Це не сон . Автор- Світослава

Світослава

Маленьке в церкві плакало дитя,
Таке беззахисне, тулилося до мами.
Гнусаво піп розтягував слова
І відривав дитя і ніс до брами,

Чужому богу в рабство віддавать.
Онук Дажбожий ше не міг сказати
Своїм батькам — спиніться, це помилка,
Ми не раби чужим богам! Своїм моліться!
Він плакав голосно, як міг протестував.
А піп вже в ротик “кров і тіло” пхав.
А ми ж слов’яни, ми не людожерці.
Ми славимо Богів а не п’ємо їх кров!
Батьки стоять похмуро, в серці млосно,
Так піп щось наче каже про любов…
Така страшна любов…
Ти — раб, він – рабовласник
Тебе закон любить зобов’язав
І запобіг його невиконання:
Страшною карою — горіти у вогні!
І все це не наснилося мені
В страшному сні —
Це — правда сьогодення…

Джерело: журнал “Сварог”, №21, 2007

Коментарів немає.

Залишити коментар