З днем народження, РУСЛАНЕ МОРОЗОВСЬКИЙ !

З днем народження, РУСЛАНЕ МОРОЗОВСЬКИЙ !

 

Поет, мислитель, громадський діяч, незламний патріот України-це Руслан Морозовський  Нагороджений найвищою нагородою рідновірів Орденом Святослава Хороброго.  Читайте його могутні  і мудрі Поезії і насолоджуйтесь.

 

Славень рідновірів

Ми, славні Дажбожі онуки,
Незламно, немов Прометей,
Рівняєм дороги науки,
Рятуєм від рабства дітей.

Клянемося громом над полем,
Дніпром і вершинами гір:
Ніколи, ніколи, ніколи
Не буде рабом рідновір!

Єднаєм колишнє з майбутнім,
Як ланки міцні ланцюга,
Бо з Неба нам сяє могутня,
Страшна для злодіїв Сварга.

Сварожим клянемося Колом,
Землею і святістю зір:
Ніколи, ніколи, ніколи
Не буде рабом рідновір!

Ми лицарі Прави та Яви,
Нащадки Полян і Древлян,
Вогнем розумової лави
Освітимо шлях Оріян.

Приєднуйся, юний соколе, —
У силу народу повір.
Ніколи, ніколи, ніколи
Не буде рабом рідновір!

 

 «Спасаймо Брута!»:

Коли народ незрячий, наче Вій,
Коли йому опущено повіки, —
Обдумано і вивірено дій,
Щоб тямою прозріли чоловіки.
Нечистій силі не годили щоб,
Яка в житті б їх не спіткала скрута.
Щоб аферистам — карбували лоб.
Але від лиха щоб спасали Брута!
Адже не винен бідолаха Брут,
Що панночці потрапив був на око.
З ким не бува? Адже не в тому блуд,
Що з відьмою він стрівся ненароком.
У Гоголя написано адже —
Всі відьми ті — насінням хто торгує.
Погляньте: часом майже в негліже
На ярмарок спокуса марширує!
Тому нам класик зрозуміти дав,
Що Брут Хома не в тому винуватий,
Що панночка… А тим він постраждав,
Що біблію почав декламувати,
Та ще й вночі — всю нечисть поскликав —
Зіграла роль облудна чорна книга.
І задарма життя бурсак поклав
На аспідний вівтар архистратига.
Хомі б радіти між розкішних трав,
А не конати ради парастаса*…
Так і з народом: краще б він читав
Сковороду та Кобзаря Тараса.
Франка Івана, Лесю, Шаяна…
Спасіння треба саме в них шукати!
А не кабальні чорні письмена
Вивчати тупо і декламувати!

 

Не будуйте попівського раю!

Церков-домовина розвалиться,
і з-під неї встане Україна.
Тарас Шевченко

Припиніть ви, нарешті, про маму…
Та погляньте навкруг – тут і там
Українки стоять табунами,
Пропонують себе бардакам.

На борщі заробляють, на каші,
Як на глині під час толоки.
Не обходять їх стогони ваші
Ні про мови, ні про язики.

Серед них малолітні вагітні,
Катерини безумно круті,
Чорні вдови, повії бездітні
У єдинім голоднім гурті.

Не вгава ані гнів, ані смуток.
Та, здається, що світ остовпів,
Бо тим більше число проституток,
Чим численіша зграя попів.

Припиніть лицемірні молитви
На мозолі та на рушники, –
Не бува перемоги без битви,
Тільки в бій не підуть бардаки.

Не піднімуть на ворога дрюччя,
Будуть смирні, як сірі воли.
Припиніть на Тарасовій кручі
Будівництво хреста Кабали!

Не брешіть на святого Тараса.
Не зганяйте народних страждань
До юдейського іконостаса
На смердючий молитись Йордань.

Не будуйте попівського раю.
Придивіться – з народного дна
Крізь імлу, що його огортає,
Видибає вогонь Перуна!

 

Коментарів немає.

Залишити коментар