ІМЕНИННИЙ БЕНКЕТ. Автор-Гриць Гайовий.

Байка

Було це в акваторії ставка.
Справляти іменини Гусака
злетілася на воду хмара птиці,
що не лишилося поза увагою Лисиці.

І ось,
коли гуляння птаства почалось,
вона підкралася й собі до бережка
та й імениннику гука:
– Приплинь до мене, любий, хоч на мить –
я хочу випити з тобою й закусить.

Гусак,
що на воді вже добре причастився,
сміливо в філософію пустився,
на відстані глузуючи
з Лисиці:
– Ти, бачу, хитра й ласа на дурницю.
Але чому ж облизуєшся тільки –
боїшся обмочить свої гомілки?
Либонь, не до снаги тобі вода,
Руда!..
Гусятина у тебе на умі –
це ми давно вже знаємо самі
і на байки твої не піддамось.
Ось.

– Лебедику ти мій, я вже стара, –
Лисиця скрушно сльози витира, –
щоб довести когось із вас до згуби.
Куди мені – не ті вже зуби…
Та й знаю достеменно я про те,
що їсти й пити – діло не просте:
туди, де птиці бенкетують,
звірям зась;
сюди ж мені ніхто й рясинки не подасть…
Проте,
я лиш погляну, як ви там їсте –
і буду сита
вашим апетитом!
Але за що ти обзиваєш мене хитрою?!
Я ж привітать тебе прийшла
з півлітрою!
На, покуштуй – щоб ми були здорові! –
і тиче пляшку Гусакові.

– Давай, – підплив Гусак, –
я вип’ю хоч сулію!

Лисиця ж хап
його
за витягнуту шию! –
і в акваторії ставка
не стало Гусака…

Мораль така:
хто має слабину до пляшки –
зважай на Лисячі замашки!

Коментарів немає.

Залишити коментар