Магія Свадхістани. Жива. ТаЩоБіжитьПоХвилях.

Магія Свадхістани. Жива. ТаЩоБіжитьПоХвилях.

 

 

 

 

Вона стояла на самому березі могутнього Океану і величезні хвилі з шумом, розбиваючись на безліч дрібних бризок, докочувались до Її ніг, ледь лоскочучи босі пальці. Вечоріло, Сонце повільно скочувалось до обрію, кидаючи в цю чисту, безмежну синеву Океану свої останні промені, від чого його хвилі ставали схожими на апельсиновий сік. Наступав час Магів, час розлому між світами, час заходу Сонця. Легкий вітер обдував Її оголене тіло, на яке була накинута довга, біла, майже прозора сукня з легкого сатину, розпущене волосся розвівалося по спині рудим шлейфом і очі горіли дивним глибоким вогнем, кольору Океану…
Час настав, час поринути в свої почуття і емоції, час перевірки своєї глибини і віри. І коли Сонце кинуло в Океан останній промінь і його гаряча голова сховалася за обрієм повністю, Вона ступила вперед, в хвилю, яка набігала на цей кам’янистий берег, Вона ступила в забутті, повністю довірившись емоціям і відчуттям. Вона ступила без жодної думки і страху, без минулого і майбутнього, довіряючи тільки цій безмежній миті, цьому Океану, Всесвіту і своєму тілу. І Їй було все-рівно, що буде далі, розчиниться Вона в тій безмежній величі води чи житиме…
І раптом, Вона усвідомила, що стоїть поверх води і хвиля плавно гойдає Її легке тіло, дивне незбагненне відчуття ейфорії охопило Душу і вона зробила ще декілька кроків вперед. Потім ще, хвилі гойдали Її лоскочучи ноги і гралися, підкидаючи на гребінь а потім повільно опускаючи вниз. Різні емоції виникали в тілі, Вона перепроживала радість і разом з тим, якусь неймовірно глибоку тугу за чимось, що лежало за межами сприйняття і свідомості. Їй хотілося співати і танцювати водночас, сміятись і плакати, говорити і мовчати. Її бажання хвилями прокочувались по тілу, підіймаючи з його глибин, щось дике і підсвідоме, виколупуючи з самих далеких куточків фізичного і ефірного тіл, всі нездійсненні – хочу і відпускаючи їх на волю…
Вона стояла насолоджуючись щастям і болем, ловила кожен порух своєї безмежної Душі і тішилася кожною емоцією, усвідомлюючи себе живою. Вона перепроживала їх і відпускала, солоний вітер підхоплював ті емоції і ніс кудись в простір і час, і з кожною, пережитою і відпущеною емоцією, Її тіло ставало легшим і прозорішим. І коли всі емоції вляглися, коли почуття згармонізувалися, Вона зробила ще декілька кроків у відкритий Океан і раптом, побігла, побігла по поверхні, перестрибуючи з хвилі на хвилю…
З того часу, на цій Планеті, в матеріальному світі, можна побачити надзвичайну магічну картину: безмежний Океан, що котить в просторі і часі свої величні хвилі, яким не має ні кінця, ні краю і по цим хвилям, і вдень, і вночі, біжить Жінка. Вдень, Сонце прокладає Їй Шлях, своїм гарячим промінням, а під товщею води Її супроводжує зграя Синіх Китів, що співають для Неї свою величну пісню, підставляючи свої спини, коли Вона потребує відпочинку. А вночі, Вона біжить по місячній доріжці, ледь торкаючись ногами срібла, розлитого по поверхні води і в хвилях тих, бринять небесні зорі, що вказують Їй напрямок і Шлях…
Інколи, так теж буває, Вона тоне у власних емоціях і почуттях, бажаннях і страхах, і тоді Океан поглинає Її тіло, опускає в свою безодню, на самісіньке дно, і лежить Вона там зболена, холодна і розбита, допоки не переживе щось таке, про що знає тільки Її безсмертна Душа. І зграя Синіх Китів, завмирає на місці, чекаючи і охороняючи Її біль. І лише проживши і відпустивши, Вона повільно підіймається на поверхню, стає на найбільшу хвилю, підставляючи солоному вітру свою змоклу сукню і розтріпане руде волосся, і загораються вогнем Океану Її сині очі, і Місяць знову малює для Неї доріжку на воді, і Кити підставляють Їй свої спини, і Вона готова знову творити Магію свого Життя. Магію підсвідомого: Магію емоцій і почуттів, Магію творчості і задоволення, Магію пристрасті і бажання, Магію народження себе справжньої, істинної, без шаблонів, масок і очікувань оточуючих, Магією бути Жінкою – живою Жінкою…
І ніхто не вмів кохати так глибоко, як кохає ТаЩоБіжитьПоХвилях…

Древляка Дара.(Лариса Гуцелюк.)

 

Довідка з інтернету.

На санскриті правильно не чакри, а ЧАРИ. В українській традиції ця ЧАРА називається Жива. З наголосом на перший склад.

Де знаходиться і за що відповідає чакра Свадхістана

Свадхістана (в перекладі з санскриту «власне житло»), друга з семи чакр, розташовується на 3-4 сантиметри нижче пупка. Перш за все, її «робота» відбивається на сексуальній сфері і сфері творчості. Крім того, вона відповідає за чесність, вміння розуміти оточуючих, впевненість в собі і внутрішню силу.

У зоні впливу чакри перебувають статеві органи, жовчний міхур, нирки і всі рідини організму. При розвиненою свадхістану людина прагне до творчості, гармонійним відносинам. Він сексуальний, товариський, упевнений в собі, життєрадісний, любить танцювати і рідко відчуває почуття провини. Жінка з гармонійно розвиненої свадхістану володіє особливим магнетизмом, користується увагою чоловіків і, як правило, щаслива в шлюбі.

Коментарів немає.

Залишити коментар