ти ж без мене

Не розквітнеш , нене

І життя

Даремно промайне  .

Тату ! Нене!

Об єднайте  долі :

Лиш до Вас ,

Я з таїни  іду!.

Промайну  летючою  зорею

Якщо Вас

у парі не знайду  !

Україна – дружная родина :

Рід до Роду , множились віки .

Найсвятіше  –

Матір і дитину ,

Захищали

Славні козаки !

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Утоплене село .

Відлетіло, мов птаха у вирій,

Моє рідне єдине село –

Закружляло в Дніпровому вирі,

Відспівало, з водою спливло .

Потонули і греблі , і  верби ,

І стежина –  одна край воріт ,

І ніхто,  вже ніколи не верне

У дитинство загублений слід

Тільки спогад відлунням далеким

Тиху радість у душу внесе :

Заклекочуть на  хатах  лелеки ,
Задзвенять дивні струни пісень !

Але дійсність жорстоко  стирає

Світле щастя утоплених літ :

Ні лелек  тих , ні хат вже не має ,

Ні гаїв , ні озер , ні боліт .

Та пісні – голоси  вічносущі  :

У них Предків душа ожива !

Із Дніпрового  дна  ,понад кручі ,

Незнищена Вкраїна співа ! . .

 

 

******

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Земле Предків – предивна , преславна.

 

Земле Предків – предивна , преславна,

Кличеш нас із далеких доріг ,

Грізна й лагідна, радість і слава ,

Ти і меч наш , і щит – оберіг .

Се наш край , аж  від Дону до Сяну ,

Між морями – степи і Карпати ,

Бог дав землю цю , рідну кохану ,

Щоб любити її й захищати

В нас і воля незламна , і сила

Незнищенна снага до свободи –

Бо струмує від батька до сина,

Переходить від Роду до Роду

Грай бандуро : Співає  Вкраїна ,

Творить щедрі , нетлінні дива –

Пісня–чайка  у просторі лине ,

І любов  ю в серцях ожива .

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Крізь  морок  часу.

 

Пробивається крізь  морок  часу.

Диво – паросток душі людської ,

Безпристрасне вічності свічадо ,

Відбиває все , що кожен скоїть,

Років птахи відлетять у вирій  –

Тільки навесні їх не діждати ,

Закрутились  у щоденнім  вирі ,

То події , то слова , то дати.

Чи засиплять до верха  росточок

І згниє він , не розкриє цвіту ?

А чи просто упаде в куточок

Квітка , не дотягнеться до світу ?

І в безмовнім крику захлинеться ,

Неповторність ,самобутність , диво . . .

Лиш луною тихо озоветься :

«Ой , була людина , і . . . нема  людини. . . «

Земля заплаче ранньою росою ,

Раптово з неба зірка упаде,  –

А цвіт душі неповторимою красою .

Уже ніколи більше не розцвіте ! . .

 

******

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

З Давнини , на Землі України

Залітали зайди –супостати –

Клекотом нескореним орлиним

Діток огортала кожна мати .

Мов орлиця кидалась до бою

Захистить життя свого дитяти,

Що ж то нині сталося з тобою,

Бо сама їх стала убивати !

Чуєш : витіка твоя кровинка !

Ти світ сонця не дала йому . . .

У душі на все життя провина ,

А синок полинув у пітьму . . .

Чуєш: скрипочка рида печально :

То жива згасає течія ,

То голосить в білий світ прощально

Донька ненароджена твоя . . .

Де ж поділась материнська сила ,

Чом пустіє батьківський поріг ?

А колись лелека всім носила

По дитинці  через   рік,  а то й щорік .

Українко ! Лицарю – козаче :

Порятуймо наше майбуття !

Хай слізьми кривавими не плаче

Вами не народжене дитя .

Приготуйте батьківські долоні ,
Що пригорнуть радісно малят .

Плід кохання в материнськім  лоні

Спрагло ждуть і Небо , і Земля !

Не вбиваймо у собі Вкраїни ,

Що прийшла до нас через  віки,

Першим криком  тисячегомінним

Новий день хай творять малюки !

 

******

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Коли б земні всі муки -біди.

 

Коли б земні всі муки -біди

На диво сталися водою

То жити зовсім було б ніде :

Укрила б все вода собою !

 

Коли б вся кров невинно вбитих ,
І  та ,  що ллють  одвічні війни ,

Огнем  взялась несамовитим

Земля згоріла б, ніби свічка !

 

Коли б пориви  благородні ,

Високих дум чуття натхненні,

Збулись , здійснилися сьогодні :

То ми б жили в раю наземнім .

 

Та час мина крізь муки –біди ,

Від крові люд , немов з похмілля ,

А мріям –думам не злетіти :

Їх називають –  божевілля !

Але не спить стражденна мати ,

Бо жде Котигорошка – сина !

А  батьку  булаву скувати ,

Священний символ України !

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Плин часу.

 

Непомітно ,  потайки , нечутно

Рік старий пішов у небуття ,

І нікому не далось відчути

Як вродився рік Новий – дитя

Все це лиш фантазія, уява :

Час пливе нізвідки в нікуди ,

На відрізки краять  – людська справа ,

Щоб себе в тім плині  віднайти

Як укласти сутність незнищенну ,

В той відрізок , що тобі судивсь ?

Чи розпалиш іскорку священну ?

Чи від  тебе  піде тільки дим . . .

Незупинно, тихо , невмолимо

Плине  часу вічна течія .

Неповторне , рідкісне , єдине

В тому плині лине кожне  «я».

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Дітям.

 

Діти наші, діти , рідні соколята ,

Затісною стала вам вже  батьківська хата ,

Тато й мама радо виплекали крила ,

Щоб у світ широкий далина відкрилась.

Ви повилітали з затишного раю ,

І тепер думками  я ваш слід збираю ,

Хто своє гніздечко звив уже де-інде ,

А кому в тім світі і  подітись ніде .

Ой , на ваших крилах обтіпалось пір я ,

Та донесли певно в батьківське подвір я.

І вже невідомо що робить вам треба :

До землі припасти ? Чи злетіть до неба ?

Діти  наші , діти , вам самим шукати :

Знову  йти по світу ?

Чи вертать  до хати ?

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Конкурси краси.

 

Горем  биті матері  Вкраїни ,

Полиновою сльозою вмиті ,

Розмовляють з дочками своїми ,

Гірко ронять речі сумовиті .

«Ой не гоже звабу свою , вроду

Кидати облудникам під ноги ,

Безсоромно виставляти цноту ,

На розпродаж , лихварям на торги .

Ще й бездумно відкривать завісу ,

Що хова жіноче  сокровення ,

Як колись – хозарину …чи бісу ?

Продавати совість і … наймення !

Піднімайтеся з ганьби  чимшвидше ,

Ви ж бо свого роду Берегині !

Щоб не впала ворогам на грище ,

Материнство  таїна  – святиня !»

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Братові , життя якого ковтнула Російська Імперія.

 

Що для серця – країна чужа ?

Як дружина не до любові ,

Коли в ‛яне у тузі душа ,
Мрії тонуть у хвилях  болю .

Ніби в річці вода , спливли

У турботах  – клопотах , роки ,

Доторкали і добрим , і злим ,

Усміхалися й радістю трохи .

Але щастя  омріяний птах

Не торкнувся ні разу Долі ,

Не знайшов у далеких світах ,

Не пізнав на чужому полі .

І погасло , зів‛ яло життя ,

Вільним полум ‛ям  вгору  злетіло ,

Скресла радість : вернулось дитя

В рідну землю,  душею і тілом !

І не владна уже чужина :

Зло й неволя – нікчемні,  безплідні ,

Дух Козацький на волю зліта ,

Повертаючи долю Вкраїні .

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Рідна Земля

 

Що таке Рідна Земля ?

Те , що тобі промовля

Вишні весняної цвіт ,

Очі волошки в  траві ,

Те , що співа  джерело ,

Верби шумлять за селом ,

Білі , чепурні хатки ,

Пишні квітучі садки .

 

Що то є : Рідна Земля ?

Те що у серце  вселя

Хвиля прадавня Дніпра ,
Сива Карпатська гора ,

Житньо –пшеничні лани ,

Степу запліднені сни ,
щедрість лісів і гаїв ,

Птаства немовкнучий  спів ,

 

Що воно Рідна Земля ?

Рідної мови слова ,

Предківська пісня жива ,

Древніх могил таїна ,

Мудрих казок дивина ,

Рід , і народ , і сім‛ я  :

Ось що є – Рідна Земля !

 

 

 

****

У К Р А Ї Н С Ь К Е     К О З А Ц Т В О .

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Пісня Козака Мамая.

 

Ніч –негодонька полем крутиться

Над могилами завиваючи  –

То козацькая дума журиться ,

Струни шарпає , примовляючи :

‟Занехаяна , задурманена

Українонько , Земле –страднице ,

Чужим потоптом  опоганена  ,

І не відаєш , що ще станеться . . .

Ще й  згвалтована облуд-демоном ,

Завагітніла бісенятами  ,

Йдеш до пологів в чорній немочі ,

А що вродиться – Бог лиш знатиме . . .

Озовітеся , душі чуючі !

Бо видющії чи й зосталися ,

Стрепенітеся  в день ночуючі ,

Щоб не бідкались : ‟Ой , проспали все  . . . „

Любі дітоньки , що живі єси ,

Зробіть матері царське січення –

Може згинеться , не розвинеться  ,

Не прокине ться  дике  сіяння !

Спас –рятунок твій , земле мучена ,

Як воскресне Січ , Січ Козацькая !

Молока  твого , ой , відлучена –

Береже її Предків заповідь ! „

Береже нам Січ Предків заповідь !

**********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Україна Козацька жива!

Проросли ми з Трипільського поля ,

З хащ правічних лісів і дібров ,

Щедрість лісу і степу роздолля

Формували  і плоть  нашу  й кров

Гори нам  колисанки співали ,

А річки омивали буття .

В хвилях віку котились навали –

Розцвітало і гасло життя .

Йшло крізь нас стільки різного зброду :

Рас , племен – тьми незлічених зайд ,

Але ми залишались народом ,

А вони далі йшли  , чи назад  .

Бо від роду до роду плекали ми

Свій закон , споконвічний звичай :

Гречкосії брати з козаками –

Майстер плуга , володар меча

Козаки як ставали до бою ,

Віддавали себе до кінця :

Шлях біді закривали собою

Зорі в небі  , то їхні серця !

Дух козацький на волі, в неволі ,

Не впадає в зневіру-відчай  :

Доки ми є на рідному полі –

Не погасне  козацький звичай !

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Над тобою , рідна моя земле.

 

Над тобою , рідна моя земле ,

Прокотились потоптом  віки  ,

Дикі орди хижі чужоземні

Плюндрували , рвали на шматки ,

Але ти із попелу вставала ,

І співала знову , і цвіла ,

Міць твою не хибила навала –

Нищилась об тебе геть до тла .

Коли ж наша приязнь і довіра

Запустили в хату чужаків –

Оганьбилася  свята офіра

Твоїх рідних дочок і синів .

Оборонець краю ,  лицар Волі

Звавсь бандитом : зрадник він ! Бунтар !

Мов злочинець нищивсь чесний воїн ,

Душі руйнувала підлота . . .

Та в нас в жилах в Предків кров гаряча

І падіння й злети омива –

Як вулкан прорветься  Дух козачий :

Встане гетьман ! Блисне булава !

**********

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Стогін Русі.

Уривок з твору «Слово о полку і гореві Ігоря»

(переклад)

 

Уже бо, браття, невесела година постала

І свободи силу прикрила.

Встала незгода в силах Даж-Божих внуків,

Ступила дівою на землю Троянню,

Заплескала лебединими крилами

У синім морі на Дону плещучи,

Минули щедрі літа,

Розбрат князям, а не поганим загибель,

Бо сказав брату брат:

Се моє, а то моє також!

І стали  князі про дрібне

«То велике», мовити,

І самі на себе згубу кували…

Бо погани з усіх сторін

Приходили з побідами на Землю Руську…

О, далеко залетів сокіл,

Вороння побиваючи, д’морю:

А Ігорева славного полку вже не воскресити!

Над ним Карна і Жля прокричали,

Поскакали по руській землі,

Мичучи снагу в племінних чварах:

Жони руські заридали, примовляючи:

А вже ж бо нам та наших милих лад –

Ні в мислях не помислити,

Ні в думах не подумати,

Ні очима не увидіти!

А сріблом-злотом вже довіку не тішитись!

О, застогнав бо, браття, Київ тугою,

А Чернігів напастями.

Жура розлилась по Руській Землі

Печаль густо потекла по Землі Руській…

А князі самі собі загибель кували,

А погани плюндрували Руську землю.

О, стогне Русь! О, стогне Русь!

О, стогнати руській землі,

Поминаючи праву годину і правих князів своїх.

Жаль того старого Володимира

Не можна було пригвіздити до гір Київських:

Від того нині стали стяги Рюрикові,

А другі – Давидові…

Воли на рогах носять їх, землю орючи,

А копія піють в Дунаї…

О, стогне Русь! О, стогне Русь!

О, стоне Русь в кігтях могучих

 

Тяжко тобі, голово, без пліч!

Зле і тобі, тіло, без голови!

 

 

 

 

 

******

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

З  Ностра  Дамуса.

(переклад).

 

Закон Добра і Справедливості  гряде

Старому бусурманському на зміну,

Де мова тішить слух , де Борисфен гуде –

Початок здвигів покладе ,  змете  руїну.

 

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Затужила козацька жура.

Затужила козацька жура,
вже нема і в могилі спокою :

Не «отаман» вояк , «генерал» , !

Хоч війська не водив за собою ,

В давнину в бій водили полки

Не мундир , не звання – суть героя !

Тим відомі були козаки :

Честь , відвага , властива  їх зброя

Ні наклепи, ні підступ , ні страх ,

Дух козацький згасити не в змозі ,

Славен був у далеких віках .

Де ж згубилась та слава в дорозі ?

Щире й чесне наймення козак

Суть священну зганьбили , украли

І кипить материнська сльоза ,

І блазнюють манкурт–генерали  :

Бо  козак , то не просто –  вояк ,

То хранитель народної тайни :

Де вітчизни людська  течія –

Вірний страж ! Оберіг життєдайний .

Та  здола павутиння облуд ,
Символ волі – козак оборонець,

І прокинеться заспаний люд –

Покозачиться кожен  вкраїнець !

 

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Видіння – сон

В степовому широкім просторі,

Де гойдають вітри далину,

Втаємничені зорі прозорі

Будять військо козацьке зі сну:

Враз литаври заклично гримкочуть,

І сміється малиново стяг,

А полки виступають уроче

В дивовижне таємне життя,

До Дніпра підступають Славути,

Батьку щирий уклін віддають,

Гей, пісні, оживають забуті!

Знову далі рушають у путь:

Поспішають до Хортиці-мами,

Тихо входять до свого коша –

До землі припадають вустами,

Щоб снаги набиралась душа.

І колиска козацького духу

Ожива, прокидається Січ,

Під правічним, під велетнем-дубом

Б’є на сполох гетьманськая річ.

Із прадавніх віків і донині

Січ недремна щоніч ожива…

Чи ще довго від світу Вкраїні

Своє військо в могилі ховать?

Та, мабуть, коли чаша терпіння

Переповниться з верху до дна –

Дух козацький правічне коріння

З нині сущих серцями з’єдна!

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Шал суперечки, гнів незгоди.

 

Шал суперечки, гнів незгоди,

Слова крикливі, блиск очей:

«Склавіни! Анти! Даки? Готи?»

А що в душі? Що їй пече?

Чи хоч краплинки справи тої,

Що на словах, печуть в душі?

Чи справді помилки історії

Болять-гірчать свої й чужі?

Чи достеменно все осягнено –

І муки й материнські болі?

Її обпльовану, роздягнену

Укриєш, захистиш собою?

І біль, і гнів терзає груди:

Замість вогню – пусті слова!

Не з марнославства, не з облуди –

З любові Мати ожива!

Щоб птахом з попелу постала

Жива, забута рідна пісня:

І величчю до зір дістала,

Живлюща дітям, зайдам – грізна.

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

В дикім полі.

 

В дикім полі, ой та в дикім полі

Зорані степи –

Тут гуляла козацькая Воля,

А тепер все спить…

Встаньмо, рідні! Та засіймо землю

Зоряний засів –

Може зійде вічносуще зерня

Козацьких часів?

Вже шаблюка нам не допоможе

Подолати смерть,

І прогнати силу зловорожу

З України геть!

Встань, юначе! Діво-українко!

Серце оновіть!

Заспіваймо рідну пісню дзвінко –

Предків заповіт.

Обізветься степ, ліси і гори

З Дону до Карпат

Підступ, зраду, зло –

Ми все поборем:

Досить нидіть-спать!

***

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Голос рідної землі!

 

Виринають з пам’яті віків

Прадідівські вистраждані очі –

Стугонять від тисячних підків

Розпанахані відчаєм ночі…

Та вставали з таїни Дніпра

Лицарі без страху і догани –

Нечисленна, хоч незборна рать,

Вогняна гроза над ворогами!

Світ і не здригнувся з підлоти,

Коли їх скували у кайдани:

Оганьбили воїнів святих,

Ще й підступно зовучи братами…

Скільки серць – палючий смолоскип

Погасили власною їх кров’ю?

Ледь розквітлі гинули квітки

У потопті гвалту і розбою…

Хай же запалають знов серця!

Земле рідна, викриши іскрину,

Ні! Ніщо не згасить до кінця

Дух козацький, Волю і Вкраїну!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Лицар Волі

Із-під брил забуття  , із-під скель давнини

Застогнали минулі віки ,

Незагоєний біль – України Сини ,

Віще слово легенд – Козаки !

У наклеп і в багно , в павутиння  брехні

Вороги щирий образ товкли ,

Нам ганьбили історію , мову , пісні ,

Глум несли зловорожі посли .

Та козацькі війська  –  кров гаряча палка ,

Що несе в своїх жилах народ !

Не зміліє ріка , що з сердець витіка ,

В берегах всенародних щедрот !

Материнська свята незрадлива сльоза

Бруд  омиє , а рани зцілить :

І постане над світ Лицар Волі – Козак ,

Україну свою захистить!.

***

 

М А Г І Я    Т В О Р Ц Я .

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Народження вогню.

Коли ще світ зароджувавсь в яєчку,

А навкруги клубочилась пітьма,

Десь там, у хаосі, на самому краєчку

Вмить спалахнула іскорка мала

І простягнула трепетний промінчик

Крізь неймовірну темінь-чорноту

Пробилась шкарлупа, і корінчик

Прийняв у себе скалку золоту,

Завирувало! І яєчко трісло –

І покотилися сонця й зірки!

Пітьма хапала їх нахабно, злісно –

Та мусила кидатись навтіки.

І так ведеться з давніх пір донині –

Поволі в безвість відступа пітьма!

А світ пронизують проміння незупинні,

Вогненний танок Всесвіт обійма.

Але в душі нуртує осторога:

Вогонь – руйнатор? Чи Вогонь – творець?

Якщо з пітьми до світла йде дорога,

То ніч потрібна й для людських сердець

Вогненим душам темряви немає!

Та як пізнати, що собі береш,

Коли пітьма з обіймів випускає,

Вогонь – нищитель? Чи Вогонь – творець?

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Славних Предків знання таємниче.

 

Славних Предків знання таємниче ,

Серед нас ваша мудрість жива ,
крізь віки невмовкаючи кличе ,

Ваші думи, пісні , і слова .

Ви сховали джерела таємні

Невмирущого духу  свого ?

Бо шукали свої, й чужоземні –

Та ніхто не знаходив його .

Підкажіть , як знайти ту стежинку ,

Що до ваших скарбів приведе ?

. . . Бо не знатимуть діти Вкраїни

Батька–матір, обличчя   святе !

Ну  куди приведе нас дорога ,

За чужими богами услід ?

Рідні очі забутого Бога

Ледь зоріють крізь марево літ.

Земле Рідна  , даруй  нам прозріння :

Хто ми ? Що ми ?

Яка наша суть ?

Бо якщо відірвемось коріння –

Злі вітри наш і слід рознесуть !…

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Диво коріння.

Втаємничене  диво незнане

Крізь віки пробивається в світ –

З небуття проривається  снами ,

Струни серця торкає живі .

Проростає у душу корінням ,

Розцвітає на крилах пісень ,

Предковічних часів відгоміння

У свідомість постійно несе .

Візерунок  прадавній  ,казковий

Ожива з-під твоєї руки ,

Дивна музика рідного слова ,

Озоветься в тобі крізь віки ,

І далекого Предка вустами

Промовляєш пекучі слова ,

І крізь РОКові дикі там–тами

Рідна пісня в тобі ожива .

То пала в незнищенній  любові

Мрія : рід вберегти  від біди !

Бо в тобі , в кожній крапельці  крові ,

Той народ , що тебе породив !

 

******

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Ой як тяжко розбуджувать волю!

 

Ой як тяжко розбуджувать волю ,

В людських душах ,  що в рабстві зросли ,

Ті ,  що звикли до муки , до болю ,

До принижень , ганьби і хули.

Бунчуки , булава і гетьмани –

Відбуяли , пішли в небуття …

Зчервонився кривавим туманом ,

Щиро-злото-блакитний наш  стяг .

В шумовинні , брехні і облуди

Захлинувся , згас шал боротьби .

Вимирали нескорені люди,

І зростали новітні раби .

Та до часу ! Бо слово закуте

Знову крила здійма вогняні –

Як не тяжко , а Волю розбудять

Невмирущі кобзарські пісні !

Бо не дарма зорять крізь століття

Повні туги Тарасові очі ,
Ясні зорі нам душу освітять ,

Вітер буйний зірве темінь ночі .

Чи не всохло ж правічне коріння ?

Чи в зернят іще схожість жива ?

Мабуть так ! бо ростуть крізь каміння

Наші думи, пісні і слова !

***

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Музика сфер

 

Музика Сонця-проміння

Наповнила груди землі –

З могил , із мороку  тління

Озвалася леготом  слів.

Злилися-сплелися в хорали ,

Торкнули всі душі живі –

І вже десь у небі звучали ,

Вбираючи дивосвіт .

І знову вертали  додому ,

Несли діаманти-пісні ,

Всесвітню байдужість-втому

Долали , мов Сонце  Ніч.

І падало зоре-насіння

В розорений дух людський ,

Дощами на землю сіялись

Органні співанки зірки . . .

Пірнали у хвилі звуків

Окрилених дум  творці ,

І серця людського стукіт

Співав у космічній руці .

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Легіт Душі

Б‛ється край віконця сизокрилий голуб ,

пір‛ячко , кружляючи , до землі спада ,

І прощальним  помахом  за  крем ‛яну  гору ,

Відкіля ніколи більш не поверта .

Тоскно забриніла пісня лебедина :

Скільки їх ще буде ? Чи уже нема ?

І життя прожите розлетиться димом ,

Відбуяють весни , упаде зима . . .

А кому ж задзвонять пролісків дзвіночки ?

І розсипле срібло соловей в гаю ?

В ніжні й  білосніжні запашні віночки

Захова калина гіркоту свою ?

Хто обійме серцем , зіллється із нею ,

Рідну Україну ,саме так , як я ?

І чия ще пісня спалахне зорею

Полум‛ям  любові  так , як лиш моя  ?

Пір‛ячко кружляє , серце в‛яне-тужить ,

Точить мозок думка : рано ? чи пора ?

Від землі ледь чутно :„ Не живи байдужим !

Бо душа кипуча вічна ! Не вмира ! ‟

***

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Україно рідна !

 

Україно рідна ! Зіронько єдина !

У твоїй любові незбагненна суть ,

Звірка і пташина ,квітка і людина

Твою щедру ласку у собі несуть .

Завмирає подих від краси земної :

Водограй веселки , зелен буйноцвіт !

Та тривожна думка серце непокоїть :

Як від зла, від згуби рятувати світ ?

Ой погляньте , люди  , в материнські очі :

Там німіє туга , закипає біль ,

Заповіти батька слухать син не хоче

І нема родини : кожен сам собі . . .

Материнська пісне !Батька оберего !

У душі людини скресніть , оживіть  :

З рідного джерельця пити воду треба –

І воскресне в душах Предків заповіт !

***

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Припаду у  німому  благанні.

 

Припаду у  німому  благанні

На згорьовані груди могили

Чи не вчую в земному диханні

Таїну , що діди схоронили .

Оживіть , запалайте у грудях

Заповітні забуті слова :

Іскри пам‛яті серце розбудять ,

І народиться думка жива !

Озоветься  моїми вустами

З під землі слово Предків священне  ,

Душ людських доторкне ,  і постане

Твоя воля , Вкраїнонько нене!

Ой могили , мости між віками ,

Об ‛єднайте прийдешнє й  минуле :

Хай вони усім нам перекажуть

Те , що нині вже люди забули !

Оживіть ! Запалайте у грудях

Заповітні забуті слова !

 

 

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

Стражденна кохана земле !

 

Стражденна кохана земле !

Чом серце твоє веселе

Віками сумує , тужить ,

А світ до цього байдужий ?

Тисячораним болем

Гуде моє рідне поле :

‟Далися вкайданити руки ,

А в душі впустили  отрути ,
Заперли у власні груди

Ту радість . що несли люди !

А пісню живу і танок –

Могильній пітьмі віддано.

Розбийте душі темниці ,

І радість зберіть по зернинці,

Крізь ревище бурь і віхол

Мене засівайте сміхом :

Уродять думки веселі ,

Осядуть у кожній оселі –

І сили мені прибуде ,

І серце співатиме , й люди !

***

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Ну що то є у всесвіті людина ?

 

Ну що то є у всесвіті людина ?

Води краплина  в джерелі , чи в морі ?

Мале зернятко , чи дрібна піщина ?

Ясна іскринка в темному просторі ?

Піски країни в пустки обертають ,

З іскрин складається вогню проміння ,

Краплинки спраглому життя вертають,

Зернятка проростають крізь каміння  .

Людська душа , то Бога дар , святиня !

Хто може істинну ціну їй скласти ?

Тож марно страчене життя людини

Усьому світу неповторна  втрата !

 

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Як болять слова у чесних грудях !

 

 

Як болять слова у чесних грудях !

Як печеться серце тим вогнем !

Просяться :„ Віддай нас людям –

Хай хоч трішки волею дихнем !‟

Україно ! Скільки ти зродила

Свого слова геніїв-майстрів !

Хто лише піднявся першим димом ,

Хто до тла , як свічечка , згорів .

Всі вони у вічність простували

До життя крокуючи крізь смерть ,

Дивослів їх огненні хорали

Болем і стражданням повні вщерть.

Від Сковороди і аж до Стуса

Всі дороги болю перейшли :

Кидали у вічі смерті – не боюся !

І безсмертя лаври одягли .

Збайдужілі приспані нащадки –

Доторкніть їх слова , як струни  !

Може ще окупляться завдатки ,

Що складали матері сини !

***

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

 

 

Елегія зрілого літа.

 

Елегія зрілого літа

Заметіль вишневих пелюсток

Тихим смутком у душі заснула ,

Впав додолу ще один листок

І весна майнула у минуле .

Літнє сонце щедро припіка :

Щось дозріє , щось розвіє вітер ,

А життя неспинного ріка

Все знесе у небуття навіки .

Те болить , за чимось тихий жаль ,

Давній спогад радістю зігріє ,

І щемить оспівана печаль ,

Сопілково в грудях лебедіє .

Ще бринить пісенне  джерело

І хвилюють ще весняні  чари ,

А своє й подружнєє  крило

Ще здіймають в небо понад  хмари .

Заметіль вишневих пелюсток

Елегійним  смутком відбриніла ,

А душа чекає ще квіток –

Бо від них у серці завесніє .

 

*************

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Зірка-Душа.

 

Мабуть засвітилась моя рідна зірка ,

Як було у світі в кожнім серці гірко ,

Коли  душу краяв незагойний щем ,

Як вогонь у грудях пригасивсь дощем .

А тепер ця зірка пробиває  хмари

Бід і  лих всесвітніх , мук сумління , кари . . .

Але мабуть дана відповідна сила ,

Щоб незгасним світлом  темряву пробила

Тож низький уклін вам  рідні батько й мати

Що навчили світло у пітьмі тримати ,

І чим більше лиха , і чим гірше й важче ,

Засвітися , зірко , яскравіше , краще !

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Пісня Кам‛яної Могили.

 

Котились хвилями віки ,

Текли з буття  у небуття ,

Ламали стріли блискавки ,

І грім розносив клич життя .

Озвавсь , прокинувся вулкан ,

І світ налякано завмер :

Огненна лава розтіка  ,

Втопила слід віків і ер .

І захололо все , дріма

Каміння , небо і земля ,

І люди сплять , кругом  німа

Пустеля . Лиш здаля ,

Неначе схлипує маля :

То плин  Молочної ріки

З прадавнім світом нас єдна  ,

Тисячоліття і віки

Верта скарбниця кам‛яна

У час прийдешній  . Таїна . . .

О , вчуймо : камінь ожива  ,

Кричать наскельні письмена  –

То пісню вічності , жива ,

Могила Кам‛яна співа !

 

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Слово Предків Святе

Сховалось небо поза хмари ,

Туман  вгніздився на поля ,

Блукають люди , мов примари  ,

І жде чогось від них Земля .

Бентежить Вітер крила –віти  ,

І пружно хвилі напина  ,

Стрясає лихоманка світом ,

А що то є , ніхто не зна . . .

В цім вировищі  , у сум‛ятті

Вкраїни Доля : вгору ? вниз ?

Чи ми поснулі ? Чи закляті ?

Не чуєм : сполох бурунить !

Земля шепоче : буде пізно  !

Забите джерело гуде :

То Предків Дух волає грізно !

То слово Прадідів Святе !

 

********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Поклик Долі

Тоскно журно бринить , завмирає

У душі моїй мрія сумна ,

Бо ховається за небокраєм

Долі поклику зірка ясна ,

З сірих сутінків ледве зоріє ,

І доріжка між терня струмить  ,

Ти любов ‛ю освячена , мріє ,

Подаруй же осягнення мить ,

Як то предки  крізь  хащі злодення

Дике Поле пройшли  босоніж  –

Свого Роду і суть і наймення

Захищали .Чи є щось святіш ?

Перейшли крізь облудні тумани ,

Баговиння із чвар і брехні ,

Від Землі голос Рідної Мами

Оберегом  єдиним  бринів ,

Кликав ревно :поки не запізно ,

Поки слід не занесли піски –

Захистіться ! А слово і пісня

Зброя ваша ! Пройшли крізь віки .

Тож рушайте за покликом  Долі ,

Збережіть свого Роду буття !

Бо якщо не здобудете  Волі  –

То не певне у вас майбуття .

 

*************

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Вітряком перетрудженим крутить.

 

Вітряком перетрудженим крутить

Історична свідомість вкраїнця :

Перекручень , наклепів , отрути –

Щедро хлюпає вир  через  вінця .

Розлилися болота зневіри ,

Море сумнівів б ‛є об сьогодні :

Де брехня , а де правда ? З  чим звірить ?

Як не згинути в часу безодні ?

Та чи ми не  ступаєм ногами

По Землі , що Прапредки  ходили ?

Чом торгуємо нею , й Богами  ,

Занедбавши священні могили  ?

То й не дивно  , що стративши розум ,

На базари йдем  Правди шукати ,

І не  чуєм смертельну загрозу ,

Що вповзає до рідної хати .

Вся історія в генних глибинах    –

Відкриваймо серцям своїм очі !

Рідна нива нас кличе невпинно  !

Ми не чуєм ? Чи й чути не  хочем ?

 

***********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Вечорове

Знов останній  згаса сонця промінь ,

Поринає у безмір пітьми ,

У прощанні хмарки вечорові

Там , за овидом , мають крильми .

А душа в тоскно-щемних тенетах

Розпанахує думкою ніч ,

Лине піснею  в простори неба

Диво-променю сонця  навстріч .

Пісні звуки рвуть мороку пута ,

Спів тривожить космічну глибінь :

То на сполох  б ‛є думка розкута ,

Вириває з  тяжких сновидінь .

 

**********

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Горить –пала невпинно час.

 

Горить –пала невпинно час ,

Летить  лавиною , потоком ,

І тане радість і печаль ,

І в‛януть весни рік за роком ,

І все горить , та не згора

Лиш Думки Дух , Краси , Добра !

Із зерня цвіт , а з  цвіту  –  плід :

І знов життя нове буяє !

І скільки сотень , тисяч літ

Усе іде , усе минає ,

І світ горить – та не згора

Лиш Думки   Дух ,  Краси , Добра   !

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Людська Душа.

Людська Душа – природи квітка ,

В собі ховає таїну ,

Потрібно море сонця , світла ,

Щоб розбудить її зі сну ,

Щоб та Душа у світ розкрила

Свої небачені скарби ,

Щоб виросли для лету крила ,

Розквітло все , що в серці спить .

Тоді долине  храму Духу

Новий незнаний досі спів ,

Сплете і біль , і щастя , й тугу

Вінком із музики і слів .

То хто ж  приспав сном непробудним

Суть неповторну Душ людських ?

Спаліть , зірвіть сіроту буднів

Сердець гарячих блискавки !

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Зачалась я , Вкраїнонько-нене.

 

Зачалась я , Вкраїнонько-нене.

Із вогню , що живе в твоїм лоні ,

І єство те палюче вогнене

Повнить серце , і очі , й долоні .

Від колиски несу свою Долю ,

Чи вона мене світом веде ?

І не можу вчинити сваволю –

Той вогонь не сховаю ніде !

Хоч- не-хоч  , а розрізую темінь ,

Грію  Душ охололі сонця ,

Сію зерня-жарини із жмені ,

І згораю щораз , без кінця . . .

Та вже начебто ночі охота ,

І нехай би вже впала пітьма ,

Але ж ні : як огорне темнота ,

То мене тоді в світі . . . Нема ?!

 

 

***********

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Похилилися верби , посмутніли тополі.

 

Похилилися верби , посмутніли тополі ,

Розлили сиві хмари чисті сльози в траву ,

Проростають піснями давні смутки і болі ,

І відроджують пам‛ять крізь печаль вікову .

Оповита імлою , над могилою мати

Поминальну молитву запліта у вінки . . .

Україно , кохана ! як тобі звітувати ?

Лиш у творах Тараса ще живуть козаки .

А гетьмани ще й досі не зросли – недолітки  ,

І перевертні землю вже несуть на базар ,

Між людьми бур‛яняться сварки , розбрат і плітки ,

Скам‛янілого серця не розбудить кобзар . . .

Та не журь себе  , мати  : діти мають зростати !

Рідне слово і  пісня розірвуть забуття ,

І прокинеться Доля ,і обійме брат брата ,

Незнищенно й велично встане мати й дитя !

***

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Проводжає мати в путь ,

Каже : „Сину , не забудь !

Ласку, ніжність , рідне слово

Сину не забудь ! ‟

Проводжає батько в путь ,

Каже : „Сину , не забудь !

Рідну Землю , честь  і совість

Сину , не забудь !‟

Виряджає мила в путь ,

Лебедіє :„Не забудь !

Двох сердець єдину квітку

Милий , не забудь !‟

***

 

 

 

 

 

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Б‛ється думка – не сила злетіти.

 

Б‛ється думка – не сила злетіти :

Ланцюги , павутиння , дроти . . .

Та куди ж .  . .  Та куди  мені дітись ?

Де потрібних сил крилам знайти ?

Скільки дива навколо , а люди

Одне одному лихо несуть ,

Колупаються в смітті , у бруді ,

Нищать духу нетлінну  ясу . . .

Серце тоскно щемить :‟Боже милий !

Як же нам розпалити вогонь ,

Щоб всю темінь навкруг освітило ,
І не можна згасити його ?!

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Яка облуда обплела.

 

 

Яка облуда обплела

Павучим плетивом серця !

І скільки зненависті , зла  –

Немає меж , нема кінця . . .

В яких глибинах ще живе

Незгасний  Дух прадавніх дум !

Де той герой , що розірве

Це павутиння , цю біду ?

Немов і Воля вже гуля ,

І рідна мова не чужа ,

І хто як хоче  розмовля :

То чому ж  крається душа ?

Бо в театральний реквізит –

Вінки сорочку і рушник

Убравсь підступний паразит ,

Ховаючи свій хижий лик ,

І сіє покручі-слова :

„Нехай звика дитячий слух !‟

І бруд злодійськи залива

Незгасний український дух !

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Грозове.

 

Торкнулося Небо Землі ,

Випило море сліз :

Гнівно забуркотало  ,

Зблисло небесне кресало ,

Стогоном грім ударив –

Неба чоло розхмарив !

Вертались очищені сльози ,

Спадали на людський розум

Цілющим , живлющим соком ,

Будити думки високі !

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Базарне лихо .

Безлика сіра хижая потвора

Повзе повільно жахно по землі   ,

Кругом байдужість і могильна  змора

Підступно в душах залишає слід .

Її нечутні і злодійські кроки

Вкривають тлінням іскорки життя ,

Жує вампір , спива життєві соки ,

Штовхає люд  у безвість небуття .

Шукають мудрі бід усіх причини ,

І лобом  б‛ють  у мури кам‛яні ,

Поки в собі потвора не розчинить

Останні людські помисли  ясні  .

І розтікається та гидь по всюди ,

І потайки керує всім гендляр. . .

То , може , долару молитимуться люди

У храмовищі  , з  іменем  Базар ? !

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Квіти в пилюці.

 

Не топчіть !Ми ж бо квіти весняні ,

Ми на поклик весняних пісень

Проростали до сонця .Зарані

Мліли : людям красу принесем  !

Коли роси веселковим маєвом

Грали в чашечках наших тендітних ,
Ми тяглися за сонячним сяєвом ,

Як за мамою  тягнуться діти .

Та зірвали нас руки байдужі ,

І , побавившись , кинули в пил . . .

Не топчіть же нас , просимо дуже ,

На наш цвіт не спішіть наступить !

Дайте ще раз на сонце поглянуть ,

Обігріти листки  помертвілі  ,

Поховать нашу юність весняну

В придорожні грудки очерствілі .

Невспокійнику вітре-коханку ,

Наші очі закрити прилинь ,

І обірвану пісню веснянку

Понеси в жайворонкову синь !

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Вітре буйний.

 

Вітре буйний – буття  неспокою ,

Джерело незагнузданих сил ,

Дай нам сили своєї стрімкої ,

Дух прозріння до нас принеси !

Вітре буйний , зірви , розпанахай

Хитрі сіті підступних облуд ,

Розбуди  славну волю й відвагу ,

Що приспав наш захрещений люд .

Вітре буйний , промчи  диким  чвалом ,

Розметай чужобоже  сміття ,

Щоб до нас із правіку верталось

Родове звичаєве буття .

Вітре буйний , забутий  Стрибоже ,

Заспівай нам пісні давнини :

Хай вони наші душі стривожать ,

І прозрять рідні дочки й сини !

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Павутинням бабиного літа.

 

Павутинням бабиного літа

Відлетіли в неворіть літа ,

Відболіло , змушене боліти ,

Відкружляли радість і біда .

І неначе всього вже  доволі ,

Тихо гасне поклик у політ ,

Вже лише стерня на житнім полі ,

Край криниці кристаліє лід .

Але чому скімлить тоскним жалем

Калинова пісня у душі ?

За для кого жито наше жали ?

Чому долю  вповили  чужі ?

Чому захлинулась колискова

Диким згуком ревищ  навісних  ?

А сліди козацької підкови

Заросли колючі бур‛яни . . .

Земле , терновінчана з бідою ,

У душі немає забуття :

Я твоєю волею святою

Починаю заново життя !

Хай воно коротке , ніби спалах ,

Вміститься в зерниночці малій –

Лиш би тільки плідно проростало

Колоском  для рідної землі !

 

********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Крізь туман просторів історичних.

 

Крізь туман просторів історичних ,

З під намулу тисячі років ,

Рветься в світ питанням риторичним :

Люди на землі , хто ми такі ?

Досконалий тип пітекантропа ?

Чи, можливо , біоробот лиш ?

Космосу експеримент чи проба ?

Сатанинський , а чи Божий лик ?

Як підносять дух митців шедеври ,

Як хвилює світ пісень хорал :

Поруч сльози , кров , бенкети смерті ,

Привид воєн , голоду мара . . .

Ой , які терези врівноважать ,

Велич і підлоту справ людських ?

Бога чи диявола поклажа

В наших душах зріє крізь віки ?

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

О зоре-Земле.

 

О зоре-Земле , яка ти красна !

Любові зерня в тобі незгасне ,

Країна кожна, мов цвіт ,не схожа ,

Але дитині лиш мати гожа .

О, край мій милий , в душі єдиний ,

В вінку веселки , в квітках калини ,

Любов до тебе , мій рідний краю ,
Ні зло, ні підступ  не подолають .

Любов-калину і думу-пісню

В душі ховаю в годину грізну ,

На скиби серце своє покраю

Для твого щастя , мій рідний краю ,

Щоб крізь вербові зелені віти,

Цвіли веснянки вишневим цвітом !

Що хочеш , Доле , роби зі мною ,

Не забирай лий ції любові !

Вкраїно, нене ! Яка ти красна !

Любов до тебе в душі незгасна !

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Молитва  Матерів  України.

Боже  Всемогутній !Отче  Вседержитель !

Моляться до тебе  Матері Земні :

Просвіти Наш розум , як у світі жити ,

Щоб перепинити шлях лихій війні

Щоб в могилу діток,  Матерям не класти ,

Бо ридають з того й квіти у траві ,

Хай маляток щастям сповиває Мати ,

А в єднанні Божій мертві і живі .

Сонце правди – Боже ! Молимось до Тебе :

Спопели у душах розбрат , люте зло ,

Щоб розквітлу землю обіймало небо ,

І піснями радості у світах гуло !

Боже , дай Нам сили , Матінці Вкраїні ,

В душу піснетворчу  влить нове життя ,

Щоб нетлінним  скарбом стало для людини

Вічний символ :Батько ,Мати  і Дитя !!!

*******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Пісня Кобзаря Роса.

(Легенда )

О ,люди  ! Співаю я вам до знемоги ,

Всю Землю  в думках обійду :

Згубили-убили в душі людській Бога ,

Опоганили правду святу.

О, люди ! Почуйте , як вітер говорить ,

Як тихо шепоче вода ,

Як з небом розмови ведуть дикі гори ,
І як Лель до Землі припада.

Прикутий до скелі на кручі Дніпровій ,

Виспівую тугу свою –

Чи зможу воскреснуть в нащадків любові ,

І чи пісню почують мою ?

Як тяжко , народе , за тебе караюсь ,

За Землю , що вірно люблю ,

Та ладен віддати за тебе мій краю,

Я всього себе без жалю.

Чи ще світло правди наш розум освітить ,

Чи серце людське заспіва ,

Молю рідну Землю і Сонце , і Вітер –

Донесіть до нащадків слова .

Слова ті пекучі , з них співи жалючі ,

Хай линуть крізь смерть в майбуття :

Людина людину хай більше не мучить ,

А в єднанні творіте життя !

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Коли поглянеш в сиву даль віків.

 

Коли поглянеш в сиву даль віків ,

Аби побачити Вкраїни Долю ,

То видно безперервний хід полків ,

Що йдуть у бій за рідний край , за Волю.

Ідуть в звитяжні герці козаки ,

Йдуть ратаї , щоб захистити ниви,

Стають до бою діти і жінки ,

І Землю скроплюють криваві зливи

Тож кожна грудка рідної Землі

Є плоть  і кров борців за Волю ,

Думок-пісень обірваний політ ,

Їх дивосвіт із радості і болю .

Ой , доки ж   смерть ловитиме життя

В натхненнім сплеску між двома світами ?

Вкраїно, кров‛ю хрещене дитя ,

(Від нас , живих , залежить майбуття  )

Чи Воля перед  нами , поміж нас , а чи за нами !

(20 квітня 2005 р.)

***********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Етюд Київський.

 

Підземний перехід .Співа дівчина :

Додолу очі . . . І простягнена рука !

‟Ой десь поїхав милий на чужину ,

Козак , можливо , іншої шука . . . „

Вирує  юрмовисько , плине ,

Лунає вздовж Хрещатика :  ‟Юкрейн „ ,

А пісня чайкою кигиче , лине ,

Пекельним  болем по душі дере . . .

Тріпоче крилами журба чаїна ,

І кличе козака-захисника . . .

Дівча співає , плаче Україна :

‟Ой , людоньки ! Простягнена рука ! . . . „

 

*********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Хорал жінок , убитих у війнах і чварах .

 

Ми в світ несли тепло від крил-долонь ,

Струмує ніжна ласка з них вогонь ,

Ми ярий цвіт весни ,

Ми світ зорі ясний ,

Ми крапельки живлющої води ,

Що біль-страждання гоїть від біди –

Ми мрії цвіт , невгасний цвіт життя !

 

Леліли в сонячній весняній зливі ,

Купались у веселковім   розливі

І квіти спраглі чаші –

Серця відкриті наші

Вбирали перли світла чарівні:

Добро й красу творіння в кожнім дні ,

Щоб зріло в лоні Матері дитя !

 

О, хто приніс на землю  хиже зло :

Насильство , підлість , вбивства ремесло ? –

В крові зів‛яв наш цвіт ,

Горить в руїнах світ . . .

Не сійте, люди,  більше злої муки –

Нехай дітей леліють наші руки !

О, людство встань! Повстань ! І смерть спини !

*********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Хорал знищених Волхвів , хранителів духу народу.

 

Людське серце титан незборимий ,

Три джерела в нім вічно живі ,

Але ворог підступно , незримо,

Ллє отруту в глибини святі .

 

Світ очей наших кров‛ю згасили ,

І посікли мечами серця ,

Духу нашого огненні сили ,

Ув‛язнили в квадриги мерця . . .

 

То, прийшли раби нового Бога ,

З нами стали в словесний двобій ,-

Та не гріє добро серця злого ,

Із безчесним –  не є  чесний бій !

 

Світ очей наших кров‛ю згасили ,

І посікли мечами серця ,

Ой , торкніться ! Візьміть наші сили  –

Ви ж правнуки Дажбога – Творця !

*********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Пручається в обіймах негараздів.

 

Приручається в обіймах негараздів

Замучена державність України ,

Крізь хащі шоу, хіт-парадів

Просвічується пустка і руїна . . .

Сміється респектабельна Європа :

-Що, козаки  ? Закрутимо бізнес ?

Ось тільки визначиться наша проба ,

Що там від вас залишила ЧАЕС. . .

Мовчать великобратнії сусіди ,

Економічні тиснуть важелі :

-Хай граються у незалежність , салоїди ,

Та й знов до нас повернуть на поклін !..

Десь пробивається з Америки-Канади

Несмілий рій діаспорних порад :

-Очуняйте ! Вам треба твердо знати ,

Що Україна – Ельдорадо ! Рай!

І точаться бої круг булави ,

А душу рвуть тисячолітні речі:

-Ой тяжко тобі тіло , та й без голови . . .

Та зле , як голови вже не тримають плечі . . .

(16 січня 2001 р.)

 

******

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

.Чорні дзвони України.

 

Не в заморськім дальнім краю –

Лютий голод в нашім раю :

В тридцять третім до зернини

Обібрали Україну

Рідну землю вража сила

Чорним голодом косила !

Погноїли що косили ,

Де було село – могили !

Трупним чадом отруїли

Душу й тіло України . . .

 

Заростало жахом , болем,

Наше  рідне , плідне поле ,

Ненароджені вмирали ,

Не зачаті в світ кричали !

Ой , за віщо стільки болю ?

Хто гвалтує нашу долю ?

Страшно вмерти , страшно й жити ,

І нікому боронити . . .

Рідну землю  вража сила

Хижим голодом косила !

На постелі пухла мати,

Мертвий батько серед  хати ,

Кволих діток корчать муки ,

Очі всохли від розпуки .

 

Мертві села , мертва  тиша

Лише вітер дзвін колише –

На поминки ? Чи на сполох ?

Круків каркання навколо . . .

 

Голосіння вже не має

Слово тихне , замирає ,

Сонце біле , небо чорне

Україна вже й не стогне

Рідну землю вража сила

Лютим голодом косила

А весна встає над світом ,

Укриває трупи цвітом ,

Соловейка плач над хати , –

Ката ж нікому шукати ! . . .

 

Прошуміли бурі-грози !

Щире серце , світлий розум ,

Несли нам оті, що впали , –

Щоб живі не забували !

Рідну землю вража сила

Смертним  голодом  косила !

 

******

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

Українці вчуймо голос крові!

 

Українці вчуймо голос крові –

Наша сила в згоді і любові !

Б‛є година віща всьому роду –

Розбудили дух свого народу .

 

Берестечка стогін не втихає ,

А Холодний Яр живих скликає ,

Встань , Батурин , Хортице з руїни –

Наша пам‛ять – правда України !

 

В кожнім серці  – слава  всім героям,

Наша пісня – щит Добра і зброя .

Українці, ми ж таки родина,

І земля в нас рідна і єдина !

 

Не всихає предківське коріння ,

Ожива  козацьке покоління .

Гей, лунає клич до всього роду –

Об‛єднаймо міць свого народу !

 

Тож  єднаймо міць свого народу !

 

*********

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

О , рідні браття й сестри !

 

О , рідні браття й сестри ! Українці !

Які тортури дух наш перейшов ?

Нам в душі пхали  пхали юдинські червінці ,

На совість – слід чужинських підошов .

 

Олтар святий любові , братства , згоди

Підступно вкрила розбрату парша . .

Ой , як же мучили тебе , народе ,

Що рідна мова стала , як чужа !

 

І де взялась та сатанинська сила ,

Що нас до людоїдства довела ?

Бо не колиска ніжна , а могила

Приймала діток , сповивала мла . . .

Та крізь віки , з могил , з грудей зболілих

До нас лунає пісня –оберіг , –

З полону смерті ці пісні дзвеніли ,

Із забуття вертають кобзарі

 

Вкраїнці , вчуймо : нашими вустами

Співають ті , хто пісню не доніс ,

Голодні , спалені , замучені катами ,

Живим вкладають до сердець пісні !

 

Не даймо духу змоченому згинуть –

З‛єднаймось в пісні , мертві і живі ,

Із забуття піднімем Україну –

І хай почує Правду-Матір , світ !

 

***********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Ой слова перлини.

 

Ой ,  слова  перлини у віночку клечання !

Джерело цілюще ! Музика жива !

Розриваєш пута і прокляття з речення  ,

Рідна моя мово , мудрість вікова !

На шляху : пожежі , і турецька каторга ,

І корчма жидівська , кримчаків аркан ,

Унія шляхетська накидала  зашморга ,

І в погорді „братній‟ плюндрував москаль .

Та джерел глибинних  не всихало річище ,

Набирали сили корені  в землі ,

Світить рідне слово , невгасиме вогнище ,

Крізь криваву низку бурь і лихоліть .

Ой, слова співучі ! Піснекрилі  речення !

Джерело цілюще !  Музика жива !

Устаєш , нетлінна, з попелища зречення ,

Рідна моя мово, пісне світова !

*********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Чародійна  Кобза.

 

Рідна моя земле !  Дивна моя нене !

Вже й  ім‛я стирає  час  чи біг життя ,

Та твоєї пісні полум‛я  вогнене  ,

Спопеля невпинно тіні забуття .

 

Скільки твої діти кайданів порвали ?

Скільки у неволі свічкою згоріло ?

Скільки ти зазнала вражої навали ?

Скільки шматували красне твоє тіло ?

 

Та на попелищі розцвітали вишні ,

Вкрилися могили в коливо , квітки ,

І цвіли дівчата – ярі ружі пишні ,

І міцніли хлопці – молоді дубки .

 

Бо плекали долю срібнозвучні кобзи ,

Поливали квітку кожної душі ,

Щоб і в лихоліття , і в біду , і грози ,

Не торкали  серцем забуття межі .

 

Ой, дзвени на сполох  чародійна кобзо!

Бо заснула доля , а чи хто споїв ?

Пробуди ж ти серце , дух палкий і розум ,

Твоїх рідних дочок , внуків і синів !

 

*********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Заповіт Кобзареві.

 

О, думний кобзарю ! О, віснику духу  !

До тебе говорять  забуті  віки :

Відкрий своє серце і розум , і слухай ,

Як просяться в пісню пророчі думки !

 

Ти чуєш : клекочуть замулені брудом ,
Глибинні джерела народу твого ,

І серце вітри злі  , ворожії  студять ,

В підступних тенетах мордують його .

 

Не жди величань , не надійся на славу :

Омана , терни на дорогах  твоїх ,
Та спів – твоя зброя .Берися за справу !

В піснях лютий плач і загрозливий сміх !

 

Іди поміж люди ,шукай там відради ,

Хоч звабою кличуть ліси і поля . . .

Кобзарю , у пісні – святилище правди !

У ній промовлятиме рідна земля !

 

Гартуйся , кобзарю ! Така твоя доля –

Підняти народ свій на крила пісень :

І прийдуть здобутки із рідного поля ,

І славу Вкраїни Кобзар понесе !

 

*********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Воскресіння.

 

З забуття , крізь віки , із заснулого дива ,

Крізь каміння , крізь попіл і тлін ,

Рідна земле , і в горі вродлива ,

Рвеш кайдани , встаєш із колін !

І п‛янить твоя мова співуча

Срібним дзвоном , магічним теплом ,

Світла предківська мрія жагуча ,

Урочиста , як Божий псалом !

Не сховаєш , якби і хотіла,

Злої долі страшну круговерть ,

Де криваві шматки замість тіла ,

Де рятунком вважалося смерть . . .

Доле , доле ! Вкажи всі могили

Закатованих дочок , синів ?

Якби мури в‛язниць говорили  –

Муки пекла здались не страшні  б . . .

Ятаганом , мечем , автоматом ,

Глумом , голодом , гнітом , ганьбою

Намагались в покорі тримати ,

Щоб сама себе звала рабою . . .

Україно ! Ти йшла  до сьогодні

Крізь незлічену низку страждань !

Щоб списати всі болі народні ,

То б і камінь не стримав ридань !

Рідний краю ! Незнищима пісня !

Душі-покручі просять освяти !

Згине горе твоє ненависне ,
Як любов‛ю  огорнеться  Мати !

********

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Народження Вогню.

 

Ще коли  світ зароджувавсь в яєчку ,

А навкруги клубочилась пітьма –

Десь там у хаосі , на самому краєчку ,

Вмить спалахнула іскорка мала .

 

І простягнула трепетний промінчик

Крізь неймовірну темінь-чорноту ,

Пробилась  шкаралупа , і корінчик

Прийняв у себе скалку золоту .

 

Завирувало ! ..і яєчко трісло ,

І покотилися сонця й зірки !

Пітьма хапала їх нахабно , злісно –

Та … мусила кидатись навпіки .

 

І так ведеться з правіків до нині –

Поволі в безвість відступа пітьма ,

А світ пронизують проміння  незупинні ,

Вогнений танець всесвіт обійма .

 

Та у душі нуртує осторога :

А чи вогонь руйнатор ? Чи творець ?

Якщо з пітьми до світла йде дорога  ,

То ніч потрібна  й для людських сердець .

 

Вогненим душам темряви немає .

Та як пізнати , що собі береш ,

Коли пітьма з обіймів випускає :

Вогонь-нищитель ? Чи вогонь- творець ?

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Сповідь з потойбічної межі.

 

Перехожий! Зупинись!

Доторкнись джерела

незнищенної Любові

до рідної землі!

 

Я вродився з козацького болю

В невмирущому лоні Вкраїни.

Мені повнили серце любов’ю

Рідний люд, і сили, і дружина.

 

Дух козацький проріс в моїм серці,

Крізь облуду, оман павутину,

І покликав до бою, до герцю –

Боронити від зайд Україну!

 

Куля зради прострілила груди…

Та любові вогонь не погас,

А злетів і розсіявсь між люди:

Я козак! Я навік поміж вас!

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Тихо-тихо.

 

Тихо-тихо: навкруг – нічичирк!

Місяць спить у хмаринах пухнастих,

Вітерець-невспокійник мовчить

Ніч, як мати,

Все вгорнула, і тільки сама

Щось чекає, стривожена пильна,

Соромливо замовкла зима,

Ніби винна,

Що так тиша усе закувала,

Навіть зорі сховала за хмари,

За пухнасті свої покривала.

А ніч марить!

В тому маренні, рівно в дванадцять,

Шепіт вчувається: «Де ти там хлопче?»

Вже пора до людей обізваться!

Глянь – уроче

Задзвеніли бокали сріблясті,

Запинились танцюючих кроки –

Хай гримить всюди: «З щастям!

З Новим роком!»

І хлоп’я, пустотливо й охоче,

Розірвавши на клаптики тишу,

Обізвався в стривоженість ночі:

Ну-бо, лишень!..»

Вийняв місяць, із хмар витяг зорі,

Доторкнувся замерзлого вітру,

Сів на нього: «Гайнем на просторі

Ген, по світу!!!»

І поніс торбу диво-щедрот

В кожну душу, і в кожну хатину.

Неси згоду, мир, щастя й добро

В Україну!!!

 

***

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

Коли тихим сяйвом Сонце.

 

Коли тихим сяйвом Сонце

Розсипало своє проміння

Лагідне, тихе, пестливе,

Як посмішка любих вуст

Коли мрієкрилі люди

Творили красу нетлінну –

Із лона пітьми підступно

Виповз розбрату вуж.

І раптом тисячі стріл у мене вп’ялися

Пронизали, розтерзали, пробили,

А я живу!

І тисячі шабель на мене упали,

Розрубали, розсікли, розкраяли

А я життя зову!

І тисячі куль у мене влетіло

По-гадючи пройшли крізь тіло –

А в мене пісня із вуст!

Автомати мене дирявили,

Кулемети мене решетили

Ракети мене розривали –

Думали не оживу…

Дітей моїх – цвіт невинний,

Ледь розквітлий, ледь заяснілий

Убивали, топтали дико,

А я інших зову

Щоб родину свою захищали

Щоб повсюди зло плюндрували

Ві сні й наяву

Бо я життя!

Бо я – мати!

В ім’я грядущого світла,

В ім’я Добра і Любові –

Я вічно живу!

***

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

У Чорнобилі на шабаш примари.

 

 

У Чорнобилі на шабаш примари

Позбігалися з реготом, свистом –

Та з глибин, крізь віки із туману

Диво-Діва встає променисто:

Голова їй в терновій короні,

А уста німотою закриті,

Пада краплями крові на скроні,

Руки-ноги ланцями обвиті.

А на грудях криваво – калина

І негаснучі зорі з-під вій,

І осіння журба журавлина

Розгортає печалі сувій…

А навколо вирує, клекоче:

«Та хіба вона й досі жива?»

Ми ж ураном їй випекли очі,

І споганили думи-слова,

Ми розтлили дітей чужим духом,

І зганьбили священне ім’я,

Ми засіяли розбрат у душі,

Щоб розпалась прадавня сім’я!

Ще не вмерла вона?!»

«Я воскресла!

Ні, не вмру! Б’є жадана пора –

Річка Правди вже рушила, скресла,

Повстають діти Волі, Добра!

Мої діти, орлята крилаті!

З-під каміння, з-під криги, зі сну –

Повертайте до рідної хати,

Дух ваш збудить жадану весну!

Меч ваш – пісня моя вогнекрила!

Щит ваш – слово з коріння, з землі!

Я вам співом дорогу укрила –

Там життя ваше!

Мій заповіт!»

***

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

 

 

 

 

Хорал жінок, убитих у війнах і чварах.

 

Ми в світ несли тепло від крил-долонь,

Струміла ніжна ласка з них, вогонь,

Ми ярий цвіт весни,

Ми світ зорі ясний,

Ми крапельки живлющої води,

Що біль-страждання гоїть від біди –

Ми мрії цвіт, вогнений цвіт життя.

 

Леліли в сонячній весняній зливі,

Купались у веселковім розливі,

І квіток спраглі чаші –

Серця відкриті наші

Вбирали перли світла чарівні:

Добро, красу творіння в кожнім дні,

Щоб зріло в лоні Матері дитя!

 

О, хто приніс на землю хиже зло:

Насильство, підлість, вбивства ремесло?

В крові зів’яв наш цвіт

Горить в руїнах світ…

Не сійте люди, більше злої муки,

Нехай дітей леліють наші руки!

О, людство, встань, повстань –

І смерть спини!

 

Яка облуда обплела

Павучим плетивом серця!

А скільки підступів і зла

Снує між людьми без кінця?

В яких глибинах ще живе

Вогнений дух прадавніх дум?

Де той герой, що розірве

Це павутиння – цю біду?

Немов і Воля вже гуля,

І рідна мова – не чужа!

І хто як хоче розмовля –

То чому ж крається душа?

Бо без вагання на торги

Все найдорожче понесли,

Немов не діти – вороги,

Чи зловорожії посли.

І Землю, матінку святу,

Вже приміряються продать,

І пісню, птаху золоту…

Отямтесь, бо прийде біда!

Знайдіть поміж собою зайд,

Що сіють покручі-слова:

Звідкіль прийшли – пошліть назад,

Хай рідне слово ожива!

Бо як сказав пророк Тарас:

«Нема Вкраїни більш ніде»…

Це слово покликом до нас

Крізь прірву давніх літ гуде,

Нуртує в серці, ріже слух,

З душі до рідних душ кричить,

І воскреша козацький дух –

Не зупинить його нічим!

***

 

 

 

 

Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.

На основній  світлині-Антоніна Литвин-Гармаш, та її чоловік, легендарний Кобзар Василь Литвин.

2 Відповіді на тему “Вчуймо голос Роду!  Збірник Поезій публікується вперше! Автор-Антоніна Гармаш-Литвин.”

  1. Тетяна
    13.02.2019 at 17:32 #

    …прекРАсні , наповнені болем вірші….пані Антоніна Іванівна ДяКую!

    Закон Добра і Справедливості гряде

    Старому бусурманському на зміну,

    Де мова тішить слух , де Борисфен гуде –

    Початок здвигів покладе , змете руїну.

  2. Тетяна
    13.02.2019 at 17:38 #

    І Землю, матінку святу,

    Вже приміряються продать,

    І пісню, птаху золоту…

    Отямтесь, бо прийде біда!

    Знайдіть поміж собою зайд,

    Що сіють покручі-слова:

    Звідкіль прийшли – пошліть назад,

    Хай рідне слово ожива!

    Бо як сказав пророк Тарас:

    «Нема Вкраїни більш ніде»…

    Це слово покликом до нас

    Крізь прірву давніх літ гуде……Дуже

Залишити коментар