БУВ СПАЛАХ. Автор- Володимир Оболонець.

БУВ СПАЛАХ. Автор- Володимир Оболонець.

 

***
Був спалах. Зірка, наче уві сні
Злетіла з неба у моє багаття…
Палали очі, коси, диво-плаття,
Зігріло так, що вмить зомлів я, браття,
Так, що вогонь той спалахнув в мені.
У віщих снах чатує стільки див,
Що їх не знав, не бачив, не знаходив…
Ці почуття з душею я погодив,
Кохання – то є самий дивний подив,
Яким людей творець нагородив.
Диво-вінок сплітається із мрій,
Солодкий біль ятрить зачаруванням,
І серця трем спалахує зізнанням,
Я, нагороджений її палким коханням,
Спішу це диво дарувати їй.

Любов із вірою у Яві Бог з’єднав,
Дарує він дива, бо любить нас,
Тож, доки лик Дажбожий Сонця ще не згас,
Кохайте, люди, прикрашайте час,
Щоб спалах жодне серце не минав!

 

Коментарів немає.

Залишити коментар