ПЛОХЄНЬКІ…Автор-Марія Дзюба.

 

Нині зрані п’ю собі на кухни каву під ввімкнуте радійо, чую дає інтервю Костянтин Матвієнко, той шо з «Гардарики», колєга по перу, так сказать. Говорит про Томос та церковні перипетії. Ну говорив – байка, всяке там розумне, толкове… Навіть повстидав порошенка, шо причепивсі до Томоса, гі кліщ. Кліщ – се моє, Матвієнко добув з себе шось благородніше. Та раптом чую: вклавсі! Чим? Впадете, певне, всі, хто на мої і хто не на мої хвили. Заявив, шо українці плохєнькі християни, бо ніяк язичництва свого не позбудутсі. І Константинополь звертає на се увагу та й хоче українців навернути до істинного християнства! Бо як мож до тепер мати в головах якогось Купала, Маковія, якісь писанки, дідухи і решта таке???
Йой, дорогі мої українці, видите – шо!
Фе!

То чого ви такі неуважні, такі затєті? Та озьміт Біблію в руки! Чи найдете там дідуха, кутю, 12 страв? Чи аби хтось колідував? Чи там є щось про ваш споконвічний Великдень, де Хліб високий, прикрашений сонцем, пташками, ружами, гребінчиками з тіста, або всипаний кольоровим по тому, шо Житє зачинає… Геййй-я-я!!! А про писанку, шо на весь світ дивом українським засіяла та мистецьким трибом Всесвіт на собі вмістила у премудрих символах? Га?

А може ви вічитали хоть одну гаївку в ті Біблії? Чи хоть один обрєдовий таночок там описаний? Або про щедрий вечір і щедрованє, про посіваннє і віншованє, про брикливу козу і смішливу Маланку, про народні прикмети, про купальські забави, про Зелені Свєта, про Маковія і освєчене зіллє, що від всєкої хороби помагає і напасти боронит?

Йой, ади нігде в світі у справжному християнстві ніхто не пре кошелі з ковбасами, яйцьима, шинками, пасКов (зауважте, не з ж. песахом!) і решту світими дарами з власної праці і достатку до храму для посвєчинє. То роблєт у всьому світі лише українці, бо не хотєт самі себе забути гет нАчисто, і стати істинними християнами, де без нашого язичництва всьо прісне й убоге – гола чужинська байка про уродини й така сама, але кирвава і мученицька, про вже «заколеного Агнця» за наші гріхи, які в тисічу раз лекші, ніж ті які чинив супроти людства і всього живого на земли біблійний, (але вже з жжииидддіівського язичництва!!!) Єгова.

То як? Попуститесі нарешті свого? Завстидаєтесі свойим, шо в нім кілько Сонцє, Радости, Житє? Бо де!!! На тім світі, як пише Біблія, Єгова Сонце загасит! Каже, шо Сам буде світити!

Дивітсі-ко мені. Будьте чемні. Повіривайте то, аж надто СВОЄ, корінє з голови, з хати, з житє і – фертик! А з нашої мудрої приказки вішкопітайте гирке кепкованє над собов, і направду вірте: «Шо своє — то звичне, а чуже і гівно величне». Вібачєйте – з народної мудрости слів не вікидают.

Йой, мати Василева! Отаке сі прийшло нині і вчути, й сказати…

Коментарів немає.

Залишити коментар