ТРОЛЬ. Автор-Любов Бурак.

ТРОЛЬ. Автор-Любов Бурак.

 

Світик виходить надвір. Подвір`я тихе, всі по селах на вихідні роз`їхались. Гуляти ніз ким. Тож сів мій Зайко на лавці і думу думає. Я то знаю яку думу-мрію. Але, наразі, мусить почекати.
Роблю свою роботу на кухні та у вікно поглядаю.
Підійшли до лавки дві свідчихи. Подивились по дворі, та й до Світика зі своєю літературкою підрулюють.
Я фартушка зняла, перевзулась і чекаю. Бо, взагалі-то, агітувати до секти малолітнього – це вже на статтю потягує. А з іншого боку – самі нарвались на троляку. Та й цікаво: є в дитини імунітет на такі речі, й чи на розмови з незнайомими теж. Цікаво. Чекаю.
– Хлопчику, як тебе звати?
– Ніяк.
– Так не буває! Всіх якось звуть.
– Мене краще не звіть, бо я з вами не піду.
– Чому?
– Бо ходити не люблю, а колесо у велику спустило. І ще я зашмарканий і кашляю.
– А ти хочеш бути здоровим і жити вічно в раю на землі?Дивись: які гарні журнали, тут про все написано.
– Які бездарні і позбавлені елементарної логіки малюнки!
– Чому ж? Ось дивись: діти, звірі, птахи і комахи – всі живуть в мирі і ніхто нікого не їсть.
– Дарвін плаче!
– Дарвін, хлопчику, помилявся.
– Ні, Дарвін був правий, він лише не там шукав тупикову гілку людства.
– Так буде, хлопчику! І зовсім скоро. Остання дні вже наблизились. І потрібно спасатись.
– Мама теж так каже.
– Ось бачиш!
– Та бачу. І мама переживає, чи встигнемо. Каже, що вже не знає, де від нас подітись.
– Ой! А то треба, хлопчику, щоб разом з дітьми.
– Мама не хоче.
– Чому?
– Бо каже, якщо з нами – то більше грошей піде. Бо ми з Ляною її заниємо і доведеться потратитись, окрім необхідного, ще й на витребеньки. А тут – вже останні дні…
– Хлопчику, до царства божого не треба грошей! І журнали в нас безкоштовні.
– А до школи треба.І зошити дорогі, і ручки, і репетитори, і все. А я планшета хочу. За 4000 гривень. А в мами на планшет точно немає.
– А ти бери маму і приходь до нас у “зал царства”.
– Ви подаруєте мені планшета?
– Ні, ми подаруємо тобі віру в Єгову, який тебе любить. А зовсім скоро ти житимеш в раю на землі, де буде все, що хочеш.
– І планшет з усіма програмами?
– Планшет тоді буде не потрібен. Подивись, що тут намальовано: діти, тваринки, птахи – всі разом живуть з Єговою в раю. І Єгова всіх любить.
– Неправда. Мене мама любить. Я їй допомагаю все. І мама, коли заробить гроші, купить мені планшета.
– Ні, хлопчику! Єгова любить тебе і…
– Маам!!!
Відчиняю вікно:
– Що сталося, Світику?
– Тут свідки Єгови мені мозок виносять! Чисто по-християнськи ці жадіни подарувати планшета мені не хочуть. Але хочуть, щоб я помер в їхньому раю від тупості і антисанітарії.
Поки я набрала відро водички, свідчихи встигли втекти. Треновані, зарази…
А дитьо – таки троляка рідкісна.

Коментарів немає.

Залишити коментар